Давньопольська мова: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Історична характеристика: уточнення |
оформлення, закінчено переклад |
||
Рядок 1:
'''Давньопольська мова''', також '''старопольська мова''' ({{lang-pl|język staropolski}}) — назва початкового періоду розвитку [[Польська мова|польської мови]]{{sfn|Тихомирова|2005|с=6}}<ref>{{cite web|url=http://multitree.linguistlist.org/codes/0gi|title=MultiTree: A Digital Library of Language Relationships|accessdate=|lang=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/6AjUs701F?url=http://multitree.linguistlist.org/codes/0gi|archivedate=2012-09-17}}{{перевірено|3|4|2012}}</ref>, визначеного часовими рамками від моменту відокремлення польської мови з пралехітського діалекту<ref group="Ком">Пралехітськими називають діалекти, що виділилися із західної групи діалектів [[Праслов'янська мова|праслов'янської мови]]. Ними говорили [[ободрити]], [[лютичі|велети]], [[поморяни]], [[Поляни (західні)|поляни]], [[слензани]], [[мазовшани]], [[вісляни]] та інші лехітські племена. На основі пралехітских діалектів сформувались сучасна [[польська мова]], вимерлі в Середньовіччі [[полабська мова]] і [[Поморська мова|поморські діалекти]] (з яких до цього часу збереглася тільки [[Кашубська мова|кашубська]]).</ref> до початку [[XVI століття]]а (початку [[середньопольська мова|середньопольского періоду]])<ref name="Польский язык">''Тихомирова Т. С.'' {{Стаття ЛЕС|[http://tapemark.narod.ru/les/383d.html Польский язык]}}</ref> або (без включення до давньопольського періоду дописемної епохи) з [[1136]] року, часу появи «[[Гнезненська булла|Гнезненської булли]]» ({{lang-pl|Bulla protekcyjna}}) — писемної пам'ятки з польськими [[глоса]]ми, до початку XVI століття{{sfn|Ананьева|2009|с=26-29}}. Кінець давньопольского періоду визначається постанням на базі культурного діалекту<ref group="Ком">Культурний давньопольський діалект — розмовне [[Койне (
▲'''Давньопольська мова''', також '''старопольська мова''' ({{lang-pl|język staropolski}}) — назва початкового періоду розвитку [[Польська мова|польської мови]]{{sfn|Тихомирова|2005|с=6}}<ref>{{cite web|url=http://multitree.linguistlist.org/codes/0gi|title=MultiTree: A Digital Library of Language Relationships|accessdate=|lang=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/6AjUs701F?url=http://multitree.linguistlist.org/codes/0gi|archivedate=2012-09-17}}{{перевірено|3|4|2012}}</ref>, визначеного часовими рамками від моменту відокремлення польської мови з пралехітського діалекту<ref group="Ком">Пралехітськими називають діалекти, що виділилися із західної групи діалектів [[Праслов'янська мова|праслов'янської мови]]. Ними говорили [[ободрити]], [[лютичі|велети]], [[поморяни]], [[Поляни (західні)|поляни]], [[слензани]], [[мазовшани]], [[вісляни]] та інші лехітські племена. На основі пралехітских діалектів сформувались сучасна [[польська мова]], вимерлі в Середньовіччі [[полабська мова]] і [[Поморська мова|поморські діалекти]] (з яких до цього часу збереглася тільки [[Кашубська мова|кашубська]]).</ref> до початку [[XVI століття]]а (початку [[середньопольська мова|середньопольского періоду]])<ref name="Польский язык">''Тихомирова Т. С.'' {{Стаття ЛЕС|[http://tapemark.narod.ru/les/383d.html Польский язык]}}</ref> або (без включення до давньопольського періоду дописемної епохи) з [[1136]] року, часу появи «[[Гнезненська булла|Гнезненської булли]]» ({{lang-pl|Bulla protekcyjna}}) — писемної пам'ятки з польськими [[глоса]]ми, до початку XVI століття{{sfn|Ананьева|2009|с=26-29}}. Кінець давньопольского періоду визначається постанням на базі культурного діалекту<ref group="Ком">Культурний давньопольський діалект — розмовне [[Койне (лінгвістика)|койне]] вищих освічених верств і мову польських пам'яток XIV—XV століть.</ref> літературної польської мови{{sfn|Тихомирова|2005|с=3}}.
Давньопольська мова характеризується такими фонетичними явищами і процесами, як: [[лехітська переголосовка]]; [[Вокалізація складових сонантів у польській мові|вокалізація сонантів]] /r/, /ŕ/ і /l/, /l'/; [[редуковані голосні|занепад редукованих]]; виникнення компенсувальної довготи у деяких голосних після втрати редукованих у слабкій позиції; випадіння інтервокального /j/ і стягнення голосних; втрата протиставлення голосних фонем за довготою-звуженістю; збіг спільнослов'янських [[Носові голосні|носових]] /*ǫ/ і /*ę/ в одному голосному з подальшим розвитком його в носові /ǫ/ та /ę/; усталення замість загальнослов'янського рухомого наголосу спочатку ініціального (на першому складі), а потім парокситонічного (на передостанньому складі); перехід [[Палаталізовані приголосні|палаталізованих]] [[передньоязикові приголосні|передньоязикових приголосних]] /s'/, /z'/, /t'/, /d'/ у [[середньоязикові приголосні|середньоязикові]] [[Палатальні приголосні|палатальні]] шиплячі тощо. Для морфологічної системи давньопольської мови характерні: формування нової, побудованої за родовою ознакою системи відмінювання іменників: чоловічого, жіночого та середнього типів; втрата простих форм [[минулий час|минулих часів]], [[імперфект]]а та [[аорист]]а; витіснення коротких іменних форм прикметників і дієприкметників повними (займенниковими); розвиток форм [[перфект]]а нових форм минулого часу тощо{{sfn|Тихомирова|2005|с=6-7}}. Основний вплив на лексику давньопольської справляли [[Латинська мова|латинська]], [[Чеська мова|чеська]] і [[німецька мова]]{{sfn|Ананьева|2009|с=283}}.
Рядок 12 ⟶ 11:
=== Дописьмовий період ===
[[Файл:Bulla gnieźnieńska (1136).jpg|thumb|180px|right|«[[Гнезненська булла]]» <br/>({{lang-pl|Bulla protekcyjna}}) <br/>([[1136]] рік)]]
[[Файл:The Holy Cross Sermons.PNG|180px|thumb|right|«[[Свентокшиські проповіді]]» ({{lang-pl|Kazania świętokrzyskie}}) ([[XIV століття]])]]
У більшості періодизацій історії польської мови дописьмовий період визначається часом починаючи з відокремлення польської мови з [[Праслов'янська мова|праслов'янської]] (на думку [[Станіслав Урбанчик|С. Урбанчика]], початок польської як окремої слов'янської мови сходить до межі [[IX століття|IX]] і [[X століття|X]] століть)<ref name="Славяне: Историко-археологическое исследование">{{книга|автор = [[Сєдов Валентин Васильович|Седов В. В.]] |заголовок = Славяне: Историко-археологическое исследование |посилання = http://sbiblio.com/biblio/archive/sedov_stu/14.aspx |видання = |місце = {{М.}} |видавництво = Языки славянской культуры |рік = 2002 |сторінки = |isbn = 5-94457-065-2}}{{перевірено|3|4|2012}}</ref><ref>{{книга|автор = [[Станіслав Урбанчик|Urbańczyk S.]] |заголовок = Szkice z dziejów języka polskiego |видання = |місце = Warszawa |видавництво = |рік = 1968 |сторінки = 129 |isbn =}}</ref> до 1136 року{{sfn|Тихомирова|2005|с=6}}, коли з'явилася перша літературна пам'ятка з польськими [[глоса]]ми — протекторна булла папи Римського [[Інокентій II|Інокентія II]], видана гнезненському архієпископу Якубу з [[Жнін]]а ({{lang-pl|Bulla protekcyjna}}) — [[латинська мова|латинською мовою]] (включає близько 410 польських слів, власних імен та географічних назв){{sfn|Тихомирова|2005|с=4}}<ref name="Najstarsze zabytki języka polskiego">{{cite web|url=http://www.wypracowania24.net/Najstarsze-zabytki-jezyka-polskiego-id-634.html|title=Najstarsze zabytki języka polskiego|publisher= Wypracowania24.net|accessdate=|lang=|archiveurl=https://www.webcitation.org/6AjUsmXiH?url=http://www.wypracowania24.net/Najstarsze-zabytki-jezyka-polskiego-id-634.html|archivedate=2012-09-17}} {{ref-pl}} {{перевірено|3|4|2012}}</ref>. У періодизації С. Слонського дописьмовий період триває до початку [[XIV століття]], часу появи перших пам'яток польською мовою. Дописьмовий період він розділив на два етапи, перший — до кінця [[XI століття]] з відсутністю пам'яток писемності — і другий — в [[XII століття|XII]]—[[XIII століття|XIII]] ст.ст., коли з'явилися пам'ятки писемності латинською мовою з польськими глосами{{sfn|Ананьева|2009|с=26—27}}.
Рядок 119 ⟶ 120:
== Письмо та правопис ==
[[Файл:Litera "ą" z Kazań Świętokrzyskich.png|thumb|left|Знак для [[носові голосні|носового звука]]<ref group="Ком">Буквений знак, що позначає носовий звук переднього і заднього ряду в «Свентокшиських проповідях».</ref>]]
Графіка древнепольских пам'яток писемності характеризується непослідовністю у вживанні буквених знаків: відповідно різним звукам можливо було використання одного і того ж знака, і різними знаками міг передаватися один звук. Розрізняють «простий» і «складний типи графіки», що застосовувалися в давньопольській мові. До пам'яток писемності з простою графікою відносять всі латинські пам'ятки XII—XIII століть з польськими глосами, а також «Свентокшиські проповіді», до пам'ятників зі складною графікою відносять пам'ятки XIV—XV століть польською мовою{{sfn|Ананьева|2009|с=42—48}}.
| |||