Хармід (Платон): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Опис діалогу Хармід Мітки: перше редагування Візуальний редактор |
1 |
||
Рядок 1:
Сократ зустрічається з Херофонтом. Він повернувся з війни, де брав участь у битвах. Сократ запитав як в Атенах справи з філософією і чи з'явилися цікаві філософи, поки його не було. Крітій розповів про свого протеже Харміда, який є філософом і добре володіє даром розсудливості.▼
▲[[Сократ]] зустрічається з Херофонтом. Він повернувся з війни, де брав участь у битвах. Сократ запитав як в Атенах справи з філософією і чи з'явилися цікаві філософи, поки його не було. Крітій розповів про свого протеже Харміда, який є філософом і добре володіє даром розсудливості.
Про проблеми перекладу:
В грецькій мові ключове слово діалогу - термін софросю́не (σωφροσύνη). Перекладач діалогу, перевів цей термін як розсудливість. [[Лосєв Олексій Федорович|Лосєв]] перевів як умственное целомудрие.
Спочатку даються три односторонніх і тому неправильних визначення розсудливості, які тут же і відкидаються.▼
Зміст:
Перше визначення свідчить, що розсудливість — це благопристойність і спокій душі та тіла. Це визначення одностороннє тому, що дуже часто прекрасними є швидкість, рішучість і навіть відповідність. Хороший атлет не той, який спокійний і нерішучий. З одним спокоєм і малорухливістю недалеко підеш, як в художніх змаганнях так і в міркуваннях, оскільки в них потрібна швидкість, тямущість і по можливості негайне охоплення предмета (159b - 160d).▼
▲Спочатку даються три односторонніх і тому неправильних визначення розсудливості, які тут же і відкидаються.
Згідно з другим визначенням, під розсудливістю потрібно розуміти сором'язливість душі. Це теж неправильно, оскільки в одних випадках сором'язливість хороша, а в інших вона буває зовсім не гарна, коли, наприклад, бідняк соромиться своєї бідності (160е - 161b).▼
▲* Перше визначення свідчить, що розсудливість — це благопристойність і спокій душі та тіла. Це визначення одностороннє тому, що дуже часто прекрасними є швидкість, рішучість і навіть відповідність. Хороший атлет не той, який спокійний і нерішучий. З одним спокоєм і малорухливістю недалеко підеш, як в художніх змаганнях так і в міркуваннях, оскільки в них потрібна швидкість, тямущість і по можливості негайне охоплення предмета (159b - 160d).
Третє визначення свідчить, що розсудливість - "заняття своїм". Щось на кшталт цього дійсно входить в поняття розсудливості. Але чому ж тут мова йде тільки про "своє власне"? Адже можна на основі розсудливості добре робити і чуже. Крім того, і своє щось потрібно робити не просто будь-як, але правильно, істинно, і гарно (161b - 164е). Далі йде частина діалогу (164d - 176d), позитивніша, в той час як розглянута перша частина (157а - 164с) була зумовлена переважно негативною.▼
▲* Згідно з другим визначенням, під розсудливістю потрібно розуміти сором'язливість душі. Це теж неправильно, оскільки в одних випадках сором'язливість хороша, а в інших вона буває зовсім не гарна, коли, наприклад, бідняк соромиться своєї бідності (160е - 161b).
▲* Третє визначення свідчить, що розсудливість - "заняття своїм". Щось на кшталт цього дійсно входить в поняття розсудливості. Але чому ж тут мова йде тільки про "своє власне"? Адже можна на основі розсудливості добре робити і чуже. Крім того, і своє щось потрібно робити не просто будь-як, але правильно, істинно, і гарно (161b - 164е). Далі йде частина діалогу (164d - 176d), позитивніша, в той час як розглянута перша частина (157а - 164с) була зумовлена переважно негативною.
Основна ідея ранніх діалогів [[Платон|Платона]], містится в дельфійському надписі «Пізнай себе». Саме з усвідомлення свого невігластва Євтифрона, Алківіада і Харміда, мало б призвести до самопізнання і як наслідок до розвитку розумових здібностей. Таким чином, філософія Платона вже в ранній період будується як вихвалянні знання, як незмінний гімн розуму, як крик про необхідність розумного обґрунтування.
У цьому причина величезного інтересу до раннього Платона з боку не тільки фахівців з історії філософії, але і будь-якого розумово розвиненого читача, для якого цікаві не тільки кінцеві висновки філософії, але і її становлення.
| |||