Костецький Анатолій Георгійович: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 87:
Вірші А. Костецького також постійно присутні чи не у всіх відомих тематичних збірках для малят зразка "Весняні дзвіночки" (1974), "У труді зростаємо" (1978 ; 1982), "Дударик" (1979), "Наша мати" (1981), "Дркжба чинається з усмішки" (1982), "Моя Батьківщина" (1983), "Криничка" (1985 ; 1986), "Веселий ярмарок" (1985 ; 1988), "Перший раз - у перший клас" (1986), "Джерельце" (1987 ; 1989), "Любій матусі", "Ой весела в нас зима", "Улюблені вірші - 2" (2003) тощо. Є вони і в репертуарному збірнику "Цвіт землі" (1988), збірці сценаріїв шкільних свят "Смійся та грай, світ пізнавай" (2000) та інших подібних. Посіли вони своє почесне місце і в "меморіальних" збірках зразка зібрання віршів, оповідань і казок, надрукованих у журналі "Барвінок" (1977) чи антології української літератури для дітей (у 3-х томах) "Веселка" (т. 2, 1984).
=== "Мінімакс - кишеньковий дракон, або день без батьків" ===
Найвідоміша фантастично-пригодницька повість Анатолія Костецького "Мінімакс - кишеньковий дракон, або день без батьків" вперше була надрукована у "Піонерії" впродовж чотирьох місяців (№№ 4-7) 1986 р. За рік по тому, у 1987 р. вона дає назву виданій у "Веселці" з ілюстраціями В. Г. Горбачова збірці, куди увійшли також три раніше видані казкові повісті письменника.
Слід зазначити, що саме "Мінімакс..." - єдиний прозовий твір А. Костецького, котрий був широко прорецензований та обговорений у пресі за його життя. Про нього писали Л. Лавріненко ("Літературна Україна", 1988), В. Терен ("Сільсікі вісті", 1988), В. Улогов ("Комсомольское знамя", 1988), С. Іванюк ("Дніпро", 1989), В. Нестайко ("Літературна Україна", 1989).
Події повісті розгортаються 31 серпня (останнього дня канікул) у приміському селі Круглику, де малі "дачники" Оленка та Олег Валяйки випадково стикаються зі справжнісіньким драконом із планети Драконії (що в сузір'ї Дракона) Мінімаксом Першим. Але ця дивовижна істота - лише каталізатор, який виявляє приховані у звичайному довкіллі дива. Та нічого казкового у них нема. "Добра" тітонька Ізольда Сократівні виявляється підступною, жорстокою та жадібною пані, котра веде подвійне до смішного ("царська" кімната, захована у вбогому інтер'єрі хати, гроші в буквальному сенсі в "банках") життя. "Страшний" сторож озера - щиросердним Максимом Максименком, аспірантом-кібернетиком. "Злий" котяра Рекс крутія Петька Психолога - затравленою, спраглою ласки істотою. А підступний ворон Креня -
'''Твори:'''
| |||