Трипільська культура: відмінності між версіями

'''Трипі́льська культу́ра''', '''культу́ра Кукуте́нь''' ({{lang-ro|Cucuteni}}, або культурна спільність «Кукуте́нь-Трипі́лля») — [[археологічна культура]] часів [[Енеоліт|енеоліту]], назва якої походить від назви [[село|села]] [[Трипілля (Обухівський район)|Трипілля]] на Київщині, у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села [[Кукутень (Ясси)|Кукутень]].

Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур [[Мідна добаЕнеоліт|мідної доби]]. Трипільські племена займали простори [[Східна Європа|Східної Європи]] від Дніпра до Карпат, від [[Полісся]] до [[Чорне море|Чорного моря]] і [[Балканський півострів|Балканського півострова]]. Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні виявлено (станом на 2014 рік) понад дві тисячі пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у 15 областях: найбільше в Середній [[Наддністрянщина|Наддністрянщині]] та [[Надпруття|Надпрутті]] й [[Надбужжя|Надбужжі]], менше у [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]]. Вірогідно, за густотою розселення об'єднання племен.

Територія поширення трипільської культури від часів її відкриття і до сьогодні належала різним державам, що спричинило появу трьох назв&nbsp;— Кукутень в Румунії, [[культура мальованої кераміки]] в Галичині і [[Буковина|Буковині]] та трипільської культури на Поділлі, Черкащині та Київщині<ref name="ET">[[Енциклопедія Трипільської цивілізації]].— Т.1, кн.1.&nbsp;— К., 2004.&nbsp;— С. 21-23.</ref>.

Перші відомості про архаїчну культуру з мальованою керамікою було отримано і опубліковано львівським археологом [[ШнайдерАнтоній АнтоніШнайдер|А.Антонієм Шнайдером]] у 70-х роках ХІХ&nbsp;ст. за результатами досліджень на території Галицького Поділля, яке входило тоді до складу [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорської імперії]]. На її території в Галичині наприкінці ХІХ&nbsp;ст. зроблені перші [[Стратиграфія|стратиграфічні]] та хронологічні спостереження культури мальованої кераміки<ref name="ET">[[Енциклопедія Трипільської цивілізації]].— Т.1, кн.1.&nbsp;— К., 2004.&nbsp;— С. 21—23.</ref>.

Археолог [[Хвойка Вікентій В'ячеславович|Вікентій Хвойка]] відкрив перше трипільське поселення на території сучасної України у 1893—1894 роках на вулиці Кирилівській, 55, у Києві. Хвойка презентував свої знахідки у серпні 1899 року на ХІ [[Археологічний з'їзд|археологічному з'їзді]] в Києві. Офіційним роком відкриття Трипільської культури в Україні вважається 1893&nbsp;— рік початку розкопок на [[Кирилівська вулиця (Київ)|вулиці Кирилівській]] у Києві. Восени 1897 року кілька поселень з матеріалами, подібними до київських знахідок, Вікентій Хвойка знайшов в околицях містечка Трипілля Київського повіту (нині&nbsp;— село Трипілля Обухівського району Київської області). В радянських молдавських, російських, українських та інших публікаціях для пам'яток з території України та Молдови поширена назва «Трипільська культура».

2005-го року з печери [[Вертеба]] на [[Поділля|Поділлі]] ([[Тернопільська область]]) О. Нікітіним були отримані перші за історію вивчення трипільської культури зразки для генетичного аналізу. 2010 року було представлено перші результати<ref>A.G.Nikitin et al. (2010) Comprehensive site chronology and ancient Mitochondrial DNA analysis from Verteba cave&nbsp;— a trypillian culture site of eneolithic Ukraine. http://www.iansa.eu/papers/IANSA-2010-01-02-nikitin.pdf</ref>. Ще через три роки висновки отримали підтвердження в результаті порівняльного аналізу філогенетичних витоків неолітичних попередників трипільців у Центральноєвропейському-Балканському регіоні. Було встановлено, що трипільці несли в собі материнські генетичні лінії, характерні для всієї землеробської неолітичної ойкумени, започаткованої ще на території Малої Азії&nbsp;— прабатьківщині європейського сільського господарства. Проте домінують в останках трипільців [[Автохтонність|автохтонні]] гени донеолітичної людності, яка існувала в районі від Карпатських гір до [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] ще до приходу туди хліборобів<ref>Никитин А.&nbsp;Г.&nbsp;Генетические корни трипольцев: что мы узнали после восьми лет исследований // Stratum plus.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— 2014. https://www.e-anthropology.com/DownloadFreeFile.aspx?DwID=4921</ref>.

Культура Трипілля-Кукутень, з огляду на тривалий час її існування, значне поширення, широкі зв'язки та ступінь вивченості, займає особливе місце у розробці питань [[синхронізація|синхронізації]], [[Періодизація історії|періодизації]] та [[Хронологія|хронології]] більшості пам'яток [[Мідна доба|мідної доби]] в Україні та за її межами. Нині використовують дві схеми періодизації культури Трипілля-Кукутень, розроблені на підставі [[Стратиграфія|стратиграфічних]] даних, а також типологічного, стилістичного та статистичного аналізу керамічних комплексів багатьох поселень, які було досліджено на території Румунії, Молдови та України. Щодо трипільської культури в Україні дослідники застосовують насамперед періодизацію, розроблену [[Пассек Тетяна Сергіївна|Т.&nbsp;С.&nbsp;Пассек]] ще у [[1930-ті|1930-х]] роках і вдосконалену у [[1949]] році<ref>Пассек Т.&nbsp;С.&nbsp;Периодизация трипольских поселений // МИА -М.&nbsp;— Л.&nbsp;— Вып. 10.&nbsp;— 1949.</ref> , а також вдосконалену Н. Виноградовою у 1982. Відповідно до неї виділено три періоди, два з яких поділяються на етапи:

У другій половині [[6-те тисячоліття до н. е.|VI тисячоліття]] та у першій половині V тисячоліття до н.&nbsp;е. племена трипільської культури розселялися в [[басейн річки|басейні]] [[Дністер|Дністра]] і [[Південний Буг|Південного Бугу]], де дослідники виявили багато ранньотрипільських поселень. За цього періоду вони розташувалися здебільшого в низьких місцях біля [[річка|річок]], але виявлено також поселення, розміщені на підвищених [[плато]]. Житла будували у вигляді заглиблених [[землянка|землянок]] або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного [[глина|глиною]]. На ранньому етапі розвитку трипільської культури з'являються наземні прямокутної форми будівлі на стовпах з обмазаними глиною дерев'яними плетеними стінами, що мали [[солома|солом'яну]] або [[очерет звичайний|очеретяну]] покрівлю. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, план розміщення жител наближався до форми кола чи овалу.

Основою господарства за цього періоду було [[хліборобство]] і [[скотарство]]. [[Полювання]], [[рибальство]] і [[збиральництво]] також мали важливе значення. Сіяли [[пшениця|пшеницю]] (однозернянку, двозернянку, полбу), [[ячмінь]], [[просо]], [[жито]], [[горох]]. Землю обробляли за допомогою [[мотика|мотик]], зроблених із рогу [[олень|оленя]], [[камінь|каменю]] або з кістки та палиць-копалок із загостреними вістрями. Урожай збирали за допомогою [[серп]]ів з [[кремінь|кремінними]] вкладнями. Зерно розтирали кам'яними [[зернотертка]]ми. Жінки ліпили [[посуд]], виготовляли прядиво, [[одяг]]. Чоловіки полювали, розводили худобу, займалися [[рибальство]]м, виготовляли знаряддя з кременю, кісток та каменю.

У [[тваринництво|тваринництві]] перше місце належало [[велика рогата худоба|великій рогатій худобі]], на другому були [[Свиня свійська|свині]], [[вівця|вівці]], [[коза|кози]]. Відомий [[кінь свійський|домашній кінь]]. Для поповнення м'ясної їжі за цієї доби велике значення мало [[полювання]] на [[олень благородний|оленя]], [[Дикий кабан|дику свиню]] та [[сарна європейська|сарну]].

Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушоподібної форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жіночі [[статуетка|статуетки]], модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. [[Статуетка|Статуетки]], модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з [[мідь|міді]], переважно прикраси: браслети, кільця, гачки тощо, а в поселенні біля села Корбуни в [[МолдавіяМолдова|Молдавії]] знайдено великий скарб мідних речей, переважно прикрас, котрий датовано першою половиною V тисячоліття до н.&nbsp;е.

На середньому етапі розвитку племена трипільської культури посідали величезні простори [[лісостеп]]у від Східної Трансільванії на [[захід]] до Дніпра на [[схід]]. Вони розселилися в районі сточищ Верхнього і Середнього Дністра, [[Прут]]а, [[Серет]]а, Південного Побужжя та Правобережжя [[Дніпро (річка)|Дніпра]]. Поселення цього періоду значно більші за розміром (що свідчить про збільшення кількості населення) і розташовані на підвищених плато біля річок та струмків. Наземні житла в них будувалися по колу або овалом. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини. Плетені дерев'яні стіни на стовпах і перегородки всередині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста (с.&nbsp;[[Коломийщина]], [[Володимирівка (протомісто)|Володимирівка]], [[Майданецьке]], [[Тальянки]]). Разом зі збільшенням населення збільшувалися посівні площі. Скотарство також було розвинене більше, ніж раніше, полювання мало допоміжне значення. Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя. У поселеннях було виявлено клиновидної форми та провушні сокири з міді. Почалося видобування міді із родовищ на Волині та у Подністров'ї. Рівня ремесла досягло гончарство. Характерним для кінця цього періоду став монохромний та біхромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу. Посуд різних форм ліпився руками, можливо застосовувалося повільне [[гончарне коло]]. Типові великі грушоподібдні та кратероподібні посудини для збереження зерна, миски, горщики, біконічні посудини та ін. ([[Володимирівка (протомісто)|Володимирівка]], [[Сушківка]], [[Попудня]], [[Шипинці]]); також з глини виробляли схематизовані жіночі [[Статуетка|статуетки]], фігурки тварин, модельки жител. Суспільний лад племен Трипільської культури цього періоду лишався далі [[Патріархат (епоха)|патріархально-родовим]]. До середньої доби Трипільської культури належать поселення, що їх виявив В. Хвойка біля сіл Трипілля, Верем'я, Щербанівка, а також Володимирівка, Веселий Кут, Миропілля, [[Небелівка (протомісто)|Небелівка]] та ін.