Вавилон: відмінності між версіями

Для Південного Межиріччя середньовавилонського періоду було характерно поступове ослаблення центральної влади: каситські роди, які захопили країну володіли певною автономією у відносинах з царським палацом, особливо у фінансовій сфері; згодом кількість осіб, які отримували іммунітетні грамоти '' ([[кудурру]]) '' неухильно зростало, а це призводило до деградації державної системи. До кінця [[XIII століття до н. е.|XIII ст. до н. е.]] царство Кардуніаш вступило в смугу кризи, його військова міць ослабла, чим скористалися войовничі сусіди. Біля [[XIII століття до н. е.|1223 року до н. е.]] війська царя Ассирії [[Тукульті-Нінурта I|Тукульти-Нінурти I]] зайняли Вавилон; стіни міста були зруйновані, частина мешканців страчена або викрадена в рабство, храми розграбовані (в тому числі відвезений [[ідол]] Мардука), цар потрапив до полону; протягом 7 років '''Вавилон''' перебував під ассирійським пануванням. В середині [[XII століття до н. е.| XII ст. до н. е.]] країна зазнала небувалого спустошення: війська [[Елам|Еламського царства]], які знаходилися на піку могутності, завдали жорстокої поразки силам країни Кардуніаш. Близько [[XII століття до н. е.|1158 року до н. е.]] [[Шутрук-Наххунте]] захопив Вавилон і скинув [[Забаба-шум-іддін]]а; фактично Вавилон був підпорядкований Еламу. Спроба повстання під керівництвом [[Елліль-надін-аххе|Еллільнадінаххі/Еллільшумуцура]] спровокувала новий спустошливий похід: Вавилон знову піддався грабункам і руйнації, останній правитель III династії був забраний в полон, а царство Кардуніаш фактично перестало існувати.

 

{{section-stub|дата=листопад 2017}}