Компаунд (ізоляція): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 28:
Метакрилатні компаунди застосовують у чистому вигляді або із наповнювачами за температур від -60 до 120 С.
<br />
== Лиття ==
Окрім лиття задля герметизації та ізоляції виробів електронної апаратури, лиття застосовують також для формування виробів із компаундів (захисних корпусів тощо). В залежності від в'язкості компаунду лиття здійснюється без тиску або під невеликим тиском. (близько 5 кгс/см2). У найпростішому випадку компаунд напилюють на поверхню або занурюють елементи апаратури у ванну. При формуванні виробів компаунд заливають у пусту відкриту форму. Для цього застосовують спеціальне обладнання для замішування компонентівком компаунда, його дозування й подачі до форми. Саму форму виготовляють з політетрафторетилену, кремнійорганічних каучуків й компаундів на їх основі, луженої бляшанки, алюмінію, сталі та інших матеріалів. Заповнені компаундом форми поміщують до термошаф до пічок. У деяких випадках використовують більш продуктвні методи - лиття пресуванням, напилення порошкоподібних компаундів у електричному полі або з псевдорозрідженого шару.
=== Форма ===
Форма може вистругуватися з заготовки фрезою. Поверхня - двохмараметрична множина точок простору, тобто множина точок простору, координати яких є функціями від двох параметрів u та v (наприклад, від криволінійних координат точки на поверхні). При цьому припускається, що ці функції диференційовувані достатньо велику кількість разів. Тобто якщо u та v - криволінійні координати точки на поверхні, то поверхню можна задати рівняннями:
<math>x=x(u,v),\quad y=y(u,v),\quad z=z(u,v),</math>
які називаються параметричними рівняннями поверхні.
[[Файл:Frefrene.tif|міні|Червоною лінією показана крива - траекторія руху ріжучого інструменту]]
У 1971 роцы Без'є увів систему UNISURF, повністю автоматизованої. З її допомогою оператор, який не має спеціальної математичної підготовки, міг легко спроектувати окремі ділянки кривих або поверхонь, користуючись для цього лише елементарними геометричними поняттями. Ця система була першою практичною системою проектування поверхонь, коли проектувальник визначає незамкнену ломану, утворену прямолінійними відрізками, зображення якої виводиться на дисплей. Система апроксимує цю ломану гладкою кривою. Вносячи різні зміни у початкову ломану, проектувальник міг змінювати апроксимуючу криву до тих пір, поки вона не буде задовільняти бажаним чинникам.
При приектуванні поверхонь технічних форм й їх відтворення на станках з числовим програмним управлінням використовуються графічні та аналітичні способи задання поверхонь. Зручним способом є кінематичний, застосування триедру Френе та інтерполяційних методів для апроксимації кривих. Тобто криві, по яким буде рухатися фреза (або буде здійснюватися "друкування" при 3D-друці), можуть бути визначені лише наближено.
<br />
{{Без джерел}}
[[Категорія:Смоли]]
| |||