Кінь дельти Дунаю: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
Хоча у у регіоні дикі коні жили протягом сотень років<ref name="gandul"/>, їх кількість значно зросла після закриття колгоспів у 1990 році та звільнення приналежних до них коней<ref>[http://www.adevarul.ro/articole/2007/caii-salbaticiti-distrug-puietii-din-padurea-letea.html "Caii sălbăticiţi distrug puieţii din Pădurea Letea"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090317074358/http://www.adevarul.ro/articole/2007/caii-salbaticiti-distrug-puietii-din-padurea-letea.html |date=2009-03-17 }} (in Romanian), ''[[Adevărul]]'', October 12, 2007</ref>. Популяція Летя не регулюється, і це може призвести до перевантаження екосистеми.<ref name="Grazing">[http://www.wildernis.eu/pdf/danubedelta/6-Natural%20%20Grazing%20in%20the%20Danube%20Delta-290706.pdf "Natural and cultural grazing in the Danube Delta." Consultancy Herds and Homelands]</ref>
 
Коні на острові Летя чорні або [[Гніда масть|гніді]], без білих плям. Кінь має 1,45 — 1,50 м у холці, має сильну і щільну будову.
 
== Опис ==
За даними {{нп|Центр сільського господарства та біології|Центру сільського господарства та біології|fr|CAB International}}, на ділянці дельти Дунаю є три диференційовані популяції коней.{{sfn|id=Porter|Porter|Alderson|Hall|Sponenberg|2016|p=460}}
 
===Типи===
Перша група — багатоцільовий робочий кінь, більш-менш близький до {{нп|посавська порода (кінь)|посавської породи||Posavac}}, типовий для таких груп коней у Центральній Європі{{sfn|id=Porter|Porter|Alderson|Hall|Sponenberg|2016|p=460}}.
 
Друга група, має ареал на південь від [[Сфінту-Георге]], близький до порід [[Польський коник|коник]] та [[Гуцульський кінь|гуцул]], середній ріст від 1,30 м до 1,35 м, стійкий, має різніщільну мастібудову та різні масті, відрізняється [[однохідь]]ю.
 
Третя група - власне кінь дельти Дунаю, лісу Летя{{sfn|id=Porter|Porter|Alderson|Hall|Sponenberg|2016|p=460}}. ЦіЦе коні чорні або гніді, позбавлені білих плям. Вони мають середній ріст від 1,45 м до 1,50 м{{sfn|id=Porter|Porter|Alderson|Hall|Sponenberg|2016|p=460}}. Це насправді не сідлові коні, їх тип ближче до типу багатоцільових коней Центральної Європи, таких як сьогоденна порода {{нп|ноніус (кінь)|ноніус||Nonius}}<ref name="Grazing"/>{{,}}{{sfn|id=Porter|Porter|Alderson|Hall|Sponenberg|2016|p=460}}.
 
== Примітки ==