Кен Кізі: відмінності між версіями

Під впливом Джеймса Б. Голла Кізі вирішив продовжувати літературні студії за магістерською програмою; врешті його зарахували на 5-річний курс Центру письменницької майстерності (Creative Writing Center) [[Стенфордський університет|Стенфордського університету]],; якийщоправда, щоправда,тут не передбачавпередбачався магістерськогомагістерський ступеняступінь. Переїхавши з дружиною до [[Пало Альто]], оселився в богемному районі на Перрі Лейн,. деТут познайомився з майбутніми письменниками [[Кен Беббс|Кеном Беббсом]] (нар. 1936), [[Ед Макланаган|Едом Макланаганом]] (нар. 1932), [[Герні Норман|Герні Норманом]] (нар. 1937), [[Вендел Беррі|Венделом Беррі]] (нар. 1934), [[Ларрі Макмертрі]] (нар. 1936), [[Роберт Стоун|Робертом Стоуном]] (1937—2015). Ідейні суперечки з керівництвом Центру письменницької майстерності, яке вбачало в Кізі «загрозу цивілізації, інтелектуалізму і тверезості», ускладнювали продовження стипендії на навчання.

ВВід СтенфордіВіка КізіЛовелла, познайомивсяаспіранта з Віком Ловеллом, аспірантом із психології, який був знайомийзнайомого з [[Аллен Гінзберг|Алленом Гінзбергом]]; від нього, довідався про експерименти з вивчення впливу на людську психіку [[ЛСД]], [[мескалін]]у, [[псилоцибін]]у, [[кокаїн]]у, [[альфа-метилтриптамин]]у, [[диметилтриптамін]]у, що які проводилися у ветеранському шпиталі в [[Менло-Парк (Каліфорнія)|Менло-Парку]] напівтаємно з відома [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]], і що за це платили добровольцямпо 75 доларів за сеанс. Аби заробити грошей, Кізі у 1959 погодився на участь в експериментах. Подібно чинили багато хто, той же [[Аллен Гінзберг]]. Завдяки цьому, через 6 місяців експериментівКізі Кізізміг влаштувавсявлаштуватися помічником лікаря у психіатричному відділенні, а ще через кілька місяців —його взяли нічним санітаром під керівництвом чергової медсестри у психіатричному відділенні ветеранського шпиталю в [[Менло-Парк (Каліфорнія)|Менло-Парку]]. Тут працював разом із майбутнім псьменником і редактором [[Гордон Ліш|Гордоном Лішем]] (нар. 1934). У той час Кізі працював над романом '''Зоопарк''' («''Zoo''»), заяк передбачала програма письменницького програмоюкурсу Стенфорда. Роман мав бути про комуну [[Бітники|бітників]] у [[Норд-Біч]] у [[Сан-Франциско]], але також не був опублікований. В той період на Кізі вплинув викладач і письменник Малкольм Каулі (1889—1989), який свого часу посприяв виходу у світ роману [[У дорозі]] [[Джек Керуак|Джека Керуака]] у [[нью-йорк]]ському видавництві [[Viking Press]], співпрацюючи з видавництвом як консультант.

Робота санітаром у шпиталі в [[Менло Парк]]у дала Кізі матеріал для написання роману '''[[Над зозулиним гніздом (роман)|Над зозулиним гніздом]]''' («''One Flew Over the Cuckoo's Nest''»). За сприяння Малкольма Каулі він був надрукований у видавництві «Viking Press» на початку 1962 року. Цей твір відразу завоював широку популярність і приніс славу Кенові Кізі. У [[1963]] на його основі Дейл Васерман створив успішний спектакль, а в [[1975]] [[Мілош Форман]] у 1975 зняв однойменний фільм, щоякий отримав «Велику П'ятірку» премій «[[Оскар (премія)|Оскар]]»: найкращий фільм, найкращий режисер, найкращі актор та актриса першого плану і найкращий адаптований сценарій&nbsp;— а також 28 інших нагород (серед яких 6 премій BAFTA, 6 [[Золотий глобус|Золотих Глобусів]]) і 11 номінацій. РоманСам роман здобув номер '''58''' у ''Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів'' журналу [[Ньюсвік]]<ref>[http://www.librarything.com/bookaward/Newsweek%27s+Top+100+Books%3A+The+Meta-List Newsweek's Top 100 Books&nbsp;— список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік] {{ref-en}}</ref>.

Отримавши гонорар за книгу, і у зв'язку зі знесенням забудови на Перрі-Лейн, у серпні 1963 року Кізі перебрався в сільську місцевість, впридбавши будинок у [[Ла-Хонда|Ла-ХондуХонді]] за 15 миль від кампуса Стенфордського університету в [[Санта-Крус (гори)|горах Санта-Крус]], де придбав будинок. Тут проживав зі сім'єю і друзями, які об'єдналися в комуну «[[Merry Pranksters]]» («Приколісти»). Головним захопленням були наркотики, зокрема [[ЛСД]], котра поки-що перебувала в рамках закону. З нимними тісно зійшовсязійшлися йоготовариш другКізі по навчанні у СтенфордіСтенфорду Кен Бебс, а також музикант, майбутній лідер рок-групи [[Grateful Dead]] [[Джеррі Гарсія]], колишній [[Гарвардський університет|гарвардський]] професор Річард Алперт, культовий ву середовищі [[Біт-покоління|біт дженерейшн]] персонаж, головний герой роману [[Джек Керуак|Керуака]] [[У дорозі]] Ніл Кесседі.

У той час Кізі працював над романом '''[[Часом нестерпно прагнеш]]''' («''Sometimes a Great Notion''»). У липні 1964 роман мав вийти друком у [[Нью-Йорк|нью=Йоркському]] видавництві «Viking Press». З цього приводу і щоб відвідати [[Всесвітня виставка|Всесвітню виставку]] в [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]], на якій мав демонструватися космічний апарат на [[Місяць (супутник)|Місяць]], Кізі придбав старий шкільний автобус, який вони назвалиназвав «Furthur» (неправильна форма слова ''further''&nbsp;— «далі»),. Приколісти переобладнали ійого, розфарбувалирозфарбувавши флюоресцентними фарбами, і вирушили через всю країну на Східне узбережжя. Водієм взяли культового в середовищі [[Біт-покоління|біт дженерейшн]] персонажа Ніла Кесседі, відомого за романом [[Джек Керуак|Керуака]] [[У дорозі]]. По дорозі влаштовували [[Гепенінг|Гепенінги]] і роздавали ЛСД всім, хто бажав, означивши таким чином початок [[Психоделічна революція|Психоделічної революції]]. У Нью-Йорку Ніл Кесседі влаштував Приколістам зустріч зі своїми друзями з [[Біт-покоління|біт дженерейшн]] [[Джек Керуак|Джеком Керуаком]], який однак холодно поставився до Кізі, й [[Аллен Гінзберг|Алленом Гінзбергом]], який гаряче підтримав старт [[контркультура|контркультури]].

Ця подорож детально описана в документальному романі [[Том Вулф|Тома Вулфа]] «Електроохолоджувальний кислотний тест».<ref>The Electric Kool-Aid Acid Test - Wikipedia https://en.wikipedia.org › wiki › The_Electric_K...</ref> [[Жан Бодрійяр]] назвав її «найдивовижнішою мандрівкою в історії людства після походу аргонавтів за золотим руном і блукання Мойсея в пустелі». Ця поїздкаВона стала важливим імпульсом до виникнення руху [[хіппі]].<ref>Повість чудових літ by Іван Банах - Goodreads https://www.goodreads.com › book › show</ref>

Десь тоді Кізі висловив сумнів у спроможності літератури впливати на суспільні настрої і потребу нового синтетичного жанру. Підтвердженням стало проведення 27 листопада 1965 року першого «кислотного тесту» (''acid tests'') — вечірки-гепенінга зі світловими ефектами ([[стробоскоп]]ами) в супроводі новоствореної рок-групи [[Grateful Dead]] із роздачею ЛСД всім охочим. Надалі Приколісти провели цілу серію «кислотних тестів» у Каліфорнії, в яких брали участь [[Аллен Гінзберг]], [[[[Пекельні янголи]]]] та інші діячі контркультури.

Всі ціЦі події відображені в документальних романах [[Гантер Томпсон|Гантера Томпсона]] «Пекельні янголи: дивна й жахлива сага»<ref>{{lang-en|Hell’s Angels. A Strange and Terrible Saga of the Outlaw Motorcycle Gangs}}</ref> і [[Том Вулф|Тома Вулфа]] «Електроохолоджувальний кислотний тест»<ref>The Electric Kool-Aid Acid Test - Wikipedia https://en.wikipedia.org › wiki › The_Electric_K...</ref>.

Уперше Кізі заарештували у квітні 1965 за звинуваченням у зберіганні [[марихуана|марихуани]] в ході поліцейської облави в [[Ла-Хонда|Ла-Хонді]], але звільнили за підпискою про невиїзд. Вдруге затримали 19 січня 1966 року на даху будинку, де проживав один із «Merry Pranksters», майбутній публіцист і редактор Стюарт Бранд, у кварталі Норт-Біч у Сан-Франциско. Кізі бувперебував разом із коханкою Керолайн «Mountain Girl» Адамс (нар. 1946), ще однією учасницею «Merry Pranksters»,; всі кудивони прибули для участі в грандіозному світловому і танцювальному шоу «Фестиваль польотів». Після того, як Кізі не з'явився на судове засідання 31 січня, Приколістами було вирішено імітувати самогубство письменника, залишивши вантажівку з фальшивою передсмертною запискою над прямовисною скелею на березі Тихого океану, а самому втікати до Мексики. Вся процедура була облаштована невдало, до того ж Кізі видав себе, необережно подзвонивши до [[Санта-Крус (Каліфорнія)|Санта-Крус]]. Скоро ним зацікавилася мексиканська поліція. Він змушений був переховуватися, опинившисьпереховуватись у Пуерто-Вальярта. У квітні до нього прибула частина Приколістів на чолі з Кеном Бебсом, дружина Фей з трьома дітьми і Ніл Кесседі. В Мексиці опинилася й Керолайн Адамс, яка тут народила дівчинку Саншайн (Sunshine). Дружина Кізі начебто не заперечувала проти їхнього зв'язку. Там же із Керолайн Адамс одружився один із Приколістів Джордж Вокер.

За той час дійшло до підйому [[хіппі]]-руху, в середовищі якого ім'я Кізі здобулокористувалося авторитетвеликим гуруавторитетом. У серпні Кізівін вирішив повертатися до [[Каліфорнія|Каліфорнії]], проте й далі змушений був і далі переховуватися. Врешті післяПісля того, як 20 жовтня 1966 року Кізі раптово з'явився в телеефірі на шоу Джона Бартолом'ю Такера на каналі KPIX-TV, Сан-Франциско, його через 25 хвилин арештували на Береговій автостраді по дорозі від Сан-Франциско до Пало-Альто. Кізі вискочив з машини, намагаючись утекти в поля, але зачепився штанами за огорожу. Наступних 5 днів він провів у місцевій тюрмі. Саме тут із ним познайомився репортер [[ТоТом Вулф]], який спеціально прибув із [[Нью-Йорк|Нью-Йорка]], маючиз намірнаміром написати книгу про свіжу сенсацію.<ref>The Electric Kool-Aid Acid Test - Wikipedia https://en.wikipedia.org › wiki › The_Electric_K...</ref> Аби вийти на волю, Кізі погодився виступити на телебаченні зі зреченням [[ЛСД]], яка від 6 жовтня 1966 року опинилася поза законом у штатіштату Каліфорнія. Попри те, що виступ Кізі був украй незрозумілий і зречення не прозвучало, у середовищі хіппі його вважали ренегатом. Останній кислотний тест («Випускний бал»), проведений у [[Сан-Франциско]] під гаслом «Завершення кислотного тесту», був провальним; стало зрозуміло, що історія «Merry Pranksters» закінченаскінчилася. Кізі повернувся на ферму в [[Орегон]], на ферму у Плезант-Гілл;де того року помер його батько., Тамі очікував суду, який мав відбутися у травні 1967 року.

У травні 1967 року Кізі отримав вирок. Ув'язнення Кізі почав відбувати у червні 1967 року в тюрмі [[Редвуд]], за іронією долі, розташованій зовсім недалеко від його колишнього будинку в [[Ла-Хонда|Ла-Хонді]]. В Сан-Франциско у той час почалося Літо Любові. За добру поведінку Кізі звільнили достроково у листопаді 1967 р. Перебування в тюрмі описане в його збірнику '''Демон Бокс''' («''Demon Box''»), який вийшоа набагато пізніше. у 1986 році у «Viking Press».

Звільнившись з тюрми, Кізі повернувся у [[ПлезентПлезант Хілл]], штат [[Орегон]], де провів решту життя, присвятивши себе родині, виховуючи 4 дітей — ДжедаШеннон, Зейна, ШеннонДжеда і Саншайн, і вирощуючи овець і чорниціхудобу. Був членом шкільної ради в Лейн-каунті, тренером з боротьби у місцевих школах, займався монтуванням докумнтальнихдокументальних фільмів з плівок, знятих під час автобусних подорожей із «Merry Pranksters», не забуваючизабував і про давнє захоплення магією. Розмальований автобус, в якому проїхав у 1964 році всю Америку, залишився іржавіти на фермі в лісі. У серпні 1969 дехто з колишніх учасникиучасників «Merry Pranksters» вирушили на ньому на рок-фестиваль [[Вудсток]], проте Кізі відмовився їхати.

У 1973&nbsp;р. у «Viking Press» вийшла друком колективна збірка есеїв «[[Гаражний розпродаж Кізі]]», написана Кізі у співавторстві з Кеном Бебсом, Полом Фостером, Ширлі Ебікар, Кеті Вагнер, Полом Красснером, Роном Бевіртом, Лоренсом Гонсалесом; передмову написав [[Артур Міллер]]. Наступного 1974 року Кізі заснував часопис «Spit in the Ocean».

У 1984 році по дорозі на змагання розбився в автокатастрофі розбився його 20-річний син Джед, член команди борців [[Університет Орегону|Університету Орегона]].; Черезчерез 2 дні лікарі констатували смерть мозку. Кізі з дружиною Фей дали згоду на пожертвування його органів. Смерть сина Кізі важко переживав.

В останні роки Кізі багатоповернувся працювавдо надактивної літературоюлітературної праці. У 1986 році у «Viking Press» вийшла його збірка оповідань [[Демон Бокс]]. Викладаючи на семінарі з письменницької майстерності в [[Університет Орегону|Університету Орегона]], Кізі задля експерименту Кізі разом зі слухачами Робертом Блюхером, Беном Бохнером, Джеймсом Фінлі, Джефом Форестером, Беннетом Г'юфманом, Лінном Джеффресом, Нілом Лідстромом, Г. Гайвотером Паверсом, Джейн Сітер, Чарльзом Варані, Мередіт Водлі, Лідією Юхнавич та Кеном Циммерманом написали роман '''Печери''' («''Caverns''»), який вийшов увиданий 1989 роціроку у британському видавництві «Penguin Books». У 1990 році Кізі видавнадрукував ілюстровану сюрреалістичну п'єсу '''Подальше дослідження''' («''The Furthur Enquiry''») про поїздку «Merry Pranksters» розмальованим автобусом по Америці в 1964 році, а також дитячу казку '''Маленька спритна білка зустрічає удвічі більшого ведмедя''' («''Little Tricker the Squirrel Meets Big Double the Bear''»). У 1992 році вийшов у світ третій роман Кізі '''[[Пісня моряка]]''' («''Sailor Song''») про життя намешканців АлясціАляски, однак вінширокої популярності не здобув широкої популярності.

У 1994 році Кізі у співавторстві з Кеном Бебсом Кізі опублікував роман-вестерн '''Останнє коло''' («''Last Go Round''») про знамените [[Родео|родео]] «Pendleton Round-Up» у [[Пендлтон (Орегон)|Пендлтоні]], штат [[Орегон]], яке відбулося у вересні 1911 року, а також п'єсу '''Твістер: ритуальне реаліті на три чверті плюс додатковий час за необхідності''' («''Twister: A Ritual Reality in Three Quarters Plus Overtime if Necessary''») за мотивами казки [[Дивовижний чарівник країни Оз]] [[Френк Баум|Баума]], поставивши; її ставив разом зіз колишніми учасниками «Merry Pranksters».

У червні 2001 року Кізі запросили головним спікером на відкритті щорічному відкритті в Коледжі вічнозеленого штату (Evergreen State College) в [[Олимпія (Вашингтон)|Олимпії]], штат [[Вашингтон (штат)|Вашингтон]]. Останнім з-під його пера вийшов текст,був опублікований ву часопиічасописі «Rolling Stone» текст зі закликом до миру після терактів 11 вересня 2001 року.

У 1992 році Кенові Кізі діагностували цукровий діабет. У 1998 він переніс інсульт. 25 жовтня 2001 року його прооперували з приводу раку печінки. Кен Кізі помер від ускладнень операції [[10 листопада]] [[2001|2001 року]] в шпиталі ''«Sacred Heart»'' в Юджині, штат Орегон, у віці 66 років. В нього залишиласяЗалишилася мати Женева, брат Джо «Чак», дружина Норма «Фей», троє дітей ЗейнШеннон, ШеннонЗейн і Саншайн, і троє внуків.

Посмертно у 2003 році був опублікований '''Тюремний щоденник Кізі: Виріжте M************ викиньте''' («''Kesey's Jail Journal : Cut the M************ Loose''») у 2003 році: передмову до нього написав Ед Макланаган.