Вікіпедія

Кримськотатарський національний рух (1950-1980-ті рр.): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис
правопис, стиль
Рядок 108:
Влітку 1987 року ЦІГ провела в Москві серію публічних акцій і зустрічей з московськими правозахисниками та активістами зародження опозиційного руху (прес-клуб «Гласність»), представниками демократично налаштованої інтелігенції, а також з посадовими особами ЦК КПРС і Президії Верховної Ради СРСР. За даними національного руху, в рамках акцій кримських татар, що почалися 20 червня, в Москві побувало в цілому понад півтори тисячі осіб, а найбільше число делегатів - близько 1100 осіб - знаходилося в столиці в кінці липня - початку серпня<ref name="лето87">[http://kirimtatar.com/index.php?option=com_content&task=view&id=434 Г. Бекирова, Московские акции крымских татар летом 1987 года // «Тарих левхалары» (Телеканал АТР-Радио «Мейдан»)]</ref>. Вимоги представників кримських татар підтримали [[Євтушенко Євген Олександрович|Євген Євтушенко]], [[Окуджава Булат Шалвович|Булат Окуджава]], [[Приставкін Анатолій Ігнатович|Анатолій Приставкін]], [[Баруздін Сергій Олексійович|Сергій Баруздін]], Віталій Дудинцев. 26 червня делегація кримських татар була прийнята заступником голови Президії Верховної Ради СРСР П. Демічевим. Демічев лише пообіцяв передати вимоги кримських татар Горбачову і запропонував делегатам роз'їхатися - але вони були повні рішучості стояти до кінця. 6 липня близько 120 кримських татар провели демонстрацію на Червоній площі, вимагаючи повернення на Батьківщину і відновлення в правах, після чого їх представників знову прийняв Демічев.
 
9 липня рішенням Політбюро ЦК КПРС була створена державна комісія під керівництвом голови Президії ВР СРСР [[Громико Андрій Андрійович|Андрія ГромикоГромика]] для розгляду кримськотатарського питання. До складу комісії увійшли голова КДБ СРСР В. Чебріков, голова Ради Міністрів Української РСР В. Воротніков, перший секретар ЦК КП України В. Щербицький, перший секретар ЦК КП Узбекистану І. Усманходжаев, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР П. Демічев, член Політбюро ЦК КПРС А. Яковлєв, секретарі ЦК КПРС А. Лук'янов і Г. Розумовський<ref name="Страницы">[http://ru.krymr.com/content/article/26820188.html Гульнара Бекирова. Страницы крымской истории. Долгая дорога домой… // Крым. Реалии, 29.01.2015]</ref>. Про створення комісії на чолі з А. А. Громико для розгляду «комплексу проблем, які піднімаються в листах кримських татар», стало відомо лише 23 липня через вечірнього «Повідомлення ТАРС». Тон «Повідомлення ТАРС» і особливо історична преамбула, в якій в черговий раз повторювалися звинувачення у «співпраці частини татарського населення з німецько-фашистськими окупантами», викликали бурю обурення серед кримськотатарських представників. По суті, «Повідомлення ТАРС» виправдовувало депортацію кримських татар і указ Президії Верховної Ради СРСР № 493 від 5 вересня 1967 року «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», багато років визначав офіційну політику по відношенню до депортованих кримських татар і мав на меті «укорінення »кримських татар у місцях вигнання<ref name="указ67">{{Cite web|url=http://kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|title=«…Нельзя не отметить, что значительная часть татарского населения высказывает желание возвратиться в Крым». К 35-летию Указа Президиума Верховного Совета СССР «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму»|accessdate=2017-05-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104131110/http://www.kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html|archivedate=2014-11-04|deadlink=yes}}</ref>. І зрозуміло, в повідомленні знову повторювалися посилання на те, що «в Криму створилася зовсім інша ситуація», що там проживає близько 2,5 млн осіб і «дане питання необхідно розглядати в реально ситуації, що склалася, в інтересах всіх народів країни»<ref name="лето87">[http://kirimtatar.com/index.php?option=com_content&task=view&id=434 Г. Бекирова, Московские акции крымских татар летом 1987 года // «Тарих левхалары» (Телеканал АТР-Радио «Мейдан»)]</ref>.
 
У 1987—1988 роках ЦІГ мала статус постійного органу в період між Всесоюзними нарадами кримськотатарського руху і визнавалася більшістю його ініціативних груп. З квітня 1988 року по вирішенню 4-го Всесоюзного наради видавався «Вісник Національного руху кримських татар», відповідальним редактором якого був Мустафа Джемілєв. «Вісник» формувався як інформаційний бюлетень, де день за днем, починаючи з 2 квітня 1988 року, охоплювалися всі події, що мають відношення до національно-визвольної боротьби кримськотатарського народу (мітинги, демонстрації, зібрання представників «ініціативних груп», акції Дня національної жалоби 18 травня тощо). «Вісник Національного руху кримських татар» виходив недовго, але охопив найважливіший, переломний в історії кримськотатарського руху період (весну-літо 1988 року).
Рядок 122:
Ситуація в Середній Азії, між тим, стрімко загострювалася, і проблему раніше депортованих етнічних груп, розселених тут, потрібно вирішувати негайно. Сигналом послужили події в Фергані, пов'язані з [[Турки-месхетинці|турками-месхетинцями]]. Спалах етнічного конфлікту продемонстрував, що ніякої інтеграції переселенців до місцевого соціум не відбулося і слід очікувати нових масових заворушень на цьому грунті. Рух за повернення серед депортованих, в тому числі і кримських татар, набув масового характеру<ref name="малы">{{Cite web|url=http://detectivebooks.ru/book/22431916/?page=33|title=Малыгин А. В. Крымский узел.|accessdate=2017-05-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160201205941/http://detectivebooks.ru/book/22431916/?page=33|archivedate=2016-02-01|deadlink=yes}}</ref>.
 
В результаті акцій, організованих національними організаціями кримських татар, а також завдяки кампаніям вна їхїхню підтримку в СРСР і за кордоном, радянська влада булибула поставленіпоставлена перед необхідністю вирішення проблеми кримських татар. 12 липня 1989 року обраний I З'їздом народних депутатів СРСР Рада національностей сформувала Комісію з проблем кримськотатарського народу (голова [[Янаєв Геннадій Іванович|Геннадій Янаєв]]). До її складу увійшли 14 осіб, серед них і четверо кримських татар (Джульверн Аблямитов, Айдер Куркчі, Аксе Сеітмеметов, Фікрет Сефершаев)<ref name="autogenerated2">[http://kirimtatar.com/index.php?option=com_content&task=view&id=477 Г. Бекирова, «Верховный Совет СССР безоговорочно осуждает практику насильственного переселения целых народов как тяжелейшее преступление» // «Тарих левхалары» (Телеканал АТР-Радио «Мейдан»)]</ref>.
 
14 листопада ВР СРСР прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому переселенню і забезпеченні їх прав»<ref>[https://www.lawmix.ru/docs_cccp/1343 Декларация ВС СССР от 14.11.1989 «О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению и обеспечении их прав»]</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримськотатарський_національний_рух_(1950-1980-ті_рр.)