Англомовна криза в Камеруні: відмінності між версіями

[[Файл:Monument_in_Limbe..JPG|ліворуч|міні|300x300пкс|Пам'ятник на честь 150-ої річниці заснування м. Вікторія в бухті АмбасаАмбас, від якої пішла назва [[Амбазонія]] ]]

Назва [[Амбазонія]] походить від затоки Амбас та Амбозеса, місцевої назви гирла річки Вурі <ref name="Vine2004">{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=ZVlzpwjhGqgC&pg=PA6|title=Politics in Francophone Africa|last=Victor T. Le Vine|year=2004|publisher=Lynne Rienner Publishers|pages=6–|isbn=9781588262493|accessdate=9 May 2011}}</ref>. Саме тут [[англійська мова]] з'явилася вперше в [[Південний Камерун|Південному Камеруні]], коли [[місіонер]] Альфред Сакер заснував поселення звільнених рабів в затоці АмбасаАмбас ву [[1858|1858 році]], яке згодом було перейменовано в Вікторію (сучаснийсучасне [[Лімбе]] )<ref>{{Cite web|url=http://www.bakweri.org/2007/03/the_early_times.html|title=The Early Times in Victoria (Limbe)|publisher=|accessdate=26 October 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160307204612/http://www.bakweri.org/2007/03/the_early_times.html|archivedate=7 March 2016}}</ref>. У [[1884|1884 році]] цей район став британським протекторатом АмбасаАмбас Бей зі столицею ву Вікторії. У 1887 році Британія поступилася цією територією німецькій колонії Камерун. У Німеччині буливиникли труднощі ззі встановленням контролю над внутрішніми районами Вікторії, що призвело до війни БафутаБафут проти місцевих феодалів-фонів, що тривала до 1907 року <ref>The Cameroon Tribune, No. 600, p. 2, December 26, 1996</ref> .

Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] та [[Версальський договір|Версальського договору]] Камерун був розділений між французьким і британським [[Мандат Ліги Націй|мандатами Ліги Націй]]. Французький мандат був відомий як Камерун і охоплював більшу частину колишньої німецької території. Британський мандат представляв витягнуту смугу землі вздовж кордону колоніальної Нігерії, що складаєтьсяскладалася з Північного Камеруну і Південного Камеруну, включаючи історичний протекторат затоки АмбасаАмбас. Ця територія отримала назву «Британський Камерун»<ref>Lee, Alexander, and Kenneth A. Schultz. ''Comparing British and French colonial legacies: A discontinuity analysis of Cameroon'', p. 10 APSA 2011 Annual Meeting Paper. 2011.</ref> .

Британці управляликерували територіями шляхом непрямого правління, дозволяючи місцевій владі керувати населенням відповідно до їх власних традицій. У 1953 році делегація Південного Камеруну на конференції в Лондоні попросила виділити окремий регіон. Британці погодилися, і Південний Камерун став автономним регіоном зі столицею в Буеа. Вибори відбулися в 1954 році, і 1 жовтня 1954 року парламент провів засідання, на якому прем'єр-міністром був обраний Е. М. Л. Енделі <ref>DeLancey, Mark W., and Mark Dike DeLancey (2000): ''Historical Dictionary of the Republic of Cameroon'' (3rd ed.). Lanham, Maryland: The Scarecrow Press.</ref> .

[[Організація Об'єднаних Націй]] організувала в регіоні 11 лютого 1961 року плебісцит, в якому було запропоновано дві альтернативи: союз з Нігерією або союз з Камеруном. Третій варіант, незалежність, викликав заперечення британського представника в Раді з опікиОпіки ООН сера Ендрю Коена, і в результаті не був включенийвнесений ву список. ВПід ходічас плебісциту 60 % виборців в Північному Камеруні проголосували за союз з Нігерією, в той час як 70 % виборців ву Південному Камеруні вважали за краще союз з Камеруном. Результати були частково пов'язані зі страхом домінування з боку набагато більшої Нігерії <ref>Nohlen, D, Krennerich, M & Thibaut, B (1999) ''Elections in Africa: A data handbook'', p177 {{ISBN|0-19-829645-2}}</ref>. Результати були частково обумовлені страхом домінування значно більшої Нігерії <ref>Amaazee, Victor Bong. ''The ‘Igbo scare’in the British Cameroons, c. 1945–61.'' The Journal of African History 31.2 (1990): 281–293.</ref>. 1 лютого 1959 року Енделі програв на виборах Джону Нгу Фонче <ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=hnIYAwAAQBAJ&pg=PA217|title=Southern West Cameroon Revisited (1950–1972) Volume One: Unveiling Inescapable Traps|last=Ndi, Anthony|date=16 March 2014|publisher=Langaa RPCIG|pages=217–|isbn=978-9956-791-44-6}}</ref> .

Південний Камерун став частиною Камеруну 1 жовтня 1961 роки як «Західний Камерун» зі своїм прем'єр-міністром. Однак англомовні народи Південного Камеруну не вірили, що франкомовний уряд країни відносилосяставиться до них справедливо. Тодішній президент Ахмаду Ахіджо побоювався, що Південний Камерун вийде з союзу, забравши з собою йогосвої природні ресурси. Після одностороннього референдуму у французькому Камеруні 20 травня 1972 року в Камеруні була прийнята нова конституція, яка замінила федеративну державу унітарною державою, а також дала більше повноважень президенту . Південний Камерун втратив свій автономний статус і став Північно-західнимЗахідним регіоном і Південно-західнимЗахідним регіоном Республіки Камерун. Прихильники незалежності стверджували, що це порушувало конституцію, оскільки більшість депутатів із Західного Камеруну повинні були дати згоду, щоб конституційні зміни були законними <ref>Roger, Jules, and Sombaye Eyango. ''Inside the Virtual Ambazonia: Separatism, Hate Speech, Disinformation and Diaspora in the Cameroonian Anglophone Crisis'', p. 28 (2018).</ref>. Вони стверджували, що резолюціяРезолюція ООН 1608 не було виконановиконана, і що Південний Камерун був фактично анексований Камеруном <ref>Anyangwe, Carlson. ''Betrayal of Too Trusting a People. The UN, the UK and the Trust Territory of the Southern Cameroons: The UN, the UK and the Trust Territory of the Southern Cameroons'', pp. 108–111. African Books Collective, 2009.</ref>.

У меморандумі від 20 березня 1985 року англомовний адвокат і президент камерунськогоКамерунського колегії адвокатів Фон Горджі Дінка написав, що уряд Бії неконституційний, і оголосив, що колишніколишній південніПівденний Камерун повиннімає стати незалежниминезалежним, як Республіка Амбазонія. УНаступного наступномусічня січні ДінкДінка був поміщена у в'язницюув’язнений без суду і слідства <ref>Nkwi; Nchoji, Paul (2015). The Anthropology of Africa: Challenges for the 21st Century (illustrated, reprint ed.), p. 478. Langaa RPCIG. {{ISBN|9789956792795}}.</ref>. Три роки по тому він втік до Нігерії.

ДіяльністьУ діяльність SCNC регулярно порушуваласявтручалась поліцієюполіція. 23 березня 1997 року біляблизько десяти осіб було вбито впід ходічас рейду на табір у Баменді. Поліція заарештувала від 200 до 300 осіб, в основному прихильників SCNC, але також і членів СДФСоціал-демократичного фронту. У подальших судових процесах Amnesty International і SCNC виявилипоказали суттєві докази визнання шляхом тортур та насильства. Рейд і судовий процес привелипризвели до припинення діяльності SCNC. У відповідь на це в квітні 1998 року невелика фракція обрала Есоку Ндокі Мукете, високопоставленого члена Соціал-демократичного фронту, новим головою SCNC. УДо жовтніжовтня 1999 року, коли багато хточимало з обвинувачених булибуло визнанівизнано винними в суді 1997 року, фракція на чолі з Мукете стала більш напористою. 1 жовтня 1999 року бойовики захопили Радіо Буеа, щоб проголосити незалежність Південного Камеруну, але не змогли цього зробити. Керівництво й багато членів SCNC були згодом заарештовані. У 2001 році влада Камеруну офіційно оголосилиоголосила SCNC незаконнимнезаконною. У 2006 році фракція SCNC знову проголосила незалежність Амбазонії.

У 2006 році Нігерія поступилася півострівпівостровом Бакассі Камеруну, поклавши край десятирічній територіальній суперечці. Місцеві ополченці, які виступають проти зміни кордонів, підняли зброю проти уряду Камеруну, почавши конфлікт Бакассі. Повстанці використовували піратську тактику, нападаючи на кораблі, викрадаючи моряків й здійснюючи далекі морські набіги так далеконавіть на Лімбе і Дуала. У той час як деякі рухугромадські рухи (такі як БАМОСДBAMOSD) прагнули зробити Бакассі незалежною державою, інші боролися за незалежність Амбазонії. У листопаді 2007 року раніше невідома група "«Визволителі Південного Камеруну"» вбила 21 камерунського солдата. Більшість ополченців ву Бакассі склали зброю у вересні 2009 року.

Англомовна криза стала гострим питанням в камерунській політиці. ПравлячаПартія партіявлади, «Народно-демократичний рух Камеруну», вважає сепаратистів терористами і підтримує військове вирішення конфлікту. Тим часом, опозиція відкрито заявляє про свою критикукритикує дійдії уряду щодо врегулювання конфлікту. У січні 2019 року Соціал-демократичний фронт оголосив, що будевиступить проти будь-яких майбутніх виборів в країні, поки триватиме війна ще триває. Партія підтримує врегулювання конфлікту шляхом переговорів і вимагає припинення вогню, започаткування діалогу, амністії для всіх, хто був поміщений у в'язницюув’язнений через кризу, створення комісії позі встановленнювстановлення істини й примирення та децентралізації країни. У березні 2019 року SDFСоціал-демократичний фронт звинуватив уряд Камеруну в підтримці збройних формувань в англомовних регіонах. У травні 2019 року SDFСоціал-демократичний фронт оголосив, що бойкотуватиме святкування Національного дня в знак солідарності з населенням Південного Камеруну, які живуть ву стані громадянської війни <ref name="nationalday2019">[https://www.journalducameroun.com/en/cameroon-sdf-to-boycott-may-20-celebrations/ Cameroon: SDF to boycott May 20 celebrations], Journal du Cameroun, May 8, 2019. Accessed May 8, 2019.</ref>.

Невеликі опозиційні партії, такі як «КамерунськіКамерунський рух Відродження» (MRC), також звинувачують уряд ву нездатності вирішити конфлікт. 26 січня 2019 року прихильники MRC вторглися в посольство Камеруну в Парижі, пославшись, серед іншого, на англомовну кризу. У травні 2019 року MRC приєднався до SDFСоціал-демократичного фронту в бойкотуванні святкування Національного дня Камеруну. Народна партія Камеруну дотримується компромісного підходу, засуджуючи як уряд, так і сепаратистів. Лідер партії Ка Уолла заявив, що кризу можна вирішити, перетворивши Камерун у федерацію.