Книга спільних молитов: відмінності між версіями

'''Книга суспільного богослужіння'''<ref>см. источники 1, 2</ref><ref name="a">см. источник 3</ref>, або Книга спільних молитов ( &nbsp;англ. <span lang="en" style="font-style:italic;">The</span> <span lang="en" style="font-style:italic;">'''Book of Common Prayer'''</span>) &nbsp;— коротка назва кількох взаємопов'язаних теологічних документів церков Англіканської спільноти. Книга містить в собі послідовність літургії, а також збори молитов при інших богослужбових обрядах.

Хоча «Книга» неодноразово переглядалася і деякі англіканські церкви створили інші богослужбові книги, на її фундаменті лежала ключова роль загального керівництва з основ віри і релігійної практики, скріплюючи таким чином Англіканське співтовариство. «Книга громадського богослужіння», поряд з 39 статтями англіканського віросповідання і Ордіналов -&nbsp;— доктринальне джерело віровчення Церкви Англії.

Свою назву вона отримала через те, що спочатку замислювалася як єдина богослужбова книга на англійській мові для всіх дієцезів [[Англіканська церква|Церкви Англії]], які використовували раніше на місцях кілька різновидів літургійних форм [[Римський обряд|латинського обряду]]. З розповсюдженням впливу Церкви Англії на другі країни термін зберігся, так як більшість англікан продовжувало використовувати «Книгу» по всьому світу.

Комітет богословів, головою якого був [[Архієпископ Кентерберійський]] [[Томас Кранмер]], завершив перше видання «Книги» у [[1549|1549 році]], за правління юного короля [[Едуард VI|Едуарда VI]]. На підставі парламентського Акта про единообразии, вона увійшла в обов'язкове вживання починаючи з Дня П'ятидесятниці 9 червня 1549 року, у якості єдиної законної форми [[Адорація|богопоклоніння]]. Нововведення розпалило конфронтацію як серед частини [[Духовенство|духовенства]], так і [[Мирянин|мирян]]. У графствах [[Корнуолл]] і [[Девон (графство)|Девон]] відбулося народне повстання, жорстоко придушене королівською армією.

Повна назва книги 1549 була такою: '''''The booke of the common praier and administration''''' of the Sacramentes ''''', and other rites and ceremonies of the Churche: after the use of the Churche of Englande.''''' У початковій редакції, розробленої на основі латинських богослужбових книг ( Миссал, [[Бревіарій]], Понтіфікал і ін.), '''Книга''' ще досить строго дотримувалася римської літургії. Внаслідок подальших успіхів руху [[Англійська реформація|Реформації в Англії]] назріла необхідність перегляду вихідної редакції, який відбувся в [[1552|1552 році]].

Після недовгого правління Марії королевою стала [[Єлизавета I]], якій для підтвердження свого статусу були необхідні визнання реформаційних змін її батька. Вона закликала церкву до єдності і знаходженню компромісу, проводячи політику так званого «середнього шляху» (''Via media''). При Єлизаветі I Книга знову була затверджена [[Парламент Сполученого Королівства|парламентом]] у [[1559|1559 році]], причому піддалися зміні окремі позиції, що викликали найбільш запеклі нападки католиків. Проте, сарумський обряд був остаточно скасований.

При [[Яків I (король Англії)|Якові I]] зіткнення з [[Пуритани|пуританами]] викликало необхідність у новім перегляді літургії. Скликана з цією метою конференція не дійшла згоди, після чого король в [[1604|1604 році]] своєю владою справив зміни.Во времяПід [[Английскаячас революция|АнглийскойАнглійської революции]]революції «Книга», «Акт опро единообразииоднаковість» иі «[[39 статей]]» утратиливтратили силу обязательногообов'язкового руководствакерівництва. ПослеПісля [[Реставрация Стюартов|РеставрацииРеставрації СтюартовСтюартів]] иі восстановлениявідновлення государственногодержавного статусастатусу Церкви АнглииАнглії этиці документыдокументи былибули вновьзнову изданывидані. НоваяНова '''Книга''' [[1662 год|1662 року]]а в основномосновному повторялаповторювала предыдущуюпопередню версиюверсію.

# Англиканская церковь // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. &nbsp;М. &nbsp;Прохоров. &nbsp;— 3-е изд. &nbsp;— М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.