Походив з Левенського (Брабантського) дому. Другий син [[Жан I (герцог Брабанту)|Жана I]], герцога Брабанту і Лімбургу, та його другої дружини Маргарити де Дамп'єр. Народився 1275 року. 1290 року батько влаштував його шлюб з донькою англійського короля [[Едуард I Довгоногий|Едуарда I]]. Весілля відбулося в Вестмінстері.
1294 року після смерті батька успадкував владу над Брабантом і Лімбургом. Того ж року за підтримки стрийка Готфріда, герцога Арсхота, придушив повстання шляхти проти себе. Загалом Жан II продовжував зовнішню політику батька, спрямованунаспрямовану на здобуття повної незалежності Брабантом. Водночас орієнтувався на Англію, дотримуючись союзів, які послаблювали вплив Франції в Нідерландах. Було підтверджено союзи з королем Едваврдом I Англійським і [[Гі де Дамп'єр]]ом, графом Фландрії.
У 1299 рцоіроці виступив проти [[Альбрехт I (король Німеччини)|Альбрехт I Габсбурга]], короля німеччиниНімеччини, не бажаючи визнавати його обрання. Втім зрештою герцог Брабанту вимушенвимушений був підкоритися. Водночас розпочав боротьбу з [[Жан II д'Авен|Жаном II д'Авеном]] за південну частину графства Голландії та землі в графстві Зеландія.
У 1300 році розпочав спорудження потужного замку берсел для захисту Брюсселя (було завершено у 1310 році). У 1303 році вимушенвимушений був відмовитися від зазіхань на голландськіземліголландській землі. У 1309 році спрямував військапротивійська проти хрестового походу бідних проти міста женапеЖенапе, яке надало прихисток жидав. Військо Жана II знищила хрестоносців. У 1312 році підписав Хартію Кортенберга, яка стала підґрунтям для утворення Штатів (парламенту) Брабанту. При цьому на відміну від інших тут окрім знаті й духівництва було представлено міста та бюргерство. Помер того ж року в [[Тервюрен]]і. Йому спадкував єдиний законний син [[Жан III, герцог Брабанту|Жан III]].
