Д'Артаньян: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Бот: Косметичні зміни |
м оформлення, правопис |
||
Рядок 11:
| місце_народження = м. [[Люпіак]], [[Гасконь]], [[Франція]]
| дата_смерті = 25.6.1673
| місце_смерті = [[Маастрихт|
| причина_смерті = Загинув у бою
| відомий_(відома) = Став персонажем відомих романів [[Александр Дюма (батько)|Александра Дюма]]
Рядок 27:
| діти =
}}
'''Шарль Ож'є де Батц де Кастельмор, граф д'Артаньян''' ({{lang-fr|Charles Ogier de Batz-Castelmore, Comte d'Artagnan}}<ref>{{Cite web |url=http://www.sardimpex.com/articoli/Porthos2.htm#_ftn3 |title=F. A. Burkle-Young. Porthos. |accessdate=7 квітень 2007 |archiveurl=https://archive.is/20121210093150/http://www.sardimpex.com/articoli/Porthos2.htm#_ftn3 |archivedate=10 грудень 2012 |deadurl=yes }}</ref>, {{н}} [[1611]]–[[1613]], [[Люпіак]], [[Гасконь]], [[Франція]] — {{†}} [[25 червня]] [[1673]], [[Маастрихт
== Ранні роки життя ==
Батько Шарля — Бертран де Бац де Кастельмор належав до стародавнього гасконського роду, хоча дворянський титул до імені його батька, П'єра було додано тільки у [[1578]]
В родині Бертрана та Франсуази Кастельмор було семеро дітей — чотири хлопці: Поль, Шарль, Жан, Арно і також три дочки: Клод, Анріє та Жанна. Шарль був другою дитиною і ймовірно народився між [[1611]] та [[1613]]
Оскільки родина була доволі бідною, діти мусили розпочинати кар'єру поза Гасконню, яка на той час розглядалася як неперспективна периферія французького королівства. Так, усі дочки Кастельморів вигідно вийшли заміж завдяки гучному імені пращурів, а хлопці мусили шукати свій шлях на військовій ниві. Завдяки протекції родичів матері, які прославилися на королівській службі і були вже знані в Парижі, юнаки могли розраховувати на місце [[кадет]]ів в одному з військових підрозділів королівства. Майже всі молоді Кастельмори відправилися до [[Париж]]а ще в підлітковому віці.
Рядок 44:
З двох братів Шарля найбільше відомо про його старшого брата — Поля. Він дослужився до рангу [[лейтенант]]а королівської гвардії, однак у розквіті кар'єри продав свою посаду іншому і повернувся до маєтку батька. У [[Гасконь|Гасконі]] Поль змінив прізвище д'Артаньян на батьківське — де Бац де Кастельмор. Решту життя він провів у цивільній адміністрації, переживши всіх своїх братів. Молодший брат Жан загинув молодим на королівській службі і нічим особливим не відмітився.
Ймовірно, як і його брати, Шарль де Кастельмор прибув до Парижа в [[1630]]
У мушкетерській роті д'Артаньяна служили й інші персонажі відомого роману [[Александр Дюма (батько)|Дюма]] — Анрі д'Араміц ([[Араміс]]) та Арман де Сіллеґ д'Атос д'Отв'єль ([[Атос]]). Ще один герой роману — Ісаак де Порто ([[Портос]]) служив у гвардійському полку і не належав до мушкетерів. Історики, однак не виключають, що всі ці особи, можливо, зустрічалися колись у тогочасному Парижі, проте свідчень про їх більш близькі стосунки, чи навіть дружбу не існує<ref name=Petitfils/>.
Рядок 53:
[[Файл:Cardinal Mazarin by Pierre Mignard (Musée Condé).jpg|міні|праворуч|220px|[[Кардинал]] [[Мазаріні]].]]
Персонажі роману
Уродженець [[Італія|Італії]], Мазаріні став [[прем'єр-міністр]]ом по смерті кардинала Рішельє у [[1642]] році, а за рік по смерті [[Людовик XIII
Для молодого д'Артаньяна, маловідомого гасконського дворянина, служба у кардинала Мазаріні стала початком розквіту кар'єри. Вже у [[1646]] році Шарль згадувався як помічник кардинала разом з ім'ям [[Франсуа де Монтлезен де Безмо|Франсуа де Монлєзена, маркіза де Безмо]], якій пізніше став комендантом відомої королівської в'язниці — [[Бастилія|Бастилії]]. Обидва знаходилися на службі кардинала і виконували спеціальні, часто секретні доручення фактичного керівника держави. Як і Рішельє, Мазаріні утримував цілу мережу [[
Правління Мазаріні відзначилося двома антиурядовими повстаннями «[[Фронда|Фронди»]]. Кардинал впродовж декількох років був об'єктом ненависті та політичних інтриг. Часом ситуація ускладнювалася настільки, що він мусив тікати зі столиці, інколи навіть із Франції, шукаючи притулку в іноземних володарів. Попри всі негаразди, навіть тоді, коли у Мазаріні вже майже не залишалося друзів чи навіть підлеглих, д'Артаньян завжди був поруч з ним. Ризикуючи власним життям, Шарль підтримував зв'язок між кардиналом і його прихильниками у Франції. У [[1653]] році, за заступництва королеви, Мазаріні тріумфально повернувся до [[Париж]]а, розправився з політичними опонентами та знову став на чолі держави. Решту свого життя він провів на посаді першого міністра біля Анни Австрійської, котра була [[регент]]ом при молодому королі. Перебуваючи на піку слави, Мазаріні не забував про вірних слуг і допомагав д'Артаньяну просуватися по службі.
Рядок 66:
Ще до повернення з тріумфом до [[Париж]]а Мазаріні вже мав можливість віддячити д'Артаньянові за вірну службу протягом всіх цих років. В одному з полків королівської гвардії звільнилося місце і гасконець був швидко призначений на лейтенантську посаду. Однак це призначення викликало невдоволення інших службовців гвардії, тому що інші відчували, що це призначення було зроблено через голову іншого популярного кандидата, та ще й з волі ненависного [[Італія|італійця]] Мазаріні. Невдоволення переросло у відвертий [[бойкот]] і д'Артаньян був радий, коли Мазаріні його скоро відкликав.
Інше підвищення по службі виявилося приємнішим для Шарля. Наприкінці [[1653]] року раптом звільнилася посада [[Капітан (військове звання)|капітана]] королівського вольєра. Насправді ця посада була більше визнанням статусу, ніж будь-якою діяльною роботою. Хоча д'Артаньян запропонував за посаду меншу суму грошей, ніж інші претенденти, за протекцією Мазаріні він все одно був призначений на неї. Для бідного [[
=== Капітан королівської гвардії ===
Як тільки молодий Людовик XIV зійшов на престол у червні [[1654]] року, він почав військову кампанію проти своїх опонентів. д'Артаньян опинився на передовій у гущі бойових дій і навіть отримав поранення. Його хоробрість не залишилася непоміченою — вже [[30 червня]] [[1655]] року він командував ротою королівської гвардії, хоча офіційного призначення ще не було. Посада капітана королівської гвардії завжди була мрією д'Артаньяна, але навіть після продажу посади капітана вольєра в нього все одно не вистачало грошей для її купівлі. Однак, як і раніше, його старий протеже — [[кардинал]] [[Джуліо Мазаріні|Мазаріні]] знову прийшов йому на допомогу: за дорученням кардинала суму, якої не вистачало для придбання посади, вніс [[
Призначення д'Артаньяна на посаду [[Капітан (військове звання)|капітана]] королівської гвардії не мало ніякого відчутного впливу на стан речей, однак у цей самий період, у [[1657]] році, французька армія здобула цілу низку значних перемог, які допомогли молодому королю спочатку консолідувати владу в своїх руках всередині країни, а пізніше показати свої серйозні наміри і на міжнародній арені. Отже, на полі битви д'Артаньян мав змогу показати свої справжні якості відважного вояки, і його досягнення на цій посаді знову були відмічені королем та іншими посадовцями. Несподівано для д'Артаньяна під час облоги [[Дюнкерк]]а у травні [[1658]] року він отримує повідомлення, що молодий Людовик XIV вирішив відновити роту [[мушкетер]]ів, розпущену раніше Мазаріні, і що він міг розраховувати на посаду [[лейтенант|молодшого лейтенанта]]. Можливість служити в роті королівських мушкетерів, до якої король приділяв неабияку увагу, була для нього дуже спокусливою, і вже в кінці травня д'Артаньян офіційно перейшов на службу до мушкетерів короля.
=== Мушкетер короля ===
[[Файл:Louis-xiv-lebrunl.jpg|міні
д'Артаньян прослужив у роті мушкетерів лише один рік, коли з'явилася нагода знову відвідати [[Гасконь]]. Наприкінці [[1659]]
Одним із найважливіших доручень короля був арешт тодішнього міністра фінансів королівства [[Ніколя Фуке]]. Багатство та розкішне життя міністра фінансів, яке часом видавалося кращим за те, що мав король, викликало роздратування та підозри багатьох, а особливо молодого короля, який влітку [[1661]] року вирішив заарештувати Фуке. д'Артаньян був спеціально відібраний для цієї місії і король настільки цінував його досвід, що відмовився від інших кандидатур; коли ж д'Артаньян був хворий, король навіть вирішив відкласти арешт міністра, аж поки мушкетер не видужав<ref>Інші джерела вказують, що арешт Фуке був ймовірно відкладений також на прохання матері короля, Анни Австрійської.</ref>. Згідно з детальними інструкціями короля, д'Артаньян заарештував Ніколя Фуке [[5 вересня]] [[1661]] року якраз після закінчення аудієнції міністра з Людовиком і перепровадив його до спеціальної квартири на час, поки тривало слідство та обшуки помешкань міністра. Завдяки рішучим діям гасконця вдалося захопити велику кількість приватного листування міністра і вмовити його написати листа до своїх прибічників у провінції з вимогою здатися королівським силам. Сучасники і навіть сам Фуке не могли не відзначити відмінні якості мушкетера — він поводився суворо, але ввічливо з арештованим і навіть боронив його від розлючених громадян, які намагалися йому помститися. Виконавши з честю доручення короля, д'Артаньян допровадив Фуке до його місця ув'язнення у Венсеннському замку і очікував на нові доручення Людовика.
Рядок 81:
== Приватне життя ==
[[Файл:Dartagnan 14.jpg|міні|ліворуч|200px|Оригінал листа, написаного д'Артаньяном у [[1672]] р.]]
На відміну від літературного персонажа [[
Анна-Шарлотта була вже немолодою жінкою (на момент [[шлюб]]у їй було за 30 років), вдовою капітана кавалерії, який загинув на полі бою. Вдова, однак, мала багато інших переваг, а саме те, що вона походила з відомого, благородного та старовинного роду і зі спадщиною першого чоловіка та власного батька накопичила неабияке багатство<ref name=Bordaz/>. Для бідного гасконця-[[
Можна припустити, що шлюб був не тільки по коханню, оскільки розсудлива та мудра жінка заздалегідь передбачила усі фінансові обставини у шлюбному контракті і забезпечила своє майбутнє у разі розірвання шлюбу. На щастя, шлюб не розпався, але щасливе подружнє життя Шарля і Шарлотти теж не тривало довго. Для д'Артаньяна — закоренілого холостяка, подружнє життя було другорядним поруч зі службою королю і він не вагаючись залишав Шарлотту наодинці, виконуючи накази короля. Через рік після шлюбу народився перший син — Луї, але д'Артаньян в той час виконував роль тюремщика [[
== Довірена особа короля ==
[[Файл:Portrait Nicolas Fouquet.jpg|міні|праворуч|200px|[[Ніколя Фуке]]]]
В історії Франції, і особливо в історії правління Людовика XIV, арешт Ніколя Фуке відігравав надзвичайно важливу роль для утвердження доби [[
Протягом трьох років д'Артаньян старанно виконував обов'язки тюремщика — він не тільки тримав Фуке в ув'язненні, але й слідкував за тим, щоб в'язень перебував у повному інформаційному [[вакуум]]і і не листувався ні з ким. Король, сам Фуке і сучасники відзначали, з якою ефективністю і старанням він виконував цю місію. Він не тільки педантично виконував розпоряження короля стосовно утримання в'язня, але йому також вдалося зажити прихильності і вдячності самого Фуке тим, що він поводився з ним хоча й суворо, але справедливо. Прихильність Фуке і тих, хто йому співчував, здобула йому певних недоброзичливців при дворі, але вдячність короля за так добре виконане важливе завдання перетворила його з одного з королівських мушкетерів на довірену особу Людовика XIV.
Рядок 96:
== Останні роки життя ==
Король, як завжди, довіряв д'Артаньянові найважливіші і часом секретні місії. Згадуючи про успішно виконану місію по арешту [[
=== Губернатор Лілля ===
Разом із [[Жезл
=== Загибель ===
[[Файл:Statue dArtagnan.jpg|міні|ліворуч|150px|Пам'ятник д'Артаньяну в Маастріхті, Нідерланди.]]
[[1 травня]] [[1673]] року [[король]] [[
Його знайшли у той самий день серед багатьох тіл інших французів — він помер від кулі, яка влучила йому в голову. Повага підлеглих до д'Артаньяна була такою великою, що вони охоче ризикували власним життям і дехто навіть загинув, намагаючись винести його тіло з-під обстрілу. Втрата такого досвідченого та поважного мушкетера вразила не тільки численних його підлеглих, які його дуже шанували, але й навіть короля. У своєму листі до королеви Людовик XIV писав про свій жаль з приводу загибелі такого вірного й досвідченого вояки:
Рядок 114:
[[Файл:D'Artagnan Auch.jpg|міні|праворуч|200px|Пам'ятник д'Артаньяну в м. Ош.]]
Вдячність короля вдові та дітям д'Артаньяна була щирою та щедрою. Коли вдова мушкетера нарешті вирішила [[хрещення|охрестити]] дітей, яким було тоді 12 і 13 років, хрещеним батьком першого став сам король [[
Незважаючи на відважність і вірну службу, історія д'Артаньяна могла залишитися відомою тільки [[
Не забули про свого земляка і гасконці — на його батьківщині в [[Люпіак]]у в його честь названо вулицю і готель, у столиці [[Гасконь|Гасконі]] м. [[Ош (Франція)|Ош]] у [[1931]]
== д'Артаньян в кіно ==
|