Лукаш Єльський: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Лукаш Єльський''' гербу Пелеш ({{lang-pl|Łukasz Jelski}}) — війт [[Пінськ]]а та маршалок однойменного повіту середини XVII століття, підчаший Мозирський. На початку 1620-их років спільно з Ю. Збаразьким-Корибутовичем відстоював права православної церкви, але згодом перейшов до католицизму. Вважався доволі заможною людиною й мав багато володінь у Мінській землі{{Sfn|Леонюк|1996|с= 127}}{{Sfn|Ciechanowicz|2001|с= 221}}{{Sfn|Галубовіч|2001|с= 146}}.
У Забезпеченні, даному від Хмельницького 28 червня, підтверджувались всі станові прерогативи, вольності й шляхетські суди, що були при польському королі{{Sfn|Липинський|1920|с= 11-16}}. Католицькій шляхті гарантувалась релігійна свобода: козаки зобов'язувались не навертати нікого примусом до православ'я. Водночас, протестанти та уніати потрапляли під заборону, хоча останнім пропонували підпорядкуватися [[Київська митрополія (1620—1685)|київському митрополиту]]. Влада українського гетьмана поширювалась, окрім Пінська, на [[Мозир]] і [[Турів]]. На цих землях утворювався окремий [[Пінсько-Турівський полк]]. Сину Лукаша Єльского, Роману, надали посаду козацького полковника{{Sfn|Kotljarchuk|2006|с= 252-254}}. Висловлювалось припущення, що донька Єльського була одружена з [[Костянтин Виговський|Костянтином Виговським]], але історик Юрій Мицик назвав таку обставину маловірогідною та зауважив, що мова може йти хіба що про перший шлюб{{Sfn|Мицик|2004|с= 6}}.
Рядок 9:
Король [[Ян II Казимир|Ян-Казимир]] у своєму універсалі від 14 серпня 1657 назвав Єльського зрадником, котрий продав повіт у «вічну неволю козакам», «на своїх рідних випросив маєтності й добра різних громадян» та «багато ворожого і зрадницького тепер чинить». За розпорядженням короля приналежна йому поміщицька власність дісталася лояльним дворянам: Станіславу Орді (села Топчиці, Христоболоти та Малі Сернічки), булаківському старості Казимиру Нарушевичу ([[Золоте (Дубровицький район)|Золоте]] й половина [[Дубровиця|Дубровиць]]) та Абраму Достоєвському{{Sfn|Kotljarchuk|2006|с= 254-255}}{{Sfn|Мицик|2018|с= 235-237}}.
У затяжній боротьбі за [[Пінський повіт (Велике князівство Литовське)|Пінським повіт]] між Річчю Посполитою та Україною Лукаш Єльський спершу залишався вірним угоді з Гетьманщиною, проте в серпні 1658 року він перейшов до поляків й отримав від короля «вічне прощення», ослабивши таким чином пінсько-козацький союз{{Sfn|Kotljarchuk|2006|с= 255}}.
== Примітки ==
|