Ультрас: відмінності між версіями

[[Файл:Suedtribuene.jpg|міні|праворуч|250пкс|Найбільша трибуна зі стоячими місцями в Європі — Південна трибуна ({{lang-de|Südtribüne}}) «[[Зігналь-Ідуна-Парк|Зіґналь-Ідуна-Парку]]» в Дортмунді на близько 25 тисяч місць. Отримала в народі назву «Жовта стіна»]]

 

Першими «ультрас» у сучасному розумінні цього слова, тобто вболівальниками, які не сиділи, а стоячи підтримували команду під час футбольних поєдинків та використовували різноманітні засоби, зокрема піротехніку під час [[шоу]] на трибунах, були у 1950-х роках фани хорватського клубу «Хайдук» ([[Спліт]]), який виступав у чемпіонаті тодішньої Югославії<ref>[http://torcida.org/site/utemeljeni-1950-e/ Utemeljeni 1950-e (torcida.org)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100710055241/http://torcida.org/site/utemeljeni-1950-e/ |date=10 липень 2010 }} {{ref-hr}}</ref>. У 1960-х роках ультрас з'явилися в [[Італія|Італії]]. У 1970-х роках активна підтримка на трибунах під час футбольних матчів почала поширюватися по європейських стадіонах. Фанати брали дещо від «південноамериканського» (співи, клубні прапори та великі банери) та «англійського» способу вболівання (шалики, пісні, поділ на менші вболівальницькі групи та агресивний спосіб уболівання&nbsp;— аж до закликів до насильства та бійок).