Бетті Девіс: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
мНемає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 30:
Була номінована на премію Кіноакадемії пять років поспіль: «[[Ієзавель (фільм, 1938)|Ієзавель]]» (1938), «[[Перемогти темряву]]» (''Dark Victory, 1939''), «[[Лист (фільм, 1940)|Лист]]» (''The Letter, 1940''), «Лисички» (''The Little Foxes, 1941''), «Вперед, мандрівни́че» (''Now, Voyager, 1942'').
== Біографія і кар'єра ==
Рут Елізабет Девіс народилася 5 квітня 1908 р. в місті [[Ловелл (Мічиган)|Ловелл]], штат [[Мічиган|Мічіган]], в родині студента юридичного факультету Гарлоу Моррелла Девіса (1885—1938) і Рут Огасти Фавор (1885–1961). У неї була молодша сестра Барбара Геррієт (нар. 25 жовтня 1909 р.) В 1915 р. батьки розлучилися, обох дочок було відправлено до школи-інтернату, та через деякий час Бетт з матір'ю та сестрою переїхали до [[Нью-Йорк|Нью-Йорка]]. Там юна Девіс процювала фотографом, вивчала акторську майстерність та розпочала кар'єру в якості театральної актриси на [[Бродвей|Бродвеї]].
Але вже в 1930 р. Девіс вирушила до [[Голлівуд|Голлівуду]] на кінопроби, які виявилися невдалими. Проте їй усе ж вдається отримати другорядну роль в стрічці «Погана сестра». Згодом вона отримала головну жіночу роль в фільмі «Чоловік, який грав бога», який мав успіх, і студія «<nowiki/>[[Warner Bros.|Worner Bros.]]<nowiki/>» уклала з нею п'ятирічний контракт (надалі подовживши його майже на вісімнадцять років).
Вже в 1935 р. Девіс отримала першу номінацію на премію [[Оскар (кінопремія)|Оскар]] як краща актриса за роль Мілдред у фільмі «<nowiki/>[[Тягар пристрастей людських (фільм, 1934)|Тягар пристрастей людських]]<nowiki/>» (1934, за романом [[Сомерсет|Сомерсета Моема]]), вже наступного року виграла її за роль алкоголічки в фільмі «Небезпечна» (1935). Після перемоги Девіс стала вимагати від керівництва студії або більшої свободи щодо вибору ролей, або розірвання контракту, і навіть звернулася до суду. Порушуючи контракт, вона поїхала до [[Лондон|Лондона]], де отримала пропозицію зіграти в двох стрічках. Та суд вирішив справу на користь студії, тож актриса мала повернутися до Голлівуду.
1930-ті та 1940-ві роки стали сплеском її кінокар'єри. Вже в 1938 р. вона отримала другий Оскар за кращу жіночу роль в драмі «<nowiki/>[[Ієзавель (фільм, 1938)|Ієзавель]]<nowiki/>» [[Вільям Вайлер|Вільяма Вайлера]], де зіграла роль норовливої красуні з американського Півдня. В 1941 р. Девіс було обрано президентом [[Академія кінематографічних мистецтв і наук|Американської кіноакадемії]], але воз залишила посаду два місяці потому. Великий успіх мали такі фільми за її участю, як «Особисте життя Єлизавети і Ессекса» (1939) з [[Еррол Флінн|Ерролом Флінном]] і [[Олівія де Гевіленд|Олівією де Гевіленд]], «<nowiki/>[[Хуарес (фільм)|Хуарес]]<nowiki/>» (1939), «Перемогти морок» (1939), «Лист» (1940), «Усе це і небо на додачу» (1940), «Лисички» (1941, за п'єсою Ліліан Гелман), «Вперед, мандрівник» (1942), «У цьому наше життя» (1942), «Містер Скеффінгтон» (1944, за романом [[Елізабет фон Арнім]]), «Вкрадене життя» (1946, де вона зіграла сестер-близнючок), і [[Нуар (кіно)|фільм-нуар]] «За лісом» (1949).
В 1950 р. вона зіграла роль Марго Ченнінг в ккінофільмі «<nowiki/>[[Все про Єву]]<nowiki/>» [[Джозеф Манкевич|Джозефа Манкевича]], яка принесла їй ще одну номінацію на Оскар. Успішними були ролі в таких стрічках, як «Зірка» (1952), «Центр бурі» (1956) і «Цап відбувайло» (1959, за романом [[Дафна дю Мор'є|Дафни дю Мор'є]]) з [[Алек Гіннесс|Алеком Гіннессом]]. Але це вже був спад кінокар'єри Девіс.
На початку 1960-х років вона на Бродвей, проте без особливого успіху. В 1962 р. Девіс опублікувала свою книгу «The Lonely Life, an Autobiography». Також вона зіграла в двох успішних фільмах [[Роберт Олдріч|Роберта Олдріча]] «<nowiki/>[[Що сталося з Бебі Джейн?]]<nowiki/>» (1962) з [[Джоан Кроуфорд]], та «Тихше, тихше, мила Шарлотта» (1964), за перший з яких знову була номінована на Оскар як краща актриса.
В 1977 р. Бетт Девіс стала першою жінкою, яка отримала престижу нагороду Американського інституту кіно за досягнення всього життя. Тоді ж вона з'явилася в низці фільмів, найвідоміший з яких «Смерть на Нілі» (1978, за романом [[Агата Крісті|Агати Крісті]]), де вона зіграла роль багатої американки, що страждає на [[Клептоманія|клептоманію]].
В 1983 р. після зйомки в пілотному випуску серіалу «Готель», у Бетт Девіс було діагностовано [[рак молочної залози]] і прзначена [[мастектомія]]. Упродовж двох тижнів після операції актриса перенесла чотири [[Інсульт|інсульти]], що викликали [[параліч]] правої сторони обличчя і лівої руки. Після довгого періоду [[Фізіотерапія|фізіотерапії]] їй вдалося частково позбутися паралічу.
В 1985 р. Девіс з'явилася в телефільмі «Убивство з дзеркалами» (за романом А. Крісті), де її партнеркою стала Гелен Гейз. По завершенні зйомок вона дізналася, що ї дочка Барбара (Би Ди Хайман) видала автобіографічну книгу «Мамин хранитель», де розповіла про важкі стосунки з матір'ю. В 1987 р. Бетт Девіс опублікувала книгу-відповідь «This'n'That», де виклала свою версію подій. У тому ж році актриса зіграла разом з [[Ліліан Ґіш|Ліліан Гіш]] в драмі [[Ліндсі Андерсон|Ліндсі Андерсона]] «<nowiki/>[[Серпневі кити]]<nowiki/>», що отримала добру критику і низку номінацій на кінопремії. Її останньою роллю стала поява в комедії «Зла мачуха».
Тоді ж актриса отримала низка престижних нагород, серед яких [[орден Почесного легіону]]. В 1989 р. хвороба повернулася. Актриса померла 6 жовтня 1989 р. в Американському госпіталі в [[Нейї-сюр-Сен|Нейі-сюр-Сен]] під [[Париж|Парижем]]. Її поховали на кладовищі [[Форест-Лон (Голлівуд-Гіллз)]] в [[Лос-Анджелес|Лос-Анджелесі]], поряд з матір'ю і сестрою.
== Вибрана фільмографія ==
| |||