Івано-Франківськ: відмінності між версіями

[[1654]] року [[краківські воєводи|краківський]] [[воєвода]] і [[Великий гетьман коронний|великий коронний гетьман]] [[Станіслав Ревера Потоцький]] викупив землі нинішнього міста в родини Жечковських длязадля спорудження тут [[Станіславівська фортеця|фортеці]] проти набігів кримських татар та свого опорногоопірного пункту на [[Галичина|Галицькій землі]]. Його іменемім'ям і назвали місто. Син Станіслава «Ревери» — [[Анджей Потоцький (гетьман)|Анджей]] — обніс місто валами та муром. Він запросив ву місто [[вірмени|вірменських]] купців зіз Молдови й Угорщини, щобаби сприяти розвитку торгівлі.

Місто-[[фортеця|фортецю]] спорудили в [[1661]]–[[1662]] роках за короткий термін (5 місяців) за проектомпроєктом Франсуа (Франческо) Корассіні з [[Авіньйон]]а у формі [[шестикутник]]а з додатковими [[бастея]]ми, [[редут]]ами і [[форт]]ом, що оточував власне замок Потоцьких. На вістрях шестикутника розташовувались [[бастіон]]и — зовнішні додаткові п'ятикутні укріплення, що дозволяли здійснювати фланговий [[мушкет]]ний обстріл вздовжуздовж стін. Поперечний розріз стін складав земляний вал (насип) завширшки 20-30 метрів, зміцнений ззовні [[дуб]]овими [[Колода (дерево)|колодами]].

Місто відразуодразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станиславів дві потужні в'їзні брами: кам'яні Галицьку та Тисменицьку. Називалися брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на [[Галич]], з другої — на [[Тисмениця|Тисменицю]].

Станіславів починався з [[Площа Ринок (Івано-Франківськ)|площі Ринок]] і [[Івано-Франківська ратуша|ратуші]], які збережені у видозміненому стані понині. ПроектуванняПроєктування і спорудження міста велося за стандартами й нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз структури та «коду» міської структури й сьогодні дає можливістьзмогу вказати на її унікальність у [[Східна Європа|Східній Європі]]. Мешканці міста складали постійний відсотковий [[паритет]] за національностями — [[українці]], [[поляки]], [[німці]], [[євреї]], [[вірмени]].

У [[1668]] році А. Потоцький дозволив українській громаді побудуватизвести церкву ій заснувати при ній братство, школу і будинок для старих. ПобудованоЗбудовано лікарню. Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: [[українці]] та [[поляки]] мешкали у північно-східній частині міста, [[вірмени]] — у південній, [[євреї]] — у західній.

За привілеєм А. Потоцького [[15 квітня]] [[1669]] року парафіяльну церкву реорганізовано ув колегіату Яна Тарновського — львівського архієпископа [[Римо-католицька церква|РКЦ]], і при ній було відкрито «Академію» (духовну школу), яка вважалася філією [[Ягеллонський університет|Краківського Ягеллонського університету]].

У [[1672]] році закінчено часткову перебудову [[Станіславівська фортеця|Станіславівської фортеці]]: дерев'яні укріплення замінено на муровані, збудовано з каменю в'їзні брами в місто — Галицьку і Тисменицьку вежі. Рештки фортечної стіни залишилися нині по Фортечному провулку. ВУ цьому ж році [[Станіславівська фортеця]] була настільки сильною, що змогла зупинити османську армію, витримавши тривалу облогу.

З самого початку виникнення міста та з наданням магдебурзького права були створені і розвивались окремі ремісничі цехи, що об'єднували спочатку будівничих, торговцівторгівців, ковалів, інші дрібні ремесла, сприяли виникненню нових галузей. До середини [[XVIII століття|XVIII ст.]] існувало 20 цехів — шевські, кравецькі, візницькі, кушнірські, римарські, котлярські, пушкарські. Однією з домінантних галузей була обробка шкіри, сап'янове виробництво й обробка та виготовлення екзотичних «перських виробів». Активна зовнішня торгівля підтримувалася високим рейтингом ярмарок худоби. Оптові партії переправлялись через Станіслав до [[Європа|Європи]].