Антуан III де Грамон: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{особа}} '''Антуан III де Грамон''' ({{lang-fr|Antoine III de Gramont}}; 1604 — 12 липня 1678) — держав... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{особа}}
'''Антуан III де Грамон''' ({{lang-fr|Antoine III de Gramont}}; [[1604]] — [[12 липня]] [[1678]]) — державний та військовий діяч, дипломат [[королівство Франція|Французького королівства]], маршал, 2-й герцог Грамон, автор мемуарів «Mémoires du maréchal de Gramont», що охоплюють 1604—1659 роки (опубліковано 1716 року).
== Життєпис ==
Походив з [[беарн]]ського шляхетського роду де Грамон. Син [[Антуан II де Грамон|Антуана II де Грамон]], 1-го герцога Грамон, та Луїзи де Роклер. Народився 1604 року в замку Агемо.
Був відомий своїми любовними пригодами та численними дуелями. Розпочав військову службу в 16 років. В 1620—1622 роках брав участь у військових кампаніях проти гугенотів, відзначився під час облоги Монпельє. Потім внаслідок порушення заборони на герць вимушен був залишити Францію. Перебрався до Австрії, де долучився до імперського війська під орудою [[Йоганн Церклас Тіллі|Йоганна Церкласа Тіллі]]. 1627 року поступив на службу до Карла I Гонзаго, герцога Мантуанського, отримавши звання генерал-оейтенанта. Брав участь у війні за мантуанську спадщину.
1630 року трвиалий час обороняв Мантую від іспанських військ, але зрештою вимушен був здатися. Звільнився 1631 року. 1633 року повернувся до Франції. 1634 року оженився на небозі [[кардинал Рішельє|кардинала Рішельє]], що сприяло його кар'єрі. 1637 року отрмиав посаду державного радника. 1638 року стає генерал-лейтенантом Нормандії та комендантом Руанської фортеці. 1639 року призначено командиром гвардійським піхотним полком. Невдовзі стає генерал-лейтенантом Пікардії.
1641 року стає спочатку генерал-лейтенатом, а у вересні того ж року — маршалом Франції. Стає близьким другом [[Джуліо Мазаріні|кардинала Мазаріні]], а після смерті Рішельє — його конфідентом. 1642 року зазнав поразки біля Оннекура віді спанців. 1643 року разом з кардиналом Мазарі брав участь у розкритті «Змови Зарозумілих» на чолі із герцогом [[Франсуа де Бофор]]ом.
Спрямований на допомогу [[Сегадорське повстання|Сегадорському повстанню]] в Каталонії. 1644 року помер батько. 1647 року завдав поразки іспанцям, зайнявши Таррагону.
1648 року стає губернатором Беарна і Наварри. Того ж року стає 2-м герцогом Грамон. 1649 року з початком Фронди залишився на боці королівського двору. Боровся проти фрондерів. 1653 року призначено державним міністром. 1657 року був посланцем на рейхстаг Священної Римської імперії у Франкфурті-на-Майні. 1659 року брав участь у розробки умов Піренейського миру з Іспанією, опікувався влаштуванням шлюбу короля [[Людовик XIV|Людовика XIV]] з [[Марія Терезія Іспанська|Марією Терезією Габсбург]] (представляв короля на весілля в Мадриді 1660 року).
1661 року призначено генерал-полковником королівської гвардії (до 1671 року). 1663 року стає пером Франції. 1667 року брав участь у [[Деволюційна війна|Деволіційній війни]] проти Іспанії. В подальшому мешкав у Беарні. Помер 1678 року в Баойнні.
== Родина ==
Дружина — Франсуаза-Маргарита дю Плессі-Хів'є
Діти:
* Арман (1637—1673), граф де Гіше
* Катерина Шарлотта (1639—1678), дружина Людовика I, князя Монако
* Антуан-Шарль (1641—1720), 3-й герцог Грамон
* Генріетта Катерина
== Джерела ==
* W. H. Lewis: Assault on Olympus; the rise of the House of Gramont between 1604 and 1678. New York, Harcourt, Brace (1958)
* Olivier Ribeton, Un musée Gramont à Bayonne, Bayonne, coll. " Publication de la Société des Sciences, Lettres et Arts de Bayonne ", 1986
[[Категорія:маршали Франції]]
[[Категорія:герцоги Грамон]]
[[Категорія:Французькі дипломати]]
| |||