Компаунд (ізоляція)

Компаунди - високомолекулярні діелектрики, які складаються із суміші різних речовин (смол, бітумів, ефірів целюлози тощо) та якізмінюють свою в'язкість під час використання. По способу затвердіння розрізняють термопластичні й термореактивні компаунди. По використанню компаунди ділять на перколяційні й заливні.

Склад

В якості полімерів (або олігомерів) до складу полімерних компаундів входять епоксидні й ненасичені поліефірні смоли, рідки кремнійорганічні каучуки, в якості мономерів - початкові продукти для синтезу поліметакрилатів й поліуретанів.

Обмежене застосування мають компаунди на основі термопластичних матеріалів (бітумів, масел, каніфолі, церезину тощо), які представляють з себе тверді або віскоподібні маси, які перед застосуванням нагрівають, переводячи до рідкого стану.

До складу кремнійорганічних компаундів гарячого твердіння входять низькомолекулярні поліорганосилоксани, у макромолекулах яких містяться ненасичені групи, наприклад вінільні. Такі компаунди вулканізуються перекисом дикумілу із утворенням жортских полімерів, які мають малі діелектричні втрати у діапазоні температур від -60 до 200 С.

Для виготовлення поліефірних компаундів застосовують ненасичені поліефірні смоли, які добре розчиняються у неграничних сполуках й при нагріванні за відсутності ініціаторів перекисного типу швидко перетворюються на тверді трьохвимірні полімери.

Епоксидні компаунди, на основі епоксидних смол, отримуються взаємодією дифенілолпропану із епіхлоргідрином або хлоргідринами гліцерину у лужному середовищі.

Метакрилатні компаунди готують на основі метил- або бутилметакрилату й поліефіру. В якості ініціатора полімеризації застосовують перекис бензоїлу, інгібітором є гідрохінон.

До складу полімерних компаундів в залежності від призначення уводять пластифікатори, наповнювачі, затверджувачі, прискорювачі твердіння, ініціатори полімеризації, пігменти.

Пластифікатори зменшують крихкість, підвищують морозостійкість й стійкість до різкої зміни температури затверднувших компаундів. Однак одночасно вони знижують термостійкість, зменшують міцність при вигині, розтягу та стисненні, погіршують діелектричні характеристики матеріалу. Одні пластифікатори (наприклад, дибутилфталат, трикрезилфосфат, діоктилсебацинат) мають звичайну пластифікуючу дію, інші, так звані модифікатори (наприклад, декотрі поліефіри, поліаміди), входять до складу макромолекул полімеру, збільшуючи його пластичність.

В якості наповнювачів для полімерних компаундів застосовують пилоподібний кварцевий пісок, мелене кварцеве скло, фарфоровий пил, слюдяний порошок, окиси металів, цементи тощо. Уведення наповнювача механічні напруги й температурний коефіцієнт лінійного розширення твердого полімерного компаунду, збільшує його теплопровідність й термостійкість. Крім того, наповнювачі знижують екзотермічний ефект й усадження при твердінні.

Застосування

Компаунди застосовують для герметизації блоків та вузлі радіоелектронних пристроїв, які працюють в умовах високої вологості. При застосуванні термопластичні компаунди розігрівають (при цьому зменшується їх в'язкість), заливають й дають застигнути. Термореактивні компаунди полімеризуються та повторно не застосовуються.

Епоксидні компаунди холодного твердіння застосовують при температурах експлуатації до 120 С. Компаунди, які тверднуть при нагріванні ангідридами, можуть тривало експлуатуватися за температур від -60 до 160 С й короткочасно (декілька сотень годин) при температурах до 200 С.

Тверді поліуретанові компаунди характеризуються доброю морозостійкістю (-80 С) й еластичністю, однак мають малу механічну міцність, а їх електрозіоляіцйні властивості різко знижуються при підвищенні температури експлуатації до 80-120 С.

Метакрилатні компаунди застосовують у чистому вигляді або із наповнювачами за температур від -60 до 120 С.