Карл Густав Крейц: відмінності між версіями

'''Карл Густав Крейц''', {{lang-sv|'''Carl Gustaf Creutz'''}} (*25 січня 1660 р., містечко [[Фалун]] -— †12 березня 1728 р., [[Стокгольм]]) -— шведський [[барон]], [[генерал від кавалерії]], один з найдосвідченіших командирів шведської кінноти, брав участь у 16-и битвах.

Коли спалахнула [[Велика Північна війна]], Крейц був [[ротмістр]]ом [[Седерманланд (лен)|Седерманланд]]ської роти: зокрема, брав участь у переході [[Західна Двіна|Західної Двіни]] 1701 р., став майором у тому самому році, після сутички під [[Лідзбарк|Лаутенбургом]] 1703 р. дослужився до підполковника Лейб-гвардійського кінного полку, а 1704 р. -— до полковника та начальника штабу цього полку. Свою найзнаменитішу операцію за час війни Крейц провів 1706 р., коли під [[Клецьк]]ом розбив удвічі чисельнішого ворога, а через декілька днів завоював укріплене місто [[Ляховичі]], після чого Карл ХІІ присвоїв йому звання генерал-майора кавалерії з прийняттям командування Лейб-гвардійським кінним полком. Після [[Капітуляція під Переволочною|капітуляції шведської армії під Переволочною]] 1709 р. Крейца повезли в Полтаву, а потім у Москву, де він взяв участь у Великій тріумфальній ході царя. Впродовж свого тринадцятирічного полону нетерпляче працював заради згуртування полонених [[Каролінська піхота|каролінців]]. Після [[Карл Піпер|Карла Піпера]], Реншильда[[Реншильд]]а та [[Адам Людвіг Левенгаупт|Левенгаупта]] став у 1719 р. найвищим військовополоненим урядовцем та намагався під впливом [[пієтизм]]у поширити сердечніше християнство на них та на довколишнє російське населення. З двома з найвизначніших постатей [[пієтизм]]у Ф. Шпенером та А. Франке він перебував у пожвавленому листуванні. Після повернення у Швецію повторно одержав у 1720 р. звання генерал-лейтенанта, як це вже було в роки полону, та генерала кавалерії 1722 р., взяв під своє командування Лейб-гвардійський кінний полк та перестав обіймати цю посаду лише за декілька тижнів до своєї смерті.