|
== Життєпис ==
[[Файл:Старицький Михайло.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Михайло Старицький]]
Михайло Старицький народився [[214 листопада]]|2 ([[14) листопада]]) [[1839]] р.<ref>Кравцов[http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/160970/19-Kravtsov.pdf?sequence=1 Кравцов А. М. Метричний запис про народження та хрещення Михайла Петровича Старицького (до 180-річчя з дня народження)]. ''[[Сіверянський літопис]]''. 2019. № 4—5. С. 223—230.</ref>. в селі [[Кліщинці]] [[Золотоніський повіт|Золотоніського повіту]] на[[Полтавська Полтавщинігубернія|Полтавської губернії]] (тепер [[Черкаська область|Черкаської області]]). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний [[ротмістр]], помер, коли хлопцеві було вісім років. [[1852]] рокур. померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини [[Лисенки|Лисенків]]. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька — [[Лисенко Віталій Романович (старший)|Віталія Романовича Лисенка]], батька композитора [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]].
У [[1851]]—[[1856|1856 ]]<nowiki/> рр. хлопець навчався у [[Перша полтавська гімназія|Полтавській гімназії]], яка була на той час однією з найкращих.
[[1858]] рокур. Михайло Старицький разом з [[Лисенко Микола Віталійович|Миколою Лисенком]] вступає до [[Харківський університет|Харківського університету]], а [[1860]]-го р. родина Лисенків переїздить до [[Київ|Києва]], і Михайло разом із Миколою перевелися на фізико-математичний факультет до [[Київський університет|Київського університету]]. Навчаючись там, обидва стали членами Київської [[Стара громада|Київської (Старої) громади]], яка обєднанабула об'єднана ідеєю любові до української літератури, мови, музики, історії. Разом з друзями [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайлом Драгомановим]], [[Косач Петро Антонович|Петром Косачем]] відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них. [[1861]] року Старицький та [[Лисенко Микола Віталійович|Лисенко]] провели новорічні свята на [[Полтавщина|Полтавщині]] у свого товариша, автора гімну України [[Чубинський Павло Платонович|Павла Чубинського]]. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні [[1861]] р. було перепоховання [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]], київські студенти шляхтичі [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Косач Петро Антонович|Петро Косач]], [[Рильський Тадей Розеславович|Тадей Рильський]], [[Лисенко Микола Віталійович|Микола Лисенко]] та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і [[Ланцюговий міст (Київ)|Ланцюговим мостом]], а потім [[Набережне шосе|Дніпровською набережною]] доправили його до [[Церква Різдва Христового (Київ)|церкви Різдва на Подолі]].
У [[1861]] р. Старицький та [[Лисенко Микола Віталійович|Лисенко]] провели новорічні свята на [[Полтавщина|Полтавщині]] у свого товариша, автора гімну України [[Чубинський Павло Платонович|Павла Чубинського]]. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні [[1861]] р. було перепоховання [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]], київські студенти [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Косач Петро Антонович|Петро Косач]], [[Рильський Тадей Розеславович|Тадей Рильський]], [[Лисенко Микола Віталійович|Микола Лисенко]] та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і [[Ланцюговий міст (Київ)|Ланцюговим мостом]], а потім [[Набережне шосе|Дніпровською набережною]] доправили його до [[Церква Різдва Христового (Київ)|церкви Різдва на Подолі]]. Того ж року, повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною.
[[1861]] року повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною.
У [[1862]] рокур. одружився із молодшою на 9 років рідною сестрою троюрідного брата Миколи Лисенка [[Старицька Софія Віталіївна|Софією Віталіївною]]. Молодих обвінчав батюшка в сусідньому селі, додавши два роки Софії й один рік Михайлові.
[[Файл:Михаил Старицкий.jpg|міні|150пкс|Михайло Старицький]]
[[1864]] рокур. повертається до [[Київський університет|Київського університету]], але навчається вже на правничому факультеті. [[1865]] рокур. закінчує навчання у Київському університеті.
В [[1871]] рокур. оселився у Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком — вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», [[Різдвяна ніч (опера)|«Різдвяна ніч»]], «<nowiki/>[[Тарас Бульба (опера)|Тарас Бульба]]<nowiki/>», «Утоплена»).
[[17 грудня|5 (17) грудня]] [[1872]] рокур. в приміщенні початкової школи сестер Марії та [[Русова Софія Федорівна|Софії]] Ліндфорс (на вул. [[Фундуклеївська вулиця (Київ)|Фундуклеївська]], 21) відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — [[Чорноморці|«Чорноморці»]], автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький. ▼Старицький записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», [[Різдвяна ніч (опера)|«Різдвяна ніч»]], «<nowiki/>[[Тарас Бульба (опера)|Тарас Бульба]]<nowiki/>», «Утоплена»).
[[1878]] рокур. під тиском імперської влади Старицький припиняє активну громадську діяльність і деякий час, імовірно, мешкає у своєму родовому маєтку. Його перебування в цей період за кордоном, про що йдеться у деяких розвідках, практично нічим не підтверджується. До діяльного суспільного життя письменник повертається [[1880]] рокур. У [[1883]] та [[1884]] рокахрр. митець видавав український альманах [[Рада (альманах)|«Рада»]] (вийшло два випуски). ▼▲[[17 грудня|5 (17) грудня]] [[1872]] року в приміщенні початкової школи сестер Марії та [[Русова Софія Федорівна|Софії]] Ліндфорс (на вул. [[Фундуклеївська вулиця (Київ)|Фундуклеївська]], 21) відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — [[Чорноморці|«Чорноморці»]], автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький.
▲[[1878]] року під тиском імперської влади Старицький припиняє активну громадську діяльність і деякий час, імовірно, мешкає у своєму родовому маєтку. Його перебування в цей період за кордоном, про що йдеться у деяких розвідках, практично нічим не підтверджується. До діяльного суспільного життя письменник повертається [[1880]] року. У [[1883]] та [[1884]] роках митець видавав український альманах [[Рада (альманах)|«Рада»]] (вийшло два випуски).
У серпні [[1883]] року Михайлу Старицькому було запропоновано очолити першу національну професійну трупу, більш відому як [[Театр корифеїв]]. Згаданий колектив у жовтні [[1882]] року створив у [[Кропивницький|Єлисаветграді]] [[Кропивницький Марко Лукич|Марко Кропивницький]], який і надалі продовжував виконувати в ньому обов'язки режисера. Старицького запросили до театру передусім як мецената, і він повністю виконав свою шляхетну місію. Драматург, як відомо, продав свій маєток у Карлівці та майже всі виручені кошти потратив на потреби трупи<ref>{{Cite book|title=Див.: Новиков А. Український театр і драматургія: від найдавніших часів до початку ХХ ст.: монографія / Анатолій Олександрович Новиков. – Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2015. – С. 133 - 135.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом.
[[1885]] рокур. через низку причин Старицький залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів.
В [[1895]] рокур. митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.
Помер Михайло Старицький від серцевої недуги в Києві [[27 квітня]] [[1904]] року,р. похованийПохований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка № 1, 2 ряд).
[[1948]] рокур. на могилі був залізний (простий, трубчастий) хрест, пофарбований у блакитний колір і на ньому була табличка жовто-блакитного кольору з написом ''«Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя»'' із поеми «Морітурі».
== Творчість ==
=== Поезія та переклади ===
Поетичну творчість Старицький розпочав перекладами з [[Пушкін Олександр|Олександра Пушкіна]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|Михайла Лермонтова]], [[Некрасов Микола Олексійович|Миколи Некрасова]], [[Генріх Гейне|Генріха Гейне]], [[Джордж Гордон Байрон|Джорджа Байрона]], [[Адам Міцкевич|Адама Міцкевича]], сербських пісень та ін.
=== Драматургія ===
Великий внесок зробив Старицький в [[Українська драматургія|українську драматургію]]. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п'єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: «Не судилось» ([[1881]]), «У темряві» ([[1893]]), «Талан» ([[1893]]).
== Видання ==
=== Видання українською мовою ===
* Твори: в 8 т. — К. : Держлітвидав УРСР, 1963—1965.
| 