Загорцев Володимир Миколайович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітка: редагування коду 2017 |
Немає опису редагування Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 1:
{{Пишу}}
'''Володимир Загорцев''' ({{ДН|27|10|1944}}, Київ — {{ДС|30|11|2010}})<ref name="
Професійне музична навчання розпочав у 15-річному віці (педагоги: Ф. Каліхман, фортепіано і О. Губерман, [[теорія музики]]), а за три роки вступив у Київську консерваторію (1962; педагоги з композиції: [[Борис Лятошинський]], згодом [[Андрій Штогаренко]]). З 1968 року член Спілки композиторів. Протягом 1968—1974 був редактором у видавництві «[[Музична Україна]]».
Рядок 8:
== Творчість ==
Вагоме місце в доробку Загорцева займають камерні концерти — загалом 9, з якиї перший написаний у 1981 р., останній — у 2004 р. Усі концерти за винятком №7 написані для струнного оркестру з різним складом солістів і є одночастинними.<ref name="musj" /> Також він є автором 5 симфоній, Скрипкового концерту (2007), Концерту для оркестру «Творчість» (2010), опери «Долорес» (1980—1983), «Градацій» для оркестру (1966).
Фортепіанна творчість Загорцева охоплює, серед іншого, дві сонати (1979—1981 і 1999—2000), «Ритми» (1967/1969, тут композитор застосовує [[додекафонія|додекафонну]] техніку), «Три епітафії» (1998). Також автор цілого ряду камерних творів.
У творчості Загорцева виділяють два основні періоди<ref name="musj" /> — ранній, у якому композитор взаємодіяв із естетикою першої і другої хвилі авангарду, і період після кількарічної перерви в композиції (приблизно з 1972 до 1976), де «ансамблева фактура стає більш економною, співзвуччя керуються ясним принципом акордовості, а регулярна повторюваність мелодичних, гармонічних і ритмічних структур не лише не обминається, але й послідовно експлуатується як нормативний композиційний елемент» (Олексій Войтенко)<ref name="musj" />.
== Примітки ==
| |||