Малашівці (Хмельницький район): відмінності між версіями

'''Малаші́вці''' — [[село]] в Україні, в [[Шаровечківська сільська громада|Шаровечківській сільській територіальній громаді]] [[Хмельницький район|Хмельницького району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]. Населення становить 581 осіб.

 

Археологічні розвідки, проведені археологом і краєзнавцем С.Маярчаком свідчать, що життя тут розпочалось з доби бронзи (ІІІ-ІІ тис. до н.е.), відомі також знахідки селищ часів ранньої залізної доби І тис. до н.е. До війни, в 1934 році, в селі Малашівці біля церкви був знайдений склеп з надгробним камінням, на якому були викарбувані слова : Серафім Малишев 1576 рік .». Біля церкви паслись коні  і випадково один із коней провалився під склеп. В той час був секретарем комсомольського осередку, присланий з Проскурівського  райкому комсомолу, Петренко. Він і організував молодь на розкопки склепу, де знайшли випалену дощечку «Серафім Малишев». Документи свідчать, що в часи спустошливих набігів татар і турків , з Поділля багато людей було вивезено в рабство, на ринок рабів в Крим. Малишев з групою людей був пересланий з болотівських земель і був старшим групи – провідником. Тому село було названо в його честь «Малашевцы». Старожили села згадують розповіді своїх дідів про те, що територія сіл Малашівці і Волиця ділилась на частини, які називалися: Висварівці, Кошорівці, Петруші, Абесінія.

 

Один із вихідців села Малашівці став членом Державної думи – Козак Михайло Олександрович. Він був самоучкою, а свій маєток в с. Малашівці після революції  віддав під школу. В 1913 році земство відкрило чотирьох класну школу, яка з 1932 року стала семирічкою.

 

 

У 1939 році колгосп «Зірка комунізму»  села Малашівці був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки., а в 1940 р. колгосп «Промінь Сонця» с. Волиця зайняв перше місце на Всесоюзній виставці в Москві по врожаю зернових культур.

В 1980-роках в с. Малашівці було побудовано великий молочний комплекс на 1000 голів ВРХ. За кошти колгоспу збудовано 4 одноквартирні будинки для спеціалістів колгоспу.  В 1987 -88 роках побудований новий Будинок культури, зведено два меморіальних комплекси загиблим воїнам – односельчанам  в селах Малашівці та Волиця, проведено реконструкцію могили воїнів – визволителів. Згодом було прокладено шосейну дорогу до сіл – 6 км, а в 1990 – 91 рр. покладено асфальтовану дорогу. Невдовзі після цього висипано щебенем  ще 7 км дороги.

 

В 1993 році колгосп перетворено в селянську спілку «Обрій», створено фермерське господарство. «Світанок». В 1995 р. в с. Волиця було запалено блакитний вогник, завдяки зусиллям колишнього  агронома колгоспу Дзяворука Володимира Михайловича.  В 1997 році з приходом на посаду сільського голови Малашовецької сільської ради Черешні Анатолія Миколайовича, було продовжено газифікацію села Малашівці, яку було закінчено в 1999 р. повністю.  

 

Але надії селяни не втрачали, так як почали будуватися приватні підприємства.  Одним із перших стало будівельне підприємство «Основа», потім – ТзОВ «Автобан», ТзОВ «Веконд – Поділля», які діють і по сьогоднішній день. . Ще ряд підприємств відкрилося у Волиці.

 

На території сіл функціонує початкова школа ( с.Малашівці), два фельдшерських пункти, Будинок культури в с.Малашівці та сільський клуб в с. Волиця, є сільська бібліотека, проводиться реконструкція початкової школи с. Волиця під дошкільний навчальний заклад. Працює п’ять продовольчих магазинів, функціонує три духовних заклади ( дві церкви та костьол).