}}fwefwefw{{Otheruses|Лівінгстон}} ▼{{Особа
| ім'я = Девід Лівінгстон ▼| зображення = David Livingstone -1.jpg ▼| розмір_зображення = 200px ▼| дата_народження = 19.3.1813 ▼| місце_народження = [[Блантайр (Шотландія)|Блантайр]], [[Шотландія]] ▼| дата_смерті = 1.5.1873 ▼| місце_смерті = [[Читамбо]], сучасна [[Замбія]] ▼| поховання = Вестмінстерське абатство, Лондон, Велика Британія ▼| національність = Шотландець ▼| відомий_(відома) = місіонер, дослідник [[Африка|Африки]]
| рід_діяльності = проповідування [[християнство|християнства]], дослідження внутрішніх районів [[Південна Африка|Південної]], [[Центральна Африка|Центральної]] та [[Східна Африка|Східної Африки]] ▼▲}}{{Otheruses|Лівінгстон}}
fewfwefwfwefwefwefwefwefwefefewefw
'''Де́від (Давід) Лівінгсто́н''' ({{lang-en|David Livingstone}}; [[19 березня]] [[1813]], [[Блантайр (Шотландія)|Блантайр]], [[Шотландія]] — [[1 травня]] [[1873]], [[Читамбо]], сучасна [[Замбія]]) — [[Шотландія|шотландський]] [[місіонер]] і знаменитий дослідник [[Африка|Африки]], книги про подорожі якого значною мірою сформували погляди та ставлення західного суспільства XIX ст. стосовно [[Африка|Чорного континенту]].
== Молодіefwe fqekqnd;waeffiefМолоді роки ==
Лівінгстон ріс в традиційній шотландській родині з притаманною їй атмосферою поваги до побожності, бідності та важкої праці, прагненням до освіти і відчуттям життєвого призначення. Рід його батька походив з острова Алва<!-- Ulva --> біля західного узбережжя Шотландії і належав до гірського шотландського клану Маклі; його мати походила з Нижньої Шотландії з родини релігійних [[пресвітеріанство|пресвітеріан]]. Обидва були дуже бідні, і Лівінгстон ріс з шістьма іншими дітьми в єдиній кімнаті на горішньому поверсі доходного дому для робітників бавовняної фабрики на березі річки Клайд. З десяти років він мусив допомагати сім'ї, працюючи на фабриці; частину свого першого заробітку він витратив на книгу з латинської граматики. Вихований в традиціях [[кальвінізм|кальвіністської]] віри — державної церкви Шотландії, по досягненню повноліття Лівінгстон, за прикладом батька, приєднався до незалежної християнської конгрегації з суворішою дисципліною. До того часу він вже повною мірою розвинув в собі ті духовні та фізичні якості, що зробили можливою його майбутню африканську кар'єру. <!-- By this time he had acquired those characteristics of mind and body that were to fit him for his African career. -->
Коли в [[1834]] році англійські та американські церкви закликали до підсилення місіонерської діяльності в [[Китай|Китаї]], Лівінгстон вирішив стати місіонером-лікарем і поїхати проповідувати [[християнство]] на Схід. Щоб підготуватися до цієї роботи, він протягом двох років вивчав [[грецька мова|грецьку мову]], [[теологія|теологію]] і [[медицина|медицину]] в Університеті [[Глазго]], продовжуючи працювати на фабриці. В [[1838]] році його було прийнято до [[Лондонське місіонерське товариство|Лондонського місіонерського товариства]]. [[Перша Опіумна війна|Опіумна війна]], що спалахнула в Китаї в [[1839]] році, зруйнувала його плани щодо роботи на Сході, і після знайомства з [[Роберт Моффат|Робертом Моффатом]], відомим шотландським місіонером, який працював на півдні Африки, Лівінгстон під його впливом вирішив замість Китаю поїхати до [[Африка|Африки]]. [[20 листопада]] [[1840]] року йому було надано статус місіонера; наприкінці того ж року він відплив до [[Південна Африка|Південної Африки]] і прибув до [[Кейптаун]]а [[14 березня]] [[1841]] року.
wefwwe
== Перші подорожі ==
effewfefwefefwewef
Наступні 15 років Лівінгстон провів в безперервних подорожах по внутрішніх районах Африки, повністю віддавшись захопленню географічними відкриттями. Він мав численні сутички з місцевими [[бури|бурами]] і [[Португалія|португальцями]] з приводу їхнього жорстокого поводження з африканцями, до якого він почував відразу, і створив собі репутацію переконаного християнина, відважного дослідника і палкого борця з [[рабство]]м. Дослідження Африки і проповідницька діяльність поглинули його, часто відсуваючи сім'ю і дітей на друге місце.
efwefwew
Лівінгстон дістався до місії Моффата в [[Куруман]]і в [[Бечуаналенд]]і (зараз на території [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]]) на північному кордоні [[Капська колонія|Капської колонії]] [[31 липня]] [[1841]] року, і майже відразу почав здійснювати подорожі на північ, до невідомих європейцям і, як вважалося, щільніше заселених місцевостей, ще незайманих християнством. Його метою була пропаганда віри через «місцевих агентів», навернених африканців. До літа [[1842]] року він вже забирався на північ вглиб <!-- непривітної --> [[Калахарі]] далі, ніж будь-хто з європейців до нього, знайомлячись з місцевими мовами та звичаями. В [[1843]] році він відвідав поселення племені [[квена]] (баквена) народу [[тсвана]] і подружився з його ватажком [[Сешеле]], який згодом став першим з ватажків тсванських племен, наверненим до християнства. Сешеле розповів Лівінгстонові про «землю великої спраги» — Калахарі — на півночі, і про озеро [[Нгамі]] на північному краї земель тсвана.
fwefwefwefewfwefwef
[[Файл:David Livingstone by Frederick Havill.jpg|ліворуч|міні|274x274пкс]]
Місіонерська завзятість Лівінгстона зазнала драматичного випробування в [[1844]] році, коли під час подорожі до Маботсви з метою влаштування там місії він був поранений [[лев]]ом. Серйозне пошкодження лівої руки потім було ускладнено іншим нещасливим випадком, в результаті чого вона залишилася покаліченою на все життя; Лівінгстон не міг утримувати ствол рушниці лівою рукою і був змушений вивчитись стріляти з лівого плеча і цілитись лівим оком.
[[Файл:David Livingstone by Frederick Havill.jpg|ліворуч|міні|274x274пкс]][[2 січня]] [[1845]] року Лівінгстон одружився з дочкою Моффата Мері. Протягом семи років вона супроводжувала його в його подорожах, незважаючи на вагітність і протести батька, і народила чотирьох дітей. Лівінгстони жили спочатку в місії в Мамбоці, потім ненадовго переїхали до Чонуане, а з [[1847]] року оселилися в новій місії у [[Колобенг]]у. Головною причиною пересування місії до Колобенгу була впевненість, що річка [[Колобенг (річка)|Колобенг]] ніколи не пересихає; місія потребувала сталогостfwefweалого джерела питної води для підтримки рільництва. Саме в Колобенгу був навернений до християнства ватажок квена Сешеле. Сешеле був хрещений за умови, що він відмовиться брати участь в будь-яких язичницьких церемоніях, таких, як викликання дощу, і розлучиться зі всіма своїми дружинами, окрім однієї. Ці умови викликали велике незадоволення серед племен тсвана, і багато з них звинувачували ЛівінгстонаЛewfewewfefwefwefffewівінгстона в страшній посусі, що трапилася пізніше в [[1848]] році, коли річка Колобенг пересохла, спричинивши смерть великої кількості людей і худоби. Окрім того, колишні жінки Сешеле, які раптово опинилися без чоловіка, зіткнулися зі значними труднощами в патріархальному суспільстві тсвана, в чому також звинувачували Лівінгстона. {{ref|Kolobeng}}
ВfewВ [[1849]] році Лівінгстон як топограф і науковець взяв участь у невеликій експедиціїfwe, якаfwefвін перетнула пустелю Калахарі і [[1 серпня]] відкрила озеро [[Нгамі]] на південному краї [[Окаванго (дельта)|болота Окаванго]]; за це відкриття він бувfwefбув нагороджений британським [[Королівське географічне товариство|Королівським географічним товариством]] золотою медаллю і грошовою премією. З цієї події почалася європейськаєвропfwefwefwefwefweейська відомість Лівінгстона і його співробітництво з Географічним товариством, яке продовжувалося все його життя; товариство постійно заохочувало його до нових досліджень і відкриттів, представляло його інтереси в [[Англія|Англії]] і займалося пропагандою його діяльності в [[Європа|Європі]].
В [[1851]] році Лівінгстон дістався боліт [[Лін'янті]] на річці [[Квандо]], притоці [[Замбезі]], де познайомився з правителем народу [[кололо]] [[Себетване]]. Лівінгстон вважав кололо надзвичайно пристосованими для місіонерської роботи і прийняття християнства; в подальшому він неодноразово<!-- ??? --> використовував землі кололо як базу для своїх експедицій вглиб Центральної Африки.
До [[1852]] року значно погіршилися стосунки місіонера з [[бури|бурами]], які звинувачували його в поширенні серед тсвана [[вогнепальна зброя|вогнепальної зброї]] і [[контрабанда|контрабанді]] {{ref|BW-gov}}. Міркування безпеки і необхідність дати дітям освіту змусили Лівінгстона в [[1852]] році відіслати дружину з дітьми до [[Велика Британія|Британії]]. В вересні того ж року загін бурського ополчення здійснив набіг на землі тсвана, пограбувавши місії Мабоца і Колобенг і захопивши в рабство велику кількість тсвана.<!-- знайти джерело --> Лівінгстон, який в той час повертався з Кейптауна, був в Колобенгу відсутній.{{Особа
▲| ім'я = Девід Лівінгстон
▲| зображення = David Livingstone -1.jpg
▲| розмір_зображення = 200px
▲| дата_народження = 19.3.1813
▲| місце_народження = [[Блантайр (Шотландія)|Блантайр]], [[Шотландія]]
▲| дата_смерті = 1.5.1873
▲| місце_смерті = [[Читамбо]], сучасна [[Замбія]]
▲| поховання = Вестмінстерське абатство, Лондон, Велика Британія
▲| національність = Шотландець
▲| рід_діяльності = проповідування [[християнство|християнства]], дослідження внутрішніх районів [[Південна Африка|Південної]], [[Центральна Африка|Центральної]] та [[Східна Африка|Східної Африки]]
|жінка =
|дата народження =
|місце народження =
|дата смерті =
|місце смерті =
}}
== Відкриття континенту ==
[[11 листопада]] [[1853]] року він в супроводженні групи кололо вирушив з Лін'янті на північний захід. Його метою був пошук шляхів з земель кололо до атлантичного узбережжя, якими б можна було безборонно торгувати із зовнішнім світом, що мало зробити невигідною [[работоргівля|работоргівлю]], і які були б зручнішими, ніж південний маршрут через територію бурів і Калахарі. В супроводі групи кололо Лівінгстон спочатку спустився на човнах по річці Чобе (Квандо) до її злиття з [[Замбезі]], після чого експедиція вирушила проти течії до її верхів'я. Через місяць човни довелося залишити, тому що численні [[Річковий поріг|пороги]] і перекати та початок сезону дощів зробили небезпечним пересування. Експедиція вирушила далі вдовж Замбезі пішки; в лютому [[1854]] року вона досягла її невеликої правої притоки [[Шефумаге]] і, піднявшись вдовж її річища, перетнула [[вододіл]] (як відомо зараз, між басейнами Замбезі і [[Конго (річка)|Конго]]), за яким всі річки текли вже на північ. Просуваючись далі в північно-західному і західному напрямку, Лівінгстон з супутниками перетнув річку [[Касаї (річка)|Касаї]] і безліч її приток — [[Чіумбе]], [[Лвашима|Лвашиму]], [[Чикапа|Чикапу]], [[Квілу]] та інші. В квітні 1854, перетнувши повноводну річку [[Кванго (річка)|Кванго]] — найбільшу притоку Касаї — експедиція досягла [[Касанже]], найсхіднішого поселення португальців в [[Ангола|Анголі]]. Після цього, переваливши через гори [[Тала-Мунгонго]], що розділяють долини Кванго і [[Кванза (річка)|Кванзи]], Лівінгстон потрапив до порівняно добре відомої європейцям місцевості і удовж Кванзи дістався океанського узбережжя біля [[Луанда|Луанди]] [[31 березня]] 1854 року.
Знесилений, зголоднілий та хворий на [[малярія|малярію]] Лівінгстон був змушений затриматися в Луанді до вересня, але 20 вересня, поліпшивши здоров'я, вирушив зі своїми супутниками кололо назад до Лін'янті. Лін'янті експедиціяекспедицefewfія досягла майже через рік, [[11 вересня]] [[1855]] року.
[[Файл:Victoria5.jpg|міні|ліворуч|[[Вікторія (водоспад)|Водоспад Вікторія]]|233x233пкс]]
| 