Вікіпедія

Людвіг Феєрбах і кінець німецької класичної філософії: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
QAtlantic.mn (обговорення | внесок)
6108 редагувань
Український правопис 2019, §126. Звук /j/
Рядок 3:
[[Файл:Ludwig Feuerbach und der Ausgang der klassischen deutschen Philosophie.gif|праворуч|200пкс]]
 
'''«Людвіг ФойєрбахФеєрбах і кінець німецької класичної філософії»''' ({{lang-de|Ludwig Feuerbach und der Ausgang der klassischen deutschen Philosophie}}) — твір [[Німеччина|німецького]] мислителя [[Фрідріх Енгельс|Фрідріха Енгельса]] ([[1820]]–[[1895]]), присвячений характеристиці відносин [[Марксизм|марксистської філософії]] до своїх [[Теорія|теоретичних]] джерел і містить [[нарис]] про її найважливіші положення.
 
== Історія написання ==
Написаний твір був [[1886]] року з приводу книги [[Данія|данського]] [[соціолог]]а та [[філософ]]а Карла Ніколая Старке ([[1858]]–[[1926]]) «Людвіг ФойєрбахФеєрбах» ([[1885]]); проте Енгельс приділяє їй незначну увагу. Справжні причини написання цього нарису були інші: поширення марксизму супроводжувалося його вульгаризацією, його еклектичним тлумаченням на рівні догегелівської філософії ([[Іммануїл Кант|кантіанство]] тощо), тому треба було роз'яснити, якими є головні риси історичного матеріалізму.
 
== Зміст твору ==
Характеризуючи появу на історичній сцені [[Франція|французької]] філософії [[XVIII століття|XVIII ст.]] і [[Німецька класична філософія|класичної німецької філософії]], Енгельс говорить про «філософські революції». Проте у ще глибшому розумінні став революцією процес створення історичного матеріалізму [[Карл Маркс|Марксом]] й Енгельсом. Цей процес включав засвоєння у новій синтезі всього цінного зі спадщини філософської культури та насамперед її найвищого досягнення — філософії [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Георга Гегеля]] ([[1770]]-[[1831]]). Тому 1-у главу «Людвіга Фойєрбаха…Феєрбаха…» присвячено Гегелю та історії розколу гегелівської школи.
 
Погляди Гегеля Енгельс передає так, як вони історично виступили як ідейне джерело марксистської філософії, а саме — в їхній суперечності між діалектичною методою та догматизмом, некритичністю та консерватизмом його системи. Гегелівська філософія загалом, це — це «…грандіозний підсумок всього попереднього розвитку філософії…»; вся вона — «…тільки ідеалістично поставлений на голову матеріалізм»; у ній — разюче багатство ідей, що їх засвоєння є умовою справжнього виходу з «лабіринту» філософських проблем. ФойєрбахФеєрбах же, відновлюючи матеріалізм, не подолав філософію Гегеля за допомогою «зняття» критики, але просто відкинув її. Хоча саме ФойєрбахФеєрбах дав становленню марксизму «могутній поштовх».
 
У 2-й главі Енгельс протиставляє обивательському, утилітаристському уявленню про «матеріальне» та «матеріалізм» наукове, філософське поняття про них. Філософське поняття матеріалізму формулюється як відповідь на основне питання філософії (що первинне — матерія чи дух?); різниця ж у відповіді на це питання становить критерій класифікації філософських концепцій. При цьому Енгельс виділяє «два боки» цього питання. З точки зору марксизму, мислення здатне, за висловом Енгельса, продукувати вірне відображення дійсності. «На філософській мові це питання зветься питання про тотожність мислення і буття…» Саме матеріалістично усвідомлена тотожність мислення і буття визначає збіг гносеології, онтології та логіки в діалектиці, яка зводиться цим до «…науки про загальні закони руху зовнішнього світу і людського мислення», бо ці закони «…по суті тотожні…» Тому мислення, що пізнає, є завжди рухом понять згідно з логікою самого предмета.
Рядок 17:
Доказ предметної істинності знання і тим самим спростування дуалізму й агностицизму «…лежить у практиці, а саме в експерименті і промисловості». Тут Енгельс відволікається від інших функцій практики і від ролі її перетворених форм (відносини корисності). Звертаючи увагу на особливості діалектичного матеріалізму, Енгельс відзначає три обмеженості старого матеріалізму: 1) механістичність; 2) метафізичність; 3) ідеалізм у розумінні суспільства. При цьому треба враховувати, що головним недоліком попередніх носіїв матеріалістичного світогляду є його споглядальність.
 
У 3-й главі Енгельс показує, що ФойєрбахФеєрбах не тільки залишився ідеалістом у розумінні суспільства, а й опинився тут набагато біднішими за Гегеля. У соціальних відносинах «…він бачить лише одну сторону: мораль». Причиною етичного ідеалізму ФойєрбахаФеєрбаха є його антропологізм.
 
4-та глава містить характеристику революційного перевороту в філософії, що його здійснили Маркс й Енгельс, а також екскурсію у царину матеріалістичної теорії історії.
Рядок 26:
 
== Історія видання ==
«Людвіг Фойєрбах…Феєрбах…» був надрукований спочатку в німецькій [[Соціал-демократія|соціал-демократичній]] газеті «Neue Zeit» (1886, №№4 і 5), а [[1888]] року вийшов у [[Штутгарт|Штутгарті]] окремою брошурою з передмовою автора. Перший [[Українська мова|український]] [[переклад]] з'явився [[1930]] року і ввійшов до збірки: Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Фоєрбах (з «Німецької ідеології») / Пер. з нім. П.Бензя. — [[Харків]]—[[Київ]]: Державне видавництво України, 1930.
 
== Див. також ==
* [[Людвіг Андреас ФейєрбахФеєрбах|Людвіг ФойєрбахФеєрбах]]
* [[Тези про ФойєрбахаФеєрбаха]]
 
== Першоджерела ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Людвіг_Феєрбах_і_кінець_німецької_класичної_філософії