Народився [[26 листопада]] [[1909]] року в [[Румунія|Румунії]], у [[місто|місті]] [[СлатіноСлатіна]]. Його [[батько]], [[адвокат]] за [[професія|професією]], був [[румун]]ом, [[мати]];— [[французи|француженкою]]. Ледь дитині виповнився рік, родина переїхала до [[Франція|Франції]]. Рідною мовою для Ежена Йонеско стала [[французька мова|французька]]. І своєю [[батьківщина|батьківщиною]] він завжди вважав не [[Румунія|Румунію]], а [[Франція|Францію]]. Спочатку через негідне ставлення батька, який покинув родину, залишивши її напризволяще, і протягом багатьох років не подавав про себе ніяких звісток; з роками цей вибір отримав і щось на зразок політичного обґрунтування. У [[Франція|Франції]], спочатку в [[Париж]]і, потім у провінції, майбутній [[письменник]] прожив до чотирнадцятилітнього віку, після чого йому довелося знову повернутися до [[Румунія|Румунії]], оскільки через [[розлучення]] батьків права на дітей одержав батько. Там хлопець закінчив [[школа|школу]], потім філологічний факультет [[Бухарестський університет|Бухарестського університету]] і здобув спеціальність [[викладач]]а [[французька мова|французької мови]] й літератури. У [[1936]] році Йонеско одружився, а в [[1938]] році йому вдалося домогтися [[стипендія|стипендії]] для написання у [[Франція|Франції]] [[дисертація|дисертації]] «Тема гріха й смерті у французькій поезії», і він удруге, тепер уже назавжди, залишив [[країна|країну]], у якій народився. Наукова праця була для нього лише приводом для [[еміграція|еміграції]]: Румунія того часу впевнено йшла шляхом [[фашизм|фашистської]] диктатури, і дихати там ставало усе нестерпніше.
У [[Франція|Франції]] спочатку життя складалося нелегко: Йонеско змінив кілька [[професія|професій]], найдовше пропрацювавши [[коректор]]ом у марсельському юридичному [[видавництво|видавництві]].
