Три покоління прав людини: відмінності між версіями

Деякі вчені відносять до першого покоління прав людини [[Велика хартія вольностей |Велику хартію вольностей (1215)]], де, зокрема, говориться: ''«Жодна вільна людина не буде заарештована, або ув'язнена, або позбавлена володіння, або у будь-який (інший) спосіб знедолена… як за законним вироком рівних їй та за законом країни»''. З таких підстав підстав до першого покоління прав людини можна віднести й [[Литовські Статути]] (1529, 1566, 1588 pp.)&nbsp;— юридичний пам'ятник литовського, білоруського та українського народів. У них було проголошено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної (шляхетної) особи, особистої відповідальності перед законом та ін. Проте середньовічне законодавство (Велика хартія вільностей, Литовські Статути та ін.) будувалося відповідно до феодально-ієрархічної, станової структури суспільства, коли була відсутня юридична рівність громадян.<ref>Скакун О.&nbsp;Ф.&nbsp;Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос.&nbsp;— Харків: Консум, 2001.&nbsp;— 664 с.</ref>