Другети: відмінності між версіями

Першим до Угорщини прибув у 1301 р. [[Філіпп Другет]] (бл.1288—1327; син Ніколя (угор. — Міклош) Другета) у свиті майбутнього короля [[Карл І Роберт|Шаробера]], вихідця з [[Анжуйська династія Капетингів|Анжуйської династії]], які правили в [[Сицилійське королівство|Неаполі]]. Філіпп Другет очолював військо Карла-Роберта у походах в Сербію (1319). нинішню Хорватію (1323), Волощину (1324), воював проти бунтівних баронів [[Омодей Аба|Амадея Аба]], [[Матуш Чак Тренчанський|Мате Чака]] і Петра, сина Петуні. [[Карл І Роберт|Шаробер]] призначив його [[Ішпан|ішпаном]] (наджупан, граф) [[Комітат|комітатів]] (жуп) [[Спиш (комітат)|Спиш]] (1315—1327), Абауй (1317—1327), [[Гемера (історична область)|Гемера]], Торна (1320—1327) і надав йому у власність кілька замків з маєтками на території нинішньої Словаччини. Одночасно бл. 1323—1327 Філіпп Другет займав вищу державну посаду [[Палатин (Угорщина)|палатина]] (надор), відав королівською скарбницею. Помер 9 червня 1327 р., не залишивши спадкоємців чоловічого роду.

Після 1312 до Угорщини прибув молодший брат Філіппа [[Янош Другет|Жан (Янош) Другет]] (1292—1334). У 1316 він згаданий як [[ішпан|жупан]] комітатів Спиш та Абауй (можливо, був помічником у брата Філіппа). Після смерті брата призначений каштеляном [[Обуда (Будапешт)|Обуди]] (1328), [[ішпан|ішпаном]] комітатів [[Ужанська Жупа|Унг]] (1328—1333), [[Земплін|Земплин]] (1328-1333), Бач (1330—1333), Фейєр, Шомогі, Тольна. У 1328 став [[Палатин (Угорщина)|надором]] (1327—1334). Володів багатьма замками на території нинішньої Словаччини і північно-східної Угорщини. У 1327 отримав від [[Карл І Роберт|Карла-Роберта]] володіння в [[Ужанська Жупа|Ужанській жупі]], в т.ч., [[Невицький замок|замок]] неподалік сіл [[Кам'яниця (Ужгородський район)|Кам'яниці]] й [[Невицьке|Невицького]] біля міста [[Ужгород|Унгвара]]. Здійснив кілька військових походів, у тому числі, в 1330 р. на чолі 8—10 тисячного війська проти [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]] на підтримку польського короля [[Владислав I Локетек|Владислава Локетка]]. На посаді палатина розпочав підготовку до майбутнього [[Перший з'їзд монархів у Вишеграді|Першого з'їзду трьох королів]] у [[Вишеград (Угорщина)|Вишеграді]]. Янош Другет мав синів Віллерма (Вільмоша) (+1342), Міклоша (+1355) і Яноша. У 1333 повернувся до Італії.

[[Вільмош Другет|Віллерм (Вільмош) Другет]], син Яноша — найвідоміший з усіх. Перед 1327 прибув з Неаполя до Угорщини. Брав участь у поході 1330 р. під керівництвом батька проти Тевтонського ордену. Після смерті Яноша став ішпаном комітатів Спиш, Уйвар (обох вже у 1330), Земплин, Унг, Шариш, Торна, Гемер, Гевеш і Боршод, успадкував [[Невицький замок|Невицький]] і ще 8 замків, перетворившись на найвпливовішого серед угорських баронів. Навесні 1334 р. обійняв посаду [[Палатин (Угорщина)|надора]] (1334—1342). Організував у грудні 1335 р.[[Перший з'їзд монархів у Вишеграді]], в якому взяли участь королі [[Ян I Сліпий|Чехії]], [[Казимир III Великий|Польщі]], [[Карл І Роберт|Угорщини]], а також [[Карл IV (імператор Священної Римської імперії)|маркграф Моравії]], герцог Нижньої Баварії Генріх XV Віттельсбах (який доводився зятем Янові Люксембургу) і син короля [[Людовик Угорський|Лайош]]. У травні 1340 очолив похід в [[Галицько-Волинське князівство|Галичину]] на підтримку [[Казимир III Великий|Казимирові]], але скоро повернувся. Був одружений на Марії Феулі, нащадків не мав. Помер у вересні 1342 р.