Екзопланета: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
V.Fedyk (обговорення | внесок) |
||
Рядок 18:
== Визначення ==
[[Файл:Planet Discovery Neighbourhood in Milky Way Galaxy.jpeg|thumb|right|300px|Більшість виявлених позасонячних планет перебувають у межах 300 [[світловий рік|світлових років]] від [[Сонячна система|Сонячної системи]].]]Офіційне [[Планета|визначення «планети»]], запропоноване [[Міжнародний астрономічний союз|Міжнародним астрономічним союзом (МАС)]], поширюється тільки на [[Сонячна система|Сонячну систему]] і, таким чином, не
[[2001]] року було розроблено рекомендації робочої групи МАС з екзопланет: об'єкти з масою, меншою за 13 юпітеріанських, не здатні підтримувати ядерні реакції, а отже принципово не відрізняються від самого Юпітера і є газовими гігантами<ref>[http://arxiv.org/abs/astro-ph/0103383 Теорія коричневих карликів і позасонячних планет-гігантів]{{ref-en}}</ref>.
Рядок 111:
Наприкінці [[1960-ті|60-х]] років, із по'явою перших потужних [[радіотелескоп]]ів, були відкриті високочастотні [[Точкове джерело|точкові джерела]] [[Радіохвилі|радіовипромінення]]. Їх назвали ''[[пульсар]]ами'' й незабаром ототожнили з [[Нейтронна зірка|нейтронними зорями]]. Першовідкривачі цих небесних тіл попервах припускали, що регулярні імпульси мають штучне походження (першому відкритому пульсару дали назву LGM-1, що є абревіатурою від {{lang-en|Little Green Men}} — «маленькі зелені чоловічки»), невдовзі їхні здогади було спростовано: світила випускають інтенсивні потоки релятивістських [[Частинка|частинок]] і вбивчого випромінення і є одним з найнесприятливіших місць для життя в [[Чумацький Шлях|нашій галактиці]]. Однак пульсари мають одну унікальну властивість: надзвичайно стабільну [[Частота|частоту]] [[імпульс]]ів. Якщо знати їхню періодичність, то за простежуваною впродовж кількох місяців або років зміною можна настільки точно виміряти [[Променева швидкість|променеву швидкість]] світила, що реально зафіксувати зміну [[цикл]]ів пульсара під впливом об'єктів, навіть менших за [[Місяць (супутник)|Місяць]]. Подібні системи стали вважатися ідеальними фіксаторами екзопланет.
[[Файл:Arecibo Observatory Aerial View.jpg|міні|ліворуч|Збудований у [[кратер]]і згаслого [[вулкан]]у [[Обсерваторія Аресібо|радіотелескоп Аресібо]] з висоти пташиного польоту|посилання=Special:FilePath/Arecibo_Observatory_Aerial_View.jpg]]
[[1991]] року [[поляки|польський]] [[Радіоастрономія|радіоастроном]] [[Алекс Вольщан]] ({{lang-pl|Aleksander Wolszczan}}), вивчаючи на [[Обсерваторія Аресібо|радіотелескопі в Аресібо]] пульсар [[PSR B1257+12|PSR 1257+12]], відкритий ним там же за рік до того, помітив періодичну зміну частоти надходження імпульсів. Проаналізувавши кількамісячні спостереження, він дійшов висновку про наявність біля зорі щонайменше двох небесних тіл масою в кілька мас Землі й великими півосями близько однієї астрономічної одиниці. Його [[канадці|канадський]] колега [[Дейл Фрейл]] ({{lang-en|Dale Frail}}) підтвердив це відкриття спостереженнями на іншому радіотелескопі. [[2 січня]] [[1992]] року вони спільно опублікували результати досліджень, у яких виявлені збурення в періодичності пояснювалися впливом двох планет із масою в 3,4 і 2,8 земної<ref>[http://cdsads.u-strasbg.fr/cgi-bin/nph-bib_query?1992Natur.355..145W&db_key=AST&nosetcookie=1 A planetary system around the millisecond pulsar PSR1257 + 12]{{ref-en}} by Wolszczan, A., Frail, D. // Nature, 355 (1992)</ref>. Наступні спостереження дозволили в [[1994]] році виявити в системі третю екзопланету, маса якої вдвічі перевищує Місяць. Достатньо точно вимірявши параметри цієї [[Планетна система|планетної системи]], вчені вперше зафіксували [[резонанс]]ні явища, спостережувані доти лише в [[Сонячна система|Сонячній системі]].
| |||