Володимирський собор (Київ): відмінності між версіями

'''Володимирський катедральний патріарший собор''' (''собор святого рівноапостольного великого князя Володимира'') — [[Православна церква|православний]] собор у [[Київ|Києві]], до створення [[Православна Церква України|Православної Церкви України]] був головнимголовний храмомхрам [[Українська православна церква Київського патріархату|Української Православної Церкви Київського Патріархату]].

Собор побудовано в руському [[Неовізантійський стиль|неовізантійському стилі]], початковий проектпроєкт собору склали архітектори [[Штром Іван Васильович|Іван Штром]] і [[Спарро Павло Іванович|Павло Спарро]]; пізніше його переробив архітектор [[Беретті Олександр Вікентійович|Олександр Беретті]]. У споруджені собору брали участь архітектори [[Бернгард Рудольф Богданович|Рудольф Бернгард]], К. Я. Маєвський, [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимир Ніколаєв]].

[[Союз Радянських Соціалістичних Республік|У радянські часи]] собор залишався відкритим храмом, виконуючи функції кафедральногокатедрального собору Києво-Галицької митрополії

Російської Православної Церкви. Хоча спроби закрити були. Так, в [[серпень|серпні]] [[1929]] секретаріат ВУЦВК затвердив рішення Київської міської ради про закриття «за численними проханнями трудящих» Володимирського собору в Києві та організацію в його приміщенні Всеукраїнського антирелігійного музею<ref>У рамках антирелігійної кампанії в СРСР та в процесі ліквідації УАПЦ храми, які не були знищені, більшовики перетворювали на установи культурного і господарського призначення.</ref>.

Під час окупації собор був відреставрований, на кінець 1943 було призначено його урочисте відкриття<ref>http://exlibris.org.ua/vvv/r04.html</ref>. Після визволення Києва від німців собор став кафедральнимкатедральним собором Російської православноїПравославної церквиЦеркви і у такій якості функціонував надалі.

У [[1992]]&nbsp;р.році, після утворення [[Українська православна церква Київського патріархату|Української Православної церкви Київського Патріархату]] храм став Патріаршимїї кафедральнимкатедральним патріаршим собором цієї конфесії.

У Володимирському соборі нині знаходяться мощі святої [[Свята Варвара|Великомученицівеликомучениці Варвари]], реліквіяр для яких у [[XVIII століття|18 столітті]] виготовив київський золотар [[Ростовський Самійло|Самійло Ростовський]], а також мощі святого священномученика [[Макарій I (митрополит Київський)|Святителя Макарія]] митрополита Київського.

У [[1859]] році [[Штром Іван Васильович|Іван Штром]] представив креслення собору на розгляд будівельного комітету. Собор був спроектований в неовізантійському стилі, в його основу було покладено хрест. Собор повинні були увінчати тринадцять золотих [[Купол|куполів]]. Будівельний комітет, розглянувши і схваливши проектпроєкт, відправив креслення до Петербурга, де його затвердив особисто [[Олександр II (російський імператор)|Олександр II]].

Безпосередній нагляд за будівництвом будівельний комітет доручив [[Беретті Олександр Вікентійович|Олександру Беретті]], який вніс значні зміни до проектупроєкту Штрома-Спарро.

Уже в [[1866]] році собор був збудований до куполів. Проте несподівано стіни, а слідом за ними арки й перекриття, дали глибокі тріщини. Стало зрозуміло, що вони не витримають ваги куполів. Роботи припинили, було створено спеціальний технічний комітет з провідних київських архітекторів, із Петербурга викликали Івана Штрома. З'ясувалося, що ситуацію викликали допущені при переробці проектупроєкту помилки в математичних розрахунках.

У червні [[1876]] було відновлено будівельні роботи, які очолив київський архітектор [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимир Ніколаєв]]. Він розробив проектипроєкти бічних нефів. Усередині храм було розділено на три нефи: середній і два бокові, а ті у свою чергу розділено [[Хор (архітектура)|хорами]] на дві нерівні частини. Округлість будові надавали [[Апсида|апсиди]], що відповідали ширині внутрішніх нефів. У соборі планувалося зробити п'ять [[Нартекс|притворів]] (три внизу і два на хорах). Однак за візантійськими традиціями було вирішено, що у Володимирському соборі буде один [[престол]] у середньому нефі, у правому ж розміститься жертовник, а в лівому&nbsp;— ризниця. Ще два [[Вівтар|вівтарі]]&nbsp;— Ольгинській і Борисоглібський&nbsp;— повинні були розташовуватися на хорах.