Зґвалтування під час окупації Німеччини: відмінності між версіями

Більшість актів було скоєно в зоні радянської окупації, кількість [[Зґвалтування|зґвалтувань]], скоєних радянськими солдатами, оцінюється числами від десятків тисяч до 2&nbsp;млн<ref name="ElizabethHeineman">Elizabeth Heineman. The Hour of the Woman: Memories of Germany's «Crisis Years» and West German National Identity. ''The American Historical Review'', Vol. 101, No. 2 (Apr., 1996), pp. 354—395. Stable URL: http://www.jstor.org/stable/2170395</ref><ref>Kuwert, P., & Freyberger, H. (2007). The unspoken secret: Sexual violence in World War II. International Psychogeriatrics, 19(4), 782—784. doi:10.1017/S1041610207005376.</ref><ref name="BBC">http://www.bbc.co.uk/history/worldwars/wwtwo/berlin_01.shtml</ref><ref name="Schissler">Hanna Schissler ''The Miracle Years: A Cultural History of West Germany, 1949—1968'' [http://books.google.com/books?id=00fCzJKt1QMC&pg=PA28&lpg=PA28&dq=soviet+estimates+rape+tens+of+thousands&source=web&ots=xzyKzJm1sj&sig=cy2AfPmp7ZvT7K9YSWPRkXoyp6E]</ref><ref name="NPR">http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=106687768</ref>. Враховуючи кількість абортів у наступні місяці та сучасних медичних досліджень, вважається, що близько 100 000 жінок було зґвалтовано в [[Берлін]]і,<ref name="BBC"/> і близько 10 тисяч жінок загинуло у наслідок абортів<ref name="Grossman">Atina Grossmann. A Question of Silence: The Rape of German Women by Occupation Soldiers ''October'', Vol. 72, ''Berlin 1945: War and Rape «Liberators Take Liberties»'' (Spring, 1995), pp. 42-63 MIT Press. Stable URL: http://www.jstor.org/stable/778926</ref>.<!-- Female deaths in connection with the rapes in Germany, overall, are estimated at 240,000.<ref name="sander">Helke Sander/Barbara Johr: ''BeFreier und Befreite'', Fischer, Frankfurt 2005</ref><ref>Seidler/[[Alfred de Zayas|Zayas]]: ''Kriegsverbrechen in Europa und im Nahen Osten im 20. Jahrhundert'', Mittler, Hamburg Berlin Bonn 2002</ref>--> Британський історик {{Не перекладено|Бівор Ентоні||ru|Бивор, Энтони}} описує трагедію як «найбільший феномен масових зґвалтувань в історії», і робить висновок про те, що принаймні 1,4 мільйона жінок було зґвалтовано тільки у Східній Пруссії, Померанії і Сілезії<ref>http://www.smh.com.au/articles/2003/05/16/1052885399546.html</ref>. Згідно з даними Наталії Гессе, військового кореспондента, «російські солдати ґвалтували кожну німецьку жінку у віці від 8 до 80»<ref>http://www.guardian.co.uk/books/2002/may/01/news.features11</ref>.

 

 

В [[Угорщина|Угорщині]], починаючи з лютого 1945 року, командування армій намагається стримати сексуальні злочини. До того часу вже тисячі угорських жінок зґвалтовано солдатами червоної армії. Окремі [[містечко|містечка]] та села, в яких був спротив, було віддано [[Червоноармієць|червоноармійцям]] на три дні на [[Грабіж|грабунок]] та [[Насильство|насилування]]<ref>[[Krisztián Ungváry]]: ''Sowjetische Verbrechen nach der Besetzung Ungarns'', in: Franz W. Seidler, Alfred M. de Zayas: ''Kriegsverbrechen in Europa und im Nahen Osten im 20. Jahrhundert'', Verlag Mittler, Hamburg, Berlin, Bonn 2002, ISBN 3-8132-0702-1, S. 126–128.</ref>. Тільки у зайнятому військами [[РСЧА]] Будапешті за оцінкою істориків було зґвалтовано понад 50 тисяч жінок<ref>James Mark: ''Remembering Rape: Divided Social Memory and the Red Army in Hungary 1944–1945'', Past & Present – Number 188, August 2005, S. 133 f.</ref>.