Мокієнко Федір Васильович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 22:
Народився в місті [[Кобеляки]] (нині [[Полтавська область]]) у родині робітників. Працював на цукровому заводі, вчився у ФЗУ, згодом — на [[комсомол]]ьській роботі. Член [[Комуністична партія України|комуністичної партії]] з [[1931]] року. Під час [[Усуспільнення виробництва|колективізації]] направлений уповноваженим до [[Смілянський район|Смілянського району]] [[Черкаська область|Черкаської]] та [[Ставищенський район|Ставищенського району]] [[Київська область|Київської]] областей, де особисто провадив насильницькі дії проти тамтешніх селян.
У [[1929]]–[[1934]] роках навчався у [[Національний університет харчових технологій|Київському хіміко-технологічному інституті]], по закінченні якого працював на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, начальником відділу капітального будівництва Спиртотресту у Києві.
З 16 травня по вересень 1941 року — секретар Київського обласного комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] по машинобудівній промисловості.
На початку [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] керував будівництвом [[Київський укріплений район|Київського укріпрайону]] та військових аеродромів. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під [[Москва|Москвою]], на [[Кавказ|Кавказі]], брав участь у вигнані нацистських окупантів з [[Україна|України]], був нагороджений орденами [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни 2-го ступеня]], [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]]. [[1943]] року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] і членом бюро обкому та міськкому.▼
▲На початку [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] керував будівництвом [[Київський укріплений район|Київського укріпрайону]] та військових аеродромів. Служив старшим інструктором політичного відділу 20-ї танкової дивізії, військовим комісаром 25-ї залізничної бригади, начальником політичного відділу залізничних військ Північнокавказького фронту. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під [[Москва|Москвою]], на [[Кавказ|Кавказі]], брав участь у вигнані нацистських окупантів з [[Україна|України]], був нагороджений орденами [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни 2-го ступеня]], [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]]. [[1943]] року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] і членом бюро обкому та міськкому.
У червні [[1944]] року був затверджений головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого [[1946]] року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського [[обком]]у КП(б)У по паливній промисловості. У березні [[1947]] році повернувся на робуту у виконком першим заступником голови.▼
▲У червні [[1944]] року був затверджений головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого [[1946]] року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського [[обком]]у КП(б)У по паливній промисловості і завідувачем відділу паливної промисловості. У березні [[1947]] році повернувся на робуту у
З [[1953]] року керував Київським обласним управлінням легкої, місцевої та харчової промисловості.
| |||