Ручка (канцелярія): відмінності між версіями

У кулькових і гелевих ручках іноді використовуютьсявикористовується чорнилачорнило, якіяке можна стерти.

[[Стародавній Єгипет|Стародавні єгиптяни]] використовували для письма на [[папірус]]і тонкі пензлі з тростини або очеретяні ручки. У кожного єгипетського писаря завжди були при собі пенал і чашка для води. Це дощечка з довгим жолобком для очеретяних паличок і двома поглибленнями для фарб. У гробниці [[Тутанхамон]]а знайшли загострену трубочку з міді, у яку вставляли тростинетростинне стебло і просочували його темною рідиною — чорнилом. Рідина просочувалася по волокнах тростинного стебла і накопичувалисянакопичувалася на загостреному кінці мідної трубки. При написанні на папірусі залишався чіткий тонкий чорнильний слід. Як чорнилачорнило використовували сажу, розведену у воді з додаванням клею. Очеретяне перо було загострене і розщеплене на кінці. Цим розщепленням чорнило стікало тонкою цівкою на лист папірусу.

[[Стародавній Рим|Стародавні римляни]] писали на воскових книжечках — кодексах. Кодекси виготовлялися з дощечок із заповненою воском виїмкою. Писали на них, а вірнішеточніше, дряпали за допомогою палички — [[Стиль (писальний прилад)|стиля]] ({{lang-lat|stilus, stylus}}, {{lang-grc|στύλος}}). Стиль виготовляли з металу. Один кінець стиля був загостреним, а інший — заокругленим. Гострим кінцем писали, а зроблений запис можна було стирати іншим заокругленим кінцем. Воскові книжечки-таблички проіснували до початку 19 століття. До наших днів збереглося дуже мало римських табличок. З появою пергаменту, винайденогоякий англосаксами, івинайшли використовуваногоанглосакси для виготовлення рукописних книг, люди продовжували використовувати воскові дощечки для щоденних записів.

Поширення [[пергамент]]у призвело до появи нового пишучого інструмента для письма&nbsp;— заточеногозагостреного певним чином пташиного пера. Пера використовували гусячі або воронячі, а чорнило робили з соку [[Чорнильний горішок|чорнильних горішків]], [[Залізний купорос|залізного купоросу]] і [[гуміарабік]]у. ЦіЦе чорнило усмоктувалисявсмоктувалося у шкіру і не змивалисязмивалося, їхйого можна було тільки зіскоблити. СтаровинніСтаровинне чорнилачорнило відрізнялисявідрізнялося від нашихнашого однієїоднією особливістю. Поки ниминим писали, вонивоно булибуло дуже блідимиблідим, іа чорним чорнілиставало тільки через деякий час. На папері також писали гусячимгусячими перами, які потрібно було попередньо зрізати навскоси, загострювати ій розщеплювати за допомогою складаного ножа («цизорика»)<ref>{{СУМ-11|Цизорик}}</ref>. Гусячі пера як інструмент для письма проіснували до кінця 18 століття.

Перше [[Перова ручка|сталеве перо]] з'явилося ув Німеччині у 1748 році, але воно ще не мало прорізу, і від нього летіли бризки чорнила. У 1792 році англієць Д. Перрі зробив повздовжній проріз у вістрі пера. Це поліпшило якість письма і довговічність пера. У 1826 році Мазон придумав верстат для штампування сталевих пер, що сприяло їхньому масовому розповсюдженню.

Однак, відомо, що один винахідник незадовго до появи сталевих пер випустив у продаж маленькі пера, зроблені з гусячих, але їх вставляли у спеціальний дерев'яний держак («ручку»)&nbsp;— звідси походить назва цього приладу в деяких мовах ({{lang3|uk|be|ru|ручка}}, пор. також {{lang-bg|перодръжка}}&nbsp;— «проста перова ручка»). Значить, ручка з'явилася раніше сталевого пера, а не одночасно з ним, як можна було б припустити.

Після цього вони витіснили гусячі пера, що проіснували близько тисячі років. До кінця 19-го століття сталеве перо повністю витіснило гусячі пера, оскільки ті вимагають частої заміни. Однак, щоАле ще у 1930-1950-ті роки 20 століття у деяких школах писали гусячим пером, що уможливлювалодавало можливість писати гарним почерком «з натиском».

У 1884 році з'явилася перша [[Перова ручка|автоматична перова ручка]]<ref>[http://pochemuha.ru/izobretenie-ruchki-pera-kistochki Изобретение ручки, пера, кисточки]</ref>, яку можна заправляти чорнилом («самописна ручка», «самописка», «авторучка», «вічне перо»)<ref>{{СУМ-11|Самописний}}</ref><ref>{{СУМ-11|Самописка}}</ref><ref>{{СУМ-11|Авторучка}}</ref><ref>{{СУМ-11|Вічний}}</ref>. Усередині ручки поміщавсярозміщувався балончик з чорнилом. Спочатку заправка ручки здійснювалася збоку за допомогою спеціальної [[піпетка|піпетки]], потім піпетка увійшла до складу ручки ій стала розміщатисярозміщуватися у її верхній частині&nbsp;— під загвинтним ковпачком, що загвинчувався. Втім, авторучки подібної конструкції зараз складають меншість, більш поширені моделі зі змінними чорнильними картриджами.

У 1888 році у США вперше була запропонована ідея [[Кулькова ручка|кулькової авторучки]] капілярної системи ([[рапідограф]]а), яку придумав Л.&nbsp;Є.&nbsp;Вотерман (L. E. Waterman), нью-йоркський торговець [[Канцелярські товари|канцелярськими]] товарами. Близько [[1944]] року угорець Ласло Біро (''László Bíró''), спираючись на останні методи виготовлення [[Вальниця кочення|вальниць кочення]] для машин і зброї, додав до капілярного каналу кульковий механізм, створивши таким чином кулькову ручку. Кулькові ручки стали використовувати штурмани в авіації іта офіцери у похідних умовах. Спочатку кулькові стержні були зігнуті для збільшення ємності чорнила і мали «подвійну довжину». Пізніше з'явилися кулькові ручки зі змінним стержнем, який містив пасту і мав пишучий вузол з кулькою на кінці.

У 1960-ті роки ув Японії були винайдені наконечники у вигляді [[фетр]]у. Ручки з фетровими наконечниками отримали назву «[[Маркер (фломастер)|фломастер]]». Вони мали пористий стрижень для письма, просочений фарбувальною рідиною на спиртовій або нітрооснові.

Наприкінці 20 століття з'явилися [[ролер]]и. Це була більш «тонка» іта просунута технологія кулькових ручок (менша кулька і менш в'язкіязке чорнилачорнило).

У 1997 році булабуло розроблено ручку з [[гума|прогумованими]] поверхнями, яку немає необхідності сильно притискати під час писання.

* З [[1960]]-х років Фішер розробив ручки Space, які могли працювати при нульовому атмосферному тиску, в умовах невагомості іта екстремальних температур. До цієї розробки американське аерокосмічне агентство [[NASA]] використовувалавикористовувало для своєї місячної програми [[олівець|олівці]], проте останні часто ламалися та становили небезпеку для [[космонавт]]а (уламки могли потрапити йому в [[очі]]). Крім того, дерево становило небезпеку загоряння у кисневій атмосфері. Треба зауважити, що ці ручки не єдині, які можуть застосовуватися у [[Космічний простір|космосі]], звичайні кулькові ручки також непогано справляютьсяпідходять ([http://www.esa.int/esaCP/SEM9YN7O0MD_index_0.html], астронавт Педро Дук).

* Ручки ''з можливістю стирання власнихвласного чорнила'' зворотним кінцем стали «коником» з початку [[1980-ті|1980]]-х до початку [[1990-ті|1990]]-х. Випускалися з синімисинім, чорнимичорним іта червонимичервоним чорнилом. Ручки майже зникли з ужитку через низьку якість чорнила, негарантованість «стертості» ій відсутность конкретної області застосування.

* Існує вельми популярне хобі, яке зародилося ув [[Японія|Японії]] іта поширилося всім світом&nbsp;— [[пенспінінг]], або «крутіння ручки». Це вид [[маніпуляція|маніпуляції]], де головну роль грає ручка і вправність пальців.

* На початку 21-го століття набули поширення «тактичні ручки». По суті, прості ручки з ковпачком, але виготовлені з алюмінію, титану або неіржавіючої сталі. Відрізняються значною товщиною стінок корпусу, іта максимальною стійкістю до будь-яких навантажень.