Cochin Pipeline: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
SOMBot (обговорення | внесок) м більше не розпізнається як ізольована |
Немає опису редагування |
||
Рядок 70:
В 1979-му в Альберті стала до ладу перша [[Крекінг-установки у Джоффре|установка парового крекінгу в Джоффре]], що надало можливість того ж року ввести в експлуатацію Cochin Pipeline, який би транспортував вироблений нею [[етилен]] до споживачів у прикордонній із США частині провінції [[Онтаріо]]. Маршрут цього виконаного в діаметрі 300 мм трубопроводу довжиною 2900 км після проходження по канадській провінції [[Саскачеван]] переходив на територію США, де перетинав сім штатів та обходив озеро [[Мічиган (озеро)|Мічиган]] із півдня. Cochin Pipeline завершувався одразу після зворотного перетину канадського кордону на терміналі у Віндзорі, де олефін передавався до етиленопроводу [[Windsor-Sarnia Pipeline]].
Крім того, в районі Айова-Сіті до Cochin Pipeline могла надходити інша сировина для піролізних установок — етан-пропанова суміш (80% етану, 20% пропану), доправлена сюди по трубопроводу [[Ethane-Propane Mix (трубопровід)|Ethane-Propane Mix]] з [[Канзас|канзаського]] ЗВГ-хабу, де, зокрема, діють [[Установка фракціонування Конвей|фракціонатори у Конвеї]] та [[Установка фракціонування Буштон|Буштоні]].
Перекачування газів забезпечували за допомогою 31 насосної станції, а в Саскачевані система з'єднувалася з [[Комплекс підземних сховищ Реджина|підземним сховищем Реджина]], куди могли закачувати або звідки відбирати етан та [[пропан]]. Останній був ще одним вуглеводневим газом, який транспортувався по Cochin Pipeline до п'яти приймальних терміналів у США (в цій країні пропан є популярним засобом обігріву приміщень у зимовий період).
В 2006 році через викликаний корозією поганий стан трубопроводу припинилось транспортування по ньому етилену, котрий потребував найвищого робочого тиску. Первісно очікувалось відновлення поставок цього олефіну після проведення ремонтних робіт, проте більш детальне обстеження засвідчило нерентабельність проекту. А в 2007-му припинились і поставки етану, при цьому перекачування етан-пропанової суміші продовжувалось (можливо відзначити, що сам її склад пояснювався нездатністю [[Підземне сховище Конвей (Williams)|підземного сховища в канзаському Конвеї]] витримувати більший тиск чистого етана).
Певний час Cochin Pipeline спеціалізувався на транспортуванні пропану, проте зменшення його пропозиції в Канаді не давало можливості перекачувати значні обсяги — в 2006—2009 роках вони становили біля 30 тисяч барелів на добу, у 2010-му скоротились до 20 тисяч барелів на добу, а наступного року склали до 26,5 тисяч барелів. В той же час, у Альберті продукувались зростаючі об'єми високов'язкої нафти, а «<nowiki/>[[сланцева революція]]<nowiki/>» забезпечила великий ресурс легкого [[Газовий конденсат|конденсату]] на півдні США. Як наслідок, в 2014 році більшу частину Cochin Pipeline (від Канкакі у штаті [[Іллінойс|Іллійнойс]]) реверсували та призначили для транспортування конденсату до Альберти, де він використовується для розведення важкої нафти. Новий конденсатопровід може перекачувати до 95 тисяч барелів на добу, а подачу конденсату на термінал у Канкакі забезпечують трубопроводи Explorer, TEPPCO і Wabash.
| |||