Масонство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0 |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 146:
На кінець 18 ст. — початку 19 сторіччя масонські ложі діяли в [[Харків|Харкові]], Одесі, [[Кременчук|Кременчуці]], Житомирі, [[Полтава|Полтаві]], [[Львів|Львові]], [[Самбор]]і, [[Дубно]], [[Вишневець|Вишневці]] на Волині. Особливо масонський рух посилився після війни 1812 року. До складу масонських лож входили головним чином елітні верстви населення, насамперед представники дворянської [[Аристократія (стан)|аристократії]], [[офіцер]]и. Ложа безсмертя організована російськими офіцерами разом з польськими, котрі об'єднувалися навколо ложі «Великий схід».
Активним представником і проповідником масонської [[Ідеологія|ідеології]] був лікар Обухівської лікарні [[Еллізен Іоганн-Георг Давід]], який створив у Києві ложу «[[Три колони|Трьох колон]]», а також вихованець Київської духовної академії [[Мартос Іван Романович|І. Р. Мартос]], який був тісно пов'язаний з одним з провідних російських ідеологів масонства [[Лабзін Олександр Федорович|О. Ф. Лабзіним]].
За характером діяльності масонські майстерні не були однорідними. Харківська ложа не займалася політикою і діяла у межах релігійно-етичного напряму. Її члени піклувалися про самовдосконалення і вдосконалення ближніх. Полтавська ложа «Любов до істини» активно залучала своїх членів до громадсько-політичної діяльності. Багато з її членів поповнювали [[Декабристи|декабристську]] організацію [[Союз благоденства]].
Рядок 153:
[[1819]] року масонські ложи в Україні заборонили, це сталося на три роки раніше заборони діяльності масонів у Росії.
[[1822]] року царський уряд видав указ про заборону всіх таємних організацій, насамперед масонських лож. Проте це рішення не припинило діяльності масонського руху, тому вже [[1826]] року Микола 1 підтвердив чинність найвищого указу. Загалом масонський рух
В [[1912]] р. очолювана [[Михайло Грушевський|Михайлом Грушевським]] група українських масонів виказала свою незгоду з позицією [[Росія|російських]] «братів» у питанні про майбутній національно-політичний устрій Російської держави. Грушевський категорично заперечував проти запропонованої назви «Великий Схід Росії» та домагався вилучення з неї самого слова «Росія». Зрештою, Конвент вимушений був ухвалити компромісне рішення та назвати нову організацію «Великим Сходом народів Росії».
Після проголошення [[УНР]] М. Грушевський поступово відходить від масонства. Масонів України намагаються об'єднати два лідери: адвокат С. Моркотун — масон високого рангу, та [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюра]], який почав форсувати процес створення національної масонської системи — «Великої Ложі України», незалежної від «Великого Сходу народів Росії». Починаються серйозні тертя і боротьба за лідерство в середині українського масонства.
| |||