Садиба Горенки: відмінності між версіями

|місто =

|назва розташування =

|конфесія =

|єпархія =

|орденська приналежність =

|будівельник = Сергій Чернишов (перебудови 1916  р.)

|перша згадка =

|заснування =

|основні дати = 1747 — 1798 — 1827 1747—1798 — 19161827—1916

|скасований =

|початок будівництва = 1747  р.

|завершення будівництва = 1916  р.

|будівлі =[[палац]], [[бібліотека]], [[Ботанічний сад]] (зник), споруда для гербарія та колекції мінералів, Грот (зник), паркові альтанки, лабіринт (зник), кордегардії, [[пейзажний парк]] (залишки), [[курдонер]], садибна Успенська церква, оранжереї, [[садово-паркова скульптура]] (вивезена в садибу Архангельське)

|прибудови =

|відомі мешканці = Розумовський Олексій Кирилович, ботаніки Ф. Стевен, Ф. Фішер,

|реліквії =

|настоятель =

|сайт =

|Commons =

'''Садиба Го́ренки'''  — відома садиба доби [[класицизм]]у в Московській області з драматичною долею.

Горенки вперше згадані в писцовій книзі від [[1576]]-[[1578]]  рр. Володар Молчан саме тоді продав землі боярину Микиті Романову, той був дідом першого царя Московії  — Михайла Федоровича. Земля декілька разів змінила володарів, водночас на Золотиловій пустоші[[пустовщина|пустовщині]] виникає сільце Горенки. [[1678]] року Горенки значаться за князем Данилом Черкаським, пізніше перейшли до Хілкова. Князь Юрій Хілков, кімнатний [[стольник]] царя Петра І, [[1693]] року зводить тут дерев'яний двір і віддає його в посаг доньцідочці Прасков'ї.

Прасков'ю Хілкову [[1707]]  р. видають заміж за князя Олексія Долгорукова. Новий володар збільшив маєток і почав будувати перший великий будинок, практично палац. Син подружжя, Іван Олексійович Долгоруков, зробив вдалу придворну кар'єру і опинився в близькому оточенні малого імператора Петра ІІ. Долгорукови зробили усе можливе, аби закріпити успіх, сприяли руйнації кар'єри Олександра Меншикова, а малого імператора Петра ІІ намагались одружити з Катериною, представницею родини Долгорукових. План не спрацював через несподівану смерть Петра ІІ, котрий помер від [[Віспа|віспи]]. Була стрімко поруйнована і кар'єра Долгорукових : їх видаляють від царського двору і відправляють в заслання. Майно родини конфіскують в державну скарбницю, серед якого і землі та село Горенки.

== За часів Олексія Розумовського ==

Серед щедрот, отриманих фаворитом імператриці Єлизавети  — [[Розумовський Олексій Григорович|Олексієм Розумовським]], було і село Горенки. Він став володарем [[1747]] року і згодом розпочав будувати кам'яний садибний будинок та садибну [[Церква|церкву]] в ім'я Спаса. По смерті Олексія майно і садиба перейшли до брата Кирили[[Розумовський Кирило Григорович|Кирила Розумовського]]. Горенки він передав синові — -[[Розумовський Олексій Кирилович|Олексію Кириловичу Розумовському]].

== Унікальний ботанічний сад ==

Володар, Розумовський Олексій Кирилович, був пристрасним ботаніком. Ботанічний сад садиби, один з перших за розмірами та кількістю рослин в ньому, був предметом постійних піклувань володаря. Була налагоджена ціла мережа постачань нових рослин та насіння. Унікальний характер ботанічного саду підтримували десятиліттями, адже сюди звозили рослини та насіння з [[Сибір]]у, з [[Алтай|Алтая]], з [[Кавказ]]а і навіть [[Аляска|Аляски]], ще не проданої на той час Російською імперією. Частку рослин та насіння в садибу привіз І. Ф.  Крузенштерн із свого навколоземного плавання. Обслуговували ботанічний сад садівники та відомі ботаніки Ф. Х.  Стевен, Ф.  Б.  Фішер. Ботанічний сад доповнювали величні оранжереї та спеціальна [[бібліотека]], окреме приміщення для [[Гербарій|гербарія]] та мінералогічної колекції. Ботанічний сад садиби став базою для досліджень з систематики рослин і фактично обігнав науковий розвиток ботаніки на той час, бо був прообразом майбутніх ботанічних інститутів.

Сад обігнав науковий розвиток ботаніки на той час, але мав драматичну долю. Його розглядали як вельможну примху, позаяк ще не сформувалась уява про наукову вартість об'єкту, котрий мав зразки, невідомі навіть в Західній Європі. По смерті володаря сад занепадає і його поспіхом розпродають по частинам.

Садибну бібліотеку, залишки гербарія та якусь кількість унікальних рослин перевезли до Петербурзького ботанічного саду. Частку отримав ботанічний сад [[Московський університет|Московського університету]]. Залишки продавали приватним особам роздріб.

== Занепад в 19 ст. ==

Ансамбль на очах [[Деградація|деградував]] і збіднювався, бо піклування про дві ділянки парку практично припинили. На деградацію ансамблю могутньо впливали часті зміни володарів та загальна [[криза]] дворянської культури в Російській імперії, котра розпочалася в середині 19 ст.і набула нечуваного розміру в 20-му за часів комуністичного [[СРСР]]. Величний палац, котрий перейшов до володарів купецького стану, був просто понівечений и перетворений на текстильну [[Фабрика|фабрику]]. В колишніх парадних залах із [[Плафон (живопис)|плафонами]] и вишуканим декором, з коштовними [[паркет]]ами  — обладнали ткацькі [[верстат]]и і склади.

Пройшли десятиліття, допоки молода генерація освічених і культурних купців з родини Третьякових, нарешті отямилась і визнала занедбане приміщення палацу  — пам'яткою історії та архітектури. Вони таки вивели фабрику із палацу і спромоглися використати великі кошти для відновлення хоча би сплюндрованого палацу. В садибу запросили архітектора Сергія Чернишова, котрий провів [[ремонт]]и і відновив палац лише в стилістиці класицизму, створивши перебудови. [[1916]] року до головного будинка-палаца прибудували напівротонди нових галерей та два бічних [[павільйон]]и, криті куполами. Південний фасад прикрасили довгою лоджиєю, що зберігла холоднуватий, поміркованій характер вельможної резиденції, переобладнали паркові сходи. Про паркові павільйни не йшлося, вони руйнувались і деградували, як і пейзажний парк.

Після [[1917]] року в палаці розташували звичний, радянський Будинок відпочинку. Палацові зали заповнили низками лікарських ліжок. Паркові стежки колишнього парку заросли бур'янами, натомість проклали нові, практично знищивши первісне розпланування. Парк настільки здичавів, що практично втратив усі паркові павільйони. Серед диких рослин стояли обшарпані наскрізні галереї, флігелі з обдертим тинькуванням, були остаточно знищені паркові павільйони та альтанки. Дивом збережені лише павільйон з куполом та залишки Грота біля одного з паркових ставків. Занепад підтримували і атаки дачників з близько розташованих поселень, що перетворювали [[парк]] на черговий [[смітник]] з кинутими паперами, брудними пакетами і порожніми [[пляшка]]ми.

Ніяких дачників в Горенках і близько не було - — садиба знаходиться в межах Балашихи, найбільшого міста Московської області. Лихі 90-е минули, і сьогодні парк підтримується в дуже хорошому стані. Будівля палацу було повністю відремонтовано, за винятком правого портика, якiй по всій видимості не піддається реставрації. Штучний грот перебуває в незмінному стані, хіба що трохи подновілі вхід.

== Джерела і посилання ==

* Куделин П.  Г.  Вокруг Москвы. Краткий справочник.  — М.: Московский рабочий, 1963.  — 240 с.  — С. 94-96.

* Вергунов А. П.  Горохов В. А. «Русские сады и парки», М. «Наука», 1988, с. 200-203200—203

* Осокин В.  Н.  Жемчужины Подмосковья.  — М., «Реклама», 1972.  — 160 с.