Вікіпедія

Лев Данилович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Soloveiy (обговорення | внесок)
98 редагувань
м Відредаговано місцевий відмінок
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
BunykBot (обговорення | внесок)
Боти
186 995 редагувань
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті
Рядок 52:
У [[1247]] році (за іншими даними, в [[1251]]—[[1252]]) для зміцнення союзу з Угорським королівством Данило Романович одружив його з донькою [[Бела IV|Бели IV]] [[Констанція Угорська|Констанцією]]. Можливо, на знак цієї події було засновано місто [[Львів]], назване іменем Лева Даниловича.
 
[[1249]] року брав участь у поході на [[Слонім]] в ході втручання галицько-волинських військ в литовські усобиці на стороні князя [[Товтивіл|Товтивіла]]а.
 
У [[1252]]—[[1254]] роках разом з батьком воював з монголо-татарським [[баскак]]ом [[Куремса|Куремсою]].
Рядок 58:
В цей ж час, [[1252]] року, здійснив похід у чеські землі на підтримку брата [[Роман Данилович|Романа]] в ході війни за австрійську спадщину [[Бабенберги|Бабенбергів]].
 
Зимою 1253—1254 року очолив похід у [[Ятвяги|ятвязьку]] землю проти князя [[Стекинт|Стекинта]]а. В ході цієї війни з наказу Данила швидким маршем перекидує військо до [[Бакота|Бакоти]] і приводить до покори боярина Милія, який став ординським баскаком.
 
Наступної зими здійснив каральний похід у [[Болохівська земля|Болохівську землю]], князі якої як ординські данники підтримали [[Куремса|Куремсу]] (Коренцу) у верхів'я Південного Бугу.
Рядок 69:
У [[1267]] році великий князь литовський [[Войшелк]] передав литовський престол Левовому братові Шварну, який був його швагром, а сам постригся в [[Чернецтво|монахи]] у одному з монастирів Галичини. Згодом Лев покликав Войшелка погостювати та вбив під час сварки, ймовірно через те що останній зробив своїм наступником Шварна а не його. Після цього стосунки між литовськими та руськими князями значно погіршились і вилились у спустошливі війни.
 
Проте [[1269]] року помер [[Шварно Данилович]] і Лев успадкував [[Холм]] і [[Дорогочин|Дорогичин]], та передав останні своєму сину [[Юрій Львович|Юрію]]. В цей же час здійснив невдалу спробу утвердитись у Литві в якій Шварно був великим князем був. [[1270]] року помер [[Василько Романович]], який, здається, перед смертю пішов у монахи, і відтоді Лев, як старший з [[Романовичі|Романовичів]]в де-факто став верховним князем [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]].
 
Лев не був коронований Папською короною, адже в [[Золота Орда|Золотій Орді]] на той час зміцнів [[Темник (військове звання)|темник]] [[Ногай]], який відновив владу золото-ординських ханів над Галицько-Волинським князівством. Свій вплив в Орді Ногай зберігав до самої смерті в [[1300]] році. Упродовж всього часу Лев залишався васалом Орди і навряд чи міг коронуватися.
Рядок 77:
У [[1272]]—[[1273]] роках разом з братом [[Мстислав Данилович|Мстиславом]] та володимирським полком [[Володимир Василькович|Володимира Васильковича]] втрутився у польську міжусобицю на боці свояка, [[Болеслав V Сором'язливий|Болеслава V Сором`язливого]]. Тоді ж об'єднанні галицько-волинські полки виступили проти [[Ятвяги|ятвягів]] та взяли їхнє місто Злину, після чого з ятвягами був укладений мир.
 
Весною [[1275]] року війська литовського князя [[Тройден|Тройдена]]а спустошила [[Дорогичин]]. У відповідь на це в кінці того ж року Лев організував великий похід проти литовців, у якому крім галицько-волинського війська взяли участь [[Брянське князівство|брянський князь]] [[Роман Михайлович Старий|Роман Михайлович]] з сином [[Олег Романович Брянський|Олегом]], [[Смоленське князівство|смоленський князь]] [[Гліб Ростиславич]], турово-пінські князі та татари очолювані воєводою [[Ягурчин|Ягурчином]]ом. Під час походу Лев разом з татарами здобув [[Новогрудок]] не дочекавшись підходу основних сил союзників. Через це останні відмовились продовжувати війну та вернулись в свої уділи.
 
В кінці [[1277]] р. послав загін під керівництвом свого сина Юрія у новий похід проти Литви, організований татарами, який закінчився невдалою облогою [[Гродно|Гродна]].
 
Після смерті краківського князя Болеслава V Сором'язливого ([[1279]]), одруженого з [[Кунегунда Угорська|Кунегундою Угорською]] — сестрою його дружини [[Констанція Угорська|Констанції]], в союзі з чеським королем [[Вацлав II|Вацлавом II]] намагався здобути [[Краків]]. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол [[Болеслав II Мазовецький|Болеслава II Мазовецького]] (сина сестри [[Предслава Данилівна|Предслави]]), вів тривалу війну з польським князем [[Лешко II Чорний|Лешком II Чорним]]. В кінці [[1279]] — на початку [[1280]] за підтримки татар та інших Романовичів здійснив [[Краківський похід Лева Даниловича|похід на Польщу]] в ході якого русько-татарські сили спустошили околиці [[Сандомир|Сандомира]]а, проте були розбиті поляками у [[Битва під Гозліцами|битві під Гозліцами]] зазнавши значних втрат.
 
У [[1281]] році приєднав жупу [[Берегове|Берег]] та інші володіння на Закарпатті до своїх земель.
Рядок 138:
|17= ?
|18= [[Болеслав III Кривовустий]]
|19= {{нп[[Соломія з Берґу|Соломія фон Берг||en|Salomea of Berg}}]]
|20= [[Андронік Ангел|Андронік Дука Ангел]]
|21= Єфросинія Кастамонітіссе
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лев_Данилович