Селективний мутизм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Nm5mini (обговорення | внесок)
Nm5mini (обговорення | внесок)
доповнення
Рядок 26:
Діти та дорослі із селективним мутизмом цілком здатні розмовляти та розуміти мову, але фізично не здатні спілкуватися вербально чи невербально в певних ситуаціях, хоча від них це і очікується.
<ref>{{cite book|last=Adelman|first= L. |year=2007|url=https://www.amazon.com/Dont-Call-Me-Shy-Preparing/dp/1880292327 |title=Don't Call me Shy|publisher= LangMarc Publishing}}</ref>
Така поведінка може сприйматися оточуючими як сором'язливість або невихованість. Дитина з селективним мутизмом може роками повністю мовчати в школі, але вдома розмовляти досить вільно або навіть надмірно. Серед людей з цим розладом існує ієрархічна різниця: одні люди повноцінно беруть участь у заходах і виглядають соціальними, але не розмовляють, інші розмовлятимуть лише з однолітками, але не з дорослими, інші розмовлятимуть із дорослими, коли їм задаються питання, що вимагають коротких відповідей, але ніколи з однолітками, а ще інші ні з ким не розмовляють і не приймають або майже не приймають участі у запропонованих їм соціальних заходах, а ще інші, при спробі з ними спілкуватись, завмирають, наче скам'янілі, з порожнім виразом обличчя та ніяк не реагують. Люди з виборчим мутизмом мовчать, навіть коли наслідки їх мовчання включають соромлення, соціальне гоніння або покарання.
<ref>{{cite web|url=https://www.nytimes.com/2005/04/12/health/psychology/12mute.html|title=The Child Who Would Not Speak a Word|first=Harriet|last=Brown|date=12 April 2005|publisher=|via=NYTimes.com}}</ref>
У важкій формі, відомій як "прогресуючий мутизм", розлад прогресує, аж поки людина з цим станом більше не розмовлятиме ні з ким у будь-якій ситуації, навіть із близькими членами сім'ї.
Рядок 42:
У [[Міжнародний класифікатор хвороб|МКБ-10]] [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]] селективний мутизм описується як виражена емоційна вибірковість у спілкуванні, в якій дитина розмовляє в певних ситуаціях і не розмовляє в інших, чітко визначених ситуаціях. Певні риси особистості, такі як соціофобія, замкнутість, особлива чутливість чи опір, зазвичай також виявляються присутніми у страждаючих на цей розлад.
 
==== Основні симптоми згідно МКБ-10: ====
 
* Вибірковість спілкування: в одних соціальних ситуаціях уражених говорить вільно, але в інших соціальних ситуаціях залишається мовчазним або майже мовчазним
Рядок 51:
 
=== DSM-IV ===
==== Основні симптоми згідно [[Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів|DSM-IV]] : ====
 
* Постійна нездатність говорити в певних ситуаціях, при нормальному спілкуванні в інших ситуаціях
* Розлад перешкоджає навчальним чи професійним досягненням або соціальному спілкуванню
* Розлад триває принаймні один місяць (але не враховується перший місяць після початку відвідування школи чи дитячого садка)
* Нездатність говорити не викликана незнанням розмовної мови або тим, що стаждаюча на розлад особа не вважає себе добре володіючою цією мовою
* Розлад не пояснюється краще розладом спілкування (наприклад, порушенням безперебійного розвитку дитини) і не виникає виключно у людей з [[Розлади аутистичного спектру|розладами аутистичного спектру]] або психотичними розладами, такими як [[шизофренія]].
Рядок 102 ⟶ 103:
Діти з селективним мутизмом, як правило, народжуються із сильно пригніченим темпераментом, що пояснює, що більшість відмінних поведінкових особливостей цих дітей виникають з самого раннього віку.
 
Діти з пригніченим темпераментом мають нижчий поріг збудливості в області мозку, який називають [[Мигдалина|мигдалиною]]. Нормальна функція мигдалини - приймати та обробляти потенційні сигнали небезпеки (від симпатичної нервової системи) та запускати ряд реакцій, які допомагають людям захиститися від неї. У випадку дітей із селективним мутизмом, страшними сценаріями для них є соціальні середовища, такі як святкування дня народження, школа, сімейні збори, нові ситуації тощо. Хоча немає ніякої логічної причини для страху, почуття, які переживає дитина, такі ж реальні, як ніби існувала б реальна загроза чи небезпека. [https://www.selectivemutism.org/ Американська Асоціація Selective Mutism, 2018]
 
=== Фактори середовища ===
Теорія [[Психоаналіз|психоаналізу]] досить довго вважала, що селективний мутизм майже завжди був викликаний важкою психологічною або фізичною травмою. В даний час ці концептуалізації НЕ приймаються. Дослідження НЕ довели, що причина селективного мутизму пов’язана з жорстоким поводженням, нехтуванням, травмами, поганою освітою, неблагополучними сім'ями, але пов'язана з описаними вище факторами, залежних від впливу генетики та темпераменту. ([https://www.selectivemutism.org/ Американська Асоціація Selective Mutism, 2018])
 
Двомовні / багатомовні діти частіше страждають на селективний мутизм.
<ref>{{cita publicación|apellidos1=ELIZUR|nombre1=YOEL|apellidos2=PEREDNIK|nombre2=rUTH|título=Prevalence and Description of Selective Mutism in Immigrant and Native Families: A Controlled Study|publicación=Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry|fecha=2003|volumen=42|número=12|página=1451-1459|doi=10.1097/00004583-200312000-00012|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0890856709621286|fechaacceso=2 de diciembre de 2018}}</ref>
<ref>{{cita publicación|apellidos1=TOPPELBERG|nombre1=CLAUDIO O.|apellidos2=TABORS|nombre2=PATTON|apellidos3=COGGINS|nombre3=ALISSA|apellidos4=LUM|nombre4=KIRK|apellidos5=BURGER|nombre5=CLAUDIA|título=Differential Diagnosis of Selective Mutism in Bilingual Children|publicación=The American Academy of Child and Adolescent Psychiatry|fecha=2005|volumen=44|número=6|página=592–595|doi=10.1097/01.chi.0000157549.87078.f8|url=https://www.jaacap.org/article/S0890-8567(09)61635-X/abstract|fechaacceso=2 de diciembre de 2018}}</ref>
Зміни в отоженні, такі як початок школи чи зустріч з новими людьми, є особливо важкими для цих дітей і можуть викликати селективний мутизм. На відміну від сором’язливих дітей, які через деякий час здобувають впевненість, діти з виборчим мутизмом залишаються безмовними.
<ref>{{cite book|apellidos1=OERBECK|nombre1=BEATE|apellidos2=MANASSIS|nombre2=KATHARINA|apellidos3=OVERGAARD|nombre3=KRISTIN R.|apellidos4=KRISTENSEN|nombre4=HANNE|título=Mutismo selectivo, capitulo de libro Manual de Salud Mental Infantial y Adolescente de la Asociación Internacional de Psiquiatría del Niño y el Adolescente y Profesionales Afines|fecha=2018|editorial=Asociación|ubicación=Ginebra|url=http://iacapap.org/wp-content/uploads/F.5-Mutismo-Selectivo-Spanish-2018.pdf|fechaacceso=2 de diciembre de 2018}}</ref>
<ref>{{cita publicación|apellidos1=STEINHAUSEN|nombre1=HANS-CHRISTOPH|apellidos2=JUZI|nombre2=CLAUDIA|título=Elective Mutism: An Analysis of 100 Cases|publicación=The American Academy of Child and Adolescent Psychiatry|fecha=1996|volumen=35|número=5|página=606–614|doi=10.1097/00004583-199605000-00015|url=https://www.jaacap.org/article/S0890-8567(09)63432-8/abstract|fechaacceso=2 de diciembre de 2018}}</ref>
 
=== Фактори нейророзвитку ===
У дітей із селективним мутизмом спостерігаються більш високі показники розладів нейророзвитку. Найбільш поширеними є невеликі розбіжності у розвитку мовлення, такі як порушення мовного сприйняття та / або вираження, а також затримка розвитку мовлення. Інші можуть мати невеликі розлади навчання, включаючи порушення слухової обробки.
<ref>{{cita publicación|apellidos1=KRISTENSEN|nombre1=HANNE|título=Selective Mutism and Comorbidity With Developmental Disorder/Delay, Anxiety Disorder, and Elimination Disorder|publicación=Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry|fecha=2000|volumen=39|número=2|página=249-256|doi=10.1097/00004583-200002000-00026|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0890856709661426}}</ref>
<ref>{{cita publicación|apellidos1=KLEIN|nombre1=EVELYN R.|apellidos2=ARMSTRONG|nombre2=SHARON L.|apellidos3=SHIPON-BLUM|nombre3=ELISA|título=Assessing spoken language competence in children with selective mutism: Using parents as test presenters|publicación=Communication Disorders Quarterly|fecha=2012|volumen=34|número=3|página=184-195|doi=10.1177/1525740112455053https://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/1525740112455053?casa_token=Xr_d5Pd0v_QAAAAA%3AOtrH2CqzNYJ2qN1Sifr0zJ7oew7qlNKXsCRImO8Z9KikuW2N-TtULBSD05MeQMqKMAECNXked9t8|fechaacceso=2 de diciembre de 2018}}</ref>
 
== Позитивні та негативні аспекти ==
Цікаво, що особи з селективним мутизмом часто мають деякі спільні риси в інших аспектах характеру.
 
=== Негативні ===
* Їм важко утримувати зоровий контакт (дивитись комусь в очі).
 
* Вони часто мають порожні вирази і не посміхаються.
* Вони не можуть впоратися із щоденними ситуаціями, коли від них потрібно нормально говорити, наприклад, привітатись, попрощатися чи подякувати.
* Вони, як правило, більше турбуються про речі, ніж інші люди.
* Вони можуть бути дуже чутливими до світла, шуму та скупчень людей.
* Їм може бути важко говорити про себе або висловлювати свої почуття.
* Вони можуть рухаються сковано і незграбно
* У них може виникати почуття замкнутості, бажання втекти або самогубства
=== Позитивні ===
* Всупереч поширеній думці, багато дослідників роблять ставку на нормально-високий або вище середнього рівня розвиток інтелекту у людей із селективним мутизмом. Достовірно не доведено, що цей розлад походить від форми аутизму, як це є у випадку синдрому Аспергера (хоча вони, схоже, мають відмінності).
* Вони сприймають думки та емоції інших легше, ніж інші люди ([[Емпатія|співпереживання]]).
* Вони можуть мати велику силу концентрації та сприйняття.
* Деякі стають дуже інтуїтивними (пов'язано з емпатією), вони дуже цікаві.
* Вони часто добре розуміють, що правильно, неправильно та справедливо.
 
== Пропозиції щодо взаємодії ==
Загалом, селективний мутизм доволі рідкий та не широко відомий розлад, тому учителі та вихователі, що зустрічають страждаючих на нього дітей, не знаходять кваліфікованої поради та часто не знають, що робити. Ці пропозиції можуть допомогти створити для дитини з селективним мутизмом комфортне середовище та покращити її інтеграцію в колективі. Щоб дитина почувала себе спокійно, слід проінформувати про них всіх працівників виховного закладу.
* Не вважайте мовчання невихованістю, грубістю чи особистою неприязню чи неповагою.
* Уникайте оцінок та критики щодо мовчання ("ця дитина не розмовляє", "чи ти проковтнув язик?"). Це лише погіршить ситуацію.
* Не ставте дитину у центр уваги.
* Відностесь до неї так само, як і до інших дітей.
* Не тисніть та не просіть розмовляти, а також не акцентуйте уваги на мовчанні. Зосередьтесь на позитивних та сильних якостях особистості.
* Не карайте та не соромте за мовчання, не ставте ультиматумів та не обіцяйте винагороди за те, що дитина щось скаже.
* Використовуйте альтернативні методи комунікації, такі як письмо чи малюнки. Деякі діти можуть спілкуватися через "посередника", яким може бути друг чи родич. Підтримуйте такі ініціативи та заохочуйте до такого спілкування.
* Запропонуйте записати читання чи якесь інше повідомлення на диктофон. Перед тим, як прослухати, чи дати комусь прослухати, завжди запитайте дозволу в дитини.
* Не виключайте дитину з соціальних заходів, але шукайте для неї спосіб приймати в них участь.
* Висловлюйте свою віру та впевненість, що дитина з селективним мутизмом колись таки зможе вербально спілкуватись.
* Завжди давайте дитині можливість щось сказати без очікування, що вона це має обов'язково зробити, не використовуючи прямих запитаннь (наприклад: "Як мені цікаво, де ж ти був на вихідних!" замість "Скажи нам, де ти був на вихідних!"), давайте достатньо часу на можливу відповідь, не створюючи при цьому тиску. У разі, якщо дитина все ж не зможе нічого сказати, сприймати це спокійно, не надаючи великого значення, а не як провал. Підбадьорити припущенням, що можливо наступного разу дитині таки вдасться щось сказати. Для менших дітей доречно використовувати гру та гумор, щоб зменшити напругу.
* Уникайте зорового контакту, коли очікуєте від дитини якоїсь відповіді.
* Якщо ж дитина таки колись щось скаже, краще реагувати на це, як на щось цілком звичне, та не зосереджувати на цьому непомірну увагу.
 
Узгодивши з дитиною, що стаждає на селективний мутизм, було б доречно провести пояснення для інших дітей, що приймають участь у групі чи в класі щодо складнощів, які має ця дитина, з закликом допомагати та підтримувати її. Ця підтримка може включати наступне:
* Неприпустимість насмішок та злих коментарів щодо мовчання цієї дитини
* Уникати постійних питань та коментарів на кшталт "Чому ти не розмовляєш?", "Коли ти нарешті почнеш розмовляти?", "Він/вона не вміє розмовляти!", "Він/вона не розмовляє". Це створює напругу та ускладнює розлад. Більш доречними були б такі: "Йому/їй поки що важко розмовляти".
* Запрошувати приєднуватися до ігор чи інших занять, але не змушуючи при цьому балакати.
* Не реагувати занадто емоційно, якщо дитина з селективним мутизмом колись щось скаже ("Він/вона балакає!!!"), а спокійно продовжувати заняття, ніби нічого дивного й не сталося.
* Запевніть інших дітей, що ця дитина вміє розмовляти і що коли вона почуватиметься готовою, то вона почне з ними балакати.
Обов'язково обговоріть ці питання з дитиною із розладом, перед тим, як проводити таку розмову з групою чи класом. Дайте дитині вибір бути при цьому відсутньою чи присутньою.
 
Тільки у разі, коли дитина спокійно та впевнено почувається та не відчуває тиску, можливе покращення ситуації та поява вербальної (чи хоча б невербальної, у разі її відсутності) комунікації.
 
== Лікування ==
 
== Література ==
 
== Примітки ==