Водички (Хмельницький район): відмінності між версіями

'''Во́дички''' — [[село]] в Україні, у [[Хмельницький район|Хмельницькому районі]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]] розміщене на захід від Хмельницького, за 4 кілометри від магістралі Хмельницький – Львів  та за 18 кілометрів від міста Хмельницький. Населення становить 461 особи. Орган місцевого самоврядування — [[Водичківська сільська рада]]. Площа села –1,4 кв.км. В селі проживає – 439 осіб.

 

Назва села Водички походить від слова «вода», тому що з усіх боків його оточують місцини із водою. У селі є два ставки: один у центрі села, а другий, великий з південного боку відмежовує Водички від сусіднього села Климківці.

 

Територія сучасного села була заселена в далекі часи. Тут знайдено предмети матеріальної культури трипільських племен (фрагменти глиняних фігурок жінки, посуду, бронзові фібули). Залишився в селі і курган ранньої залізної доби. На території торф’яника, що знаходиться поблизу біля села, у 1952 р. був знайдений двосічний меч XIV-XV ст, який зберігається у Кам’янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику. Перехрестя меча пряме, вістря зламане, довжина клинка 96 см, ширина - біля перехрестя 4,8 см. Дерев’яні деталі руків’я не збереглися, навершя дископодібне. На клинку читаються три знаки [1; с.101].

 

Точна дата заснування Водичок невідома. Водночас першою згадкою про поселення можна вважати 1545 рік. Так, у книзі «Stare osady w ziemi kamienieckiej» польського історика ХІХ століття Казімежа Пуласького сказано, що саме в 1545 році Водички разом з деякими іншими селами відійшли у володіння до Анни Свірчової або, як тоді на неї казали, Анни з Новодвору [2; с. 561]. Ці поселення їй перепали в результаті процедури поділу батьківського майна.

 

 

Після смерті Анни П’ясецької, поселення знову повернулося до Свірчових, зокрема, Анни Ельжбети з Вільхівця, дочки Яна Свірча (молодшого), яка вийшла заміж за Костянтина Вишневецького.

Майже півтора століття Водички перебували у власності могутньої родини Вишневецьких. В 1717 році поселення переходить «під управління» Юзефа Потоцького, який одружився з Вікторією Лещинською, онукоюі Дмитра-Єжи Вишневецького. До кінця 50-х років XVIII століття село перебувало у власності спершу сина Юзефа Потоцького – Станіслава, а згодом його внука – Вінцентія. 15 березня 1758 року Вінцентій Потоцький віддає Водички в оренду Уршулі Целецькій. Лише в 1773 році поселення стає повноцінною власністю нової господарки, до речі, дочці англійського найманця Ендрю Арчибальда Гловера де Глейдена, який перебував на службі у польського короля. Після її смерті, приблизно у 80-х роках XVIII століття, село переходять у спадок її сину Юзефу (1748-1828).

 

З 1796 року Водички перебували в посесії у полковника коронної артилерії Яна Коморовського (1756-1796), дружиною якого була рідна сестра Юзефа Целецького Людвіка. Коморовські взяли село в оренду на 9 років, передавши його дочці Анні, коли та виходила заміж за Антонія Залеського (1753-1819). Саме Антоній згодом викупив поселення в Целецьких.

 

Період XIX ст. в історії села пов’язують із кількома пам’ятками матеріальної культури - це маєток пана Залєвского та гуральня, збудовані в перші половині XIX ст.

 

У 1930 році в приміщені маєтку було відкрито колгоспний університет самодіяльного мистецтва. В ньому навчалися студенти з України, Росії та Молдови. Тут були відкриті факультети: музичний, театральний, образотворчого мистецтва. В 1935 році відбувся перший випуск: 58 спеціалістів влилися у мистецькі колективи України. Надалі й до сьогоднішнього дня він використовується під приміщення школи І-ІІІ ст.

 

Пишаються жителі відомим односелецем, письменником '''Суми́шином Мико́лою Фло́ровичем''' - членом спілки письменників України, автором книг: «В дорозі» (1972), «Вісь» (1976), «Уроки» (1978), «Хто там, у сутінках?»  (1992), "Спадщина(2010). Повість «Уроки» та найкращі оповідання вийшли окремою збіркою в перекладі [[Російська мова|російською мовою]]. Створив кілька п'єс. Лауреат [[Хмельницька область|обласної]] літературної премії[4;с.22].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

== Посилання ==