Користувач:Ejensyd/Берестейський мир: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Ejensyd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Ejensyd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 68:
27 грудня на ім'я В. Винниченка та О. Шульгина надійшла телеграма за підписами представників Центральних держав: «Нота Генерального Секретаріату Української Народної Республіки до всіх воюючих і нейтральних держав вважає за безумовно потрібне, щоб представники УНР взяли участь в переговорах в Берестю-Литовським. Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина вважають необхідним зазначити, що вони готові привітати участь представників УНР в мирних переговорах в Берестю-Литовським» <ref>Велика війна 1914-1918 pp. і Україна. У двох книгах. Книга 1. Історичні нариси.— К.: TOB «Видавництво "КЛІО"», 2014.— С. 670.</ref>.
«Декларація прав націй Росії, проголошена 2 листопада, надала неросійським народам повні права на самовизначення, включаючи свободу відокремлення від Росії та утворення незалежної держави. Фінляндія першою скористалася цим, проголосивши незалежність 23 листопада 1917 р. За нею слідували Литва (28 листопада), Латвія (30 грудня), Україна (9 січня 1918 р.), Естонія (24 лютого), Закавказзя ( 22 квітня) та Польщі (3 листопада)» <ref>Orlando Figes. A People’s Tragedy: Russian Revolution 1891—1924, 1996, ISBN 0-7126-7327-X</ref>
== Становище України та причини підписання договору ==
Разом з проголошенням Української Народної Республіки істотно підвищився до неї інтерес різних країн. Цьому сприяв переїзд до Києва військових місій Англії, Франції, Італії, Японії, Румунії, Бельгії та Сербії після того, як було вбито головнокомандуючого російськими військами генерала М. Духоніна. На початку січня 1918 р. генерала Ж. Табуї було призначено офіційним представником Франції при уряді Української Республіки. Таку ж посаду зайняв колишній консул Великої Британії в Одесі.
| |||