Лівенське: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування Мітки: перше редагування Візуальний редактор |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 37:
'''Лі́венське''' — [[село]] в Україні, в [[Новосанжарський район|Новосанжарському районі]] [[Полтавська область|Полтавської області]]. Населення становить 639 осіб(2001рік) 573 чоловіка(2010рік). Орган місцевого самоврядування — [[Лівенська сільська рада]].Територія сільської ради — 3486 гектарів. Сільська рада межує з Сухомаячківською, Соколово-Балківською, Шедіївською, Маячківською сільськими радами( до 2017року) .З осені 2017року село Лівенське ввійшло в Нехворощанську об'єднану територіальну громаду разом із селами Нехвороща,Шедіїве,Бурти,Маячка,Губарівка,Рекунівка,Соколова Балка,Андріївка,Світлівщина.Староста села Лівенське Анепір Світлана Василівна.
== Географічне розташування ==
Рядок 44 ⟶ 42:
== Історія ==
На території сільської ради виявлено залишки поселення черняхівської , пізньозарубинецької культури.На околицях села виявлена кераміка,крем'яні вироби епохи неоліту,бронзи та дніпро-донецької культури.На цій території знаходились поселення скіфів і сармат Проведені розкопки О. Супруненка кургану поховання жінки-сарматки І-ІІ ст. поблизу с. Ливенське у 1989 році.Жіноче поховання І-ІІ ст. н. е. досліджено в 1989 р. в кургані поблизу с. Ливенське Новосанжарського р-ну. Воно здійснене у неглибокій катакомбі зі входом-дромосом. Жінка віком 40-45 років була покладена в домовину випростано на спині, з простягненими вздовж тулуба руками. Вона була вдягнена у шкіряні шаровари, сорочку і багатий халат із срібно-тканої тканини. У потойбічний світ її супроводжував виразний напутній інвентар – невелика дерев’яна шкатулка, тонкостінний глечик, уламки двох залізних ножів і шильця, точило, бронзові фібула та пряжка, а також рештки їжі – розчленована туша кобили.
Село виникло як військове поселення за часів спорудження Української оборонної лінії в 30-х роках XVIII століття, що та порубіжною фортифікаційною системою для оборони південних кордонів Російської держави, Лівобережної Слобідської України від турецько-татарської агресії. Щорічно на лінії працювало майже 40 тисяч посполитих селян і козаків. Загальний яг виконаних земляних робіт (за сучасними підрахунками) перевищував 20 мільйонів кубометрів. Лінія включала 16 фортець тому числі Лівенську, яка мала п'ять бастіонів та два равеліни. Всередині розташовувалися канцелярія ландміліцького полку, казарми, будинок коменданта, пороховий льох, цей-хауз, провіантський «магазейн», колодязь, вартідьні. Фортецю ліквідовано у 1784 році, залишків не збереглося.
Рядок 64 ⟶ 62:
В роки Великої Вітчизняної війни фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 92, розстріляли 11 чоловік. Було спалено кращі господарські будівлі, громадські і приватні будинки. На території села фашисти стратили 12 партизанів, серед них були і жителі Лівенського. На місці загибелі встановлено обеліск. Григорій Зіновійович Сакевич під час окупації був старостою, але не служив загарбникам, а навпаки - співробітничав з партизанами, допомагав молоді уникнути насильно: вивезення до Німеччини.
Імена 185 полеглих на фронтах воїнів-односельців занесені до «Книги Пам'яті», викарбувано на мармурових плитах
Марія Панасівна Вергун, Марія Потапівна Сакевич, Лідія Олексіївна Лещенко, Парасковія Юхимівна Панасенко та інші односельці нагороджені медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр.».
Рядок 74 ⟶ 72:
Відомі вихідці з села: '''Іван Євменович Білокінь''' — інвалід війни, в ЗО — 60-ті працював відповідальним секретарем нехво-рощанської райгазети, потім багато років очолював сільську раду в Нехворощі; '''Микола Наумович Калініченко''' — учасник бойових дій, в одному з боїв взяв у полон 17 фашистів з секретними документами, нагороджений орденом Олександра Невського, після війни багато років віддав педагогічній роботі; '''Марфа Федорівна Кононенко''' — за старанну працю в колгоспі нагороджена орденом Леніна; '''Дмитро Терентійович Кравцов''' — військовий льотчик, учасник бойових дій у В'єтнамі; '''Катерина Григорівна Лещенко''' — багато років працювала головою колгоспу у Криничанському району на Дніпропетровщині; '''Леонід Григорович Лещенко''' — відповідальнийпрацівник Мінгазпрому України; '''Семен Степанович Мірошниченко''' — учасник бойових дій, в повоєнну пору був секретарем Нехворощанського райвиконкому та виконкому Нехворощанської сільської ради; '''Володимир Михайлович Садовий''' — очолював податкову службу в Полтавській області, нині керівник галузевого обкому профспілки.
В різні роки Лівенську сільську раду очолювали Семен Петрович Хорошун, Микола Макарович Крисан, Мусій Леонтійович Острівний, Іван Митрофанович Паранько, Сулима, Григорій Зіновійович Сакевич, Гнат Дмитрович Можний, Олександр Федотович Горголя, Микола Андріянович Шпортюк, Григорій Якимович Заворотній, Володимир Іванович Куценко, Анатолій Васильович Мошура, Борис Михайлович Халява,Іван Федорович Корж,Микола Анатолійович Завезьон.
== Економіка ==
** Загальна площа ріллі по сільській раді 2435,32 га. На території сільської ради у власності 500 земельних часток(паїв) на загальну площу 1941,91 га. На території сільської ради господарюють:
== Об'єкти соціальної сфери ==▼
** СФГ «Церера» - 37,02 га
* Школа І-ІІ ст.▼
** СФГ «Терен» - постійне користування 45,3 га
** СФГ «Губарівське» орендує земельні частки (паї) – 71,80 га та землі запасу - 38,11 га
** ТОВ ВКФ «Укрсільгоспром» - 30,24 га
** ТОВ АФ «Аршиця» на площі – 1294,74 га
** ТОВ АФ «Добробут» ВП Шедієво на площі 231,20 га
** 60 власників земельних паїв господарюють самостійно на площі – 227,65 га
** ФОП Білокінь В.В. – 154,92 га
** Хоменко Л.М. орендує 10,0 га земель запасу.
* Сільський будинок культури
*Сільська бібліотека
*Дитячий дошкільний заклад «Сонечко»
== Посилання ==
*https://www.pinterest.ru/pin/456059899757414487/
*http://livenske.selo.org.ua/nashe-selo-10-13-11-28-04-2017/
*http://nehvorosha.gromada.org.ua/structure/
*https://web.archive.org/web/20141117163035/http://nekhvoroscha.net/publ/susidni_sela/livenske/15-1-0-75
| |||