Період Чуньцю: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 14:
Визнання верховної влади Чжоу призводило до стримування протистояння між місцевими володарями. Вже у період місцевих культур з'являються гегемони (ба), які отримували від вана військову владу над рештою держав. При цьому гегемони не намагалися приєднати землі сусідів до своїх, забезпечували колективний захист від північних та південних ворогів («варварів»). Гегемонами були володарі наступних князівств: 1-м — [[Хуань-ґун (Ці)|Хуань-ґун]] з держави [[Ці (держава)|Ці]], 2-м — [[Ґоу Цзянь]] з [[Юе (царство)|держави Юе]] та [[Вень-ґун (Цзінь)|Вень-ґун]] з держави [[Цзінь (царство)|Цзінь]] 晉, 3-м — Чжуан-ґун з [[Чу (царство)|держави Чу]], 4-м — Му-ґун з держави [[Цінь (царство)|Цінь]], 5-м — Сян-ґун з держави [[Сун (держава)|Сун]].
Другий період характеризується остаточним занепадом впливу та влади династії Чжоу. Приблизно у період з 643 до 606 року до н. е.
Останній період характеризується послаблення колишніх гегемонів та початком аристократичних родів всередині царств. Найбільший вплив спричинила боротьба всередині царства Цзінь, в результаті чого з нього у 453 році до н. е. виокремилися царства Хань, [[Вей (Чжаньґо)|Вей]] та Чжао. У 476 році до н. е. держава Чу розпочало війну проти своїх сусідів з метою захопити їх землі. З цього часу починається [[Період Чжаньго|період Воюючих Царств]].
| |||