Битва при Порфіріоні: відмінності між версіями

Оговтавшись після минулорічного вторгнення Селевкидів у [[Келесирія|Келесирію]] і зради начальників [[Сур (Ліван)|Тіра]] та Птолемаїди, Єгипет спорядив армію під командуванням [[Ніколай (полководець Птолемеїв)|Ніколая]]. Останній узяв Порфіріон (зараз Хан-Набі-Юніс<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com.eg/books?id=Y_sAi7EkTLkC&pg=PA126&lpg=PA126&dq=lebanon+pass+of+Platanus&source=bl&ots=xtkfXQ7jwt&sig=ACfU3U32LKZNU_QjEq92ANcMUCvPUrj78A&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwid9_fD1YDnAhXgTxUIHTe3AHIQ6AEwE3oECBMQAQ#v=onepage&q=lebanon%20pass%20of%20Platanus&f=false|title=The Seleucid Army: Organization and Tactics in the Great Campaigns|last=Bar-Kochva|first=Bezalel|last2=Bar-Kôkvâ|first2=Beṣal'ēl|date=1976-05-13|publisher=Cambridge University Press|language=en|isbn=978-0-521-20667-9}}</ref>) на узбережжі Фінікії між [[Бейрут|Беритом]] та [[Сайда (місто)|Сідоном]] і приготувався зустріти тут армію супротивника, котра поверталась на театр військових дій після перебування на зимових квартирах. Рухаючись із Сирії, військо Селевкидів під командуванням самого царя [[Антіох III Великий|Антіоха III]] перевалило через приморські гори та вийшло на середземноморське узбережжя моря біля Маратоса ([[Амріт|Амріта]]), після чого попрямувало рушило на південь уздовж обернених до моря західних схилів [[Ліван (хребет)|Ліванського хребта]]. Паралельно йому по морю йшов флот під командуванням Діогнета.