Міжусобні війни на Московщині (1425—1453): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 43:
|casualties1 =
|casualties2 =
}}<nowiki> </nowiki>'''Війна в Русі (1425-14531425—1453)''' -&nbsp;— війна за [[Великий князь|велике князювання]] між нащадками [[Дмитро Донський|Дмитра Донського]], [[Велике князівство Московське|князем Московським]] [[Василь II Темний|Василем II (Темним) Васильовичем]] і його дядьком, князем звенигородским і [[Галич-Мерське князівство|галицьким]] [[Юрій Дмитрович|Юрієм Дмитровичем]] і його синами [[Василь Юрійович Косий|Василем (косим)]] і [[Дмитро Шемяка|Дмитром Шемяка]] в [[1433|+1425]] -&nbsp;— [[1453|1453 рр]] . Великокняжий престол кілька разів переходив з рук в руки.
 
Основними причинами війни були: посилення протиріч серед російських князів в зв'язку з вибором шляхів і форм [[Централізована держава|централізації]] держави в обстановці татарських набігів і [[Велике князівство Литовське|литовської]] експансії; політична і економічна консолідація князівств. Результатом стала ліквідація більшості дрібних частин в складі Московського князівства і зміцнення влади великого князя.
 
== Василь II проти Юрія Дмитровича (1425-14331425—1433) ==
У [[1389]] [[Юрій Дмитрович]] за заповітом свого батька Дмитра Донського був призначений спадкоємцем у разі смерті брата [[Василь I Дмитрович|Василя Дмитровича]] <ref> [http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DG/dmi_2.htm Духовная грамота (вторая) великого князя Дмитрия Ивановича]</ref>, що згодом, після смерті вже дорослого брата в [[1425|1425 році]], дало йому підстави претендувати на великокняжий престол в обхід сина того -&nbsp;— Василя Васильовича. У [[1428|1428 році]] Юрій визнав, племінника «старшим братом», але в [[1431|1431 році]] намагався отримати ярлик на князювання у ординського хана, але ярлик дістався Василю. Однак Василь не віддав Юрію міста [[Дмитров|Дмитрова]]а, яке обіцяв віддати. У [[1433|1433 році]] на весіллі Василя II його мати [[Софія Вітовтівна|Софія Вітовтовна]] публічно зірвала з сина Юрія [[Василь Юрійович Косий|Василя]] золотий пояс, який нібито призначався Дмитру Донському в якості приданого під час його одруження на [[Євдокія Дмитрівна|Євдокією Дмитрівні]]<nowiki/>ою, але був підмінений нечистим на руку [[Тисяцький|тисяцьким]] Василем . За твердженням матері Василя II, згодом дорогоцінний предмет одягу дістався боярину Івану Всеволожу, в свою чергу той подарував його чоловікові своєї внучки Василю Юрійовичу. Швидше за все, історія з раптово виявленим через 65 років золотим поясом була вигадана Софією та її оточенням для помсти Івану Всеволожу, впливовому московському боярину, який перебіг на сторону Юрія Дмитровича. Незабаром після сварки на бенкеті за наказом великого князя Всеволож був осліплений. <ref>[https://books.google.ru/books?id=aWssqvFEmwkC&pg=PA107&lpg=PA107 История России от Рюрика до Медведева. Люди. События. Даты -&nbsp;— Евгений Викторович Анисимов -&nbsp;— Google Книги]</ref>
 
Ображений рід Юрійовичів негайно пішов до батька в [[Галич (Костромська область)|Галич]], по дорозі розграбувавши [[Ярославль]], [[Вотчина|вотчину]] Василя Васильовича. Юрій Дмитрович виступив на стороні синів, розгромив військо великого князя на березі [[Клязьма|Клязьми]] і зайняв Москву. Василь втік до [[Твер|Твері]]і, потім в [[Кострома|Кострому]] . Юрій віддав племіннику у спадок [[Коломна|Коломну]] і сів княжити в Москві. Однак москвичі не підтримали Юрія: московські [[бояри]] і [[служиві люди]] стали переходити в Коломну; до них приєдналися і обидва сини Юрія, Василь і Дмитро, що посварилися з батьком. Юрій вважав за краще примиритися з племінником, повернувши йому великокнязівський престол. Однак подальші переслідування Василем колишніх супротивників привели до виступу в [[1434|1434 році]] проти Василя спочатку синів Юрія (в битві на березі річки Кусь Юрійович взяли верх), а потім (після розгрому москвичами Галича) і його самого. У березні Василь був розбитий під [[Ростов|Ростовом]]ом поблизу села Нікольське на річці Устя, Юрій знову зайняв Москву, але вже в червні помер (як вважали був отруєний), заповівши Москву синові Василю. <ref>[https://books.google.ru/books?id=aWssqvFEmwkC&pg=PA108&lpg=PA108 История России от Рюрика до Медведева. Люди. События. Даты -&nbsp;— Евгений Викторович Анисимов -&nbsp;— Google Книги]</ref>
 
== Василь II проти Василя Юрійовича (1434-14361434—1436) ==
[[Файл:Василий_Тёмный_поверг_Василия_Косого.jpg|ліворуч|міні| Перемога Василя Васильовича над Василем Юрійовичем. Мініатюра з літописного зводу XVI століття. ]]
Хоча Василь Юрійович і оголосив себе великим князем, але молодші брати його не підтримали, уклавши мир з Василем II, за яким Дмитро Шемяка отримав [[Углич]] і [[Ржев]], а Дмитро Красний -&nbsp;— Галич і [[Бежецьк]] . При наближенні з'єднаних князів до Москви, Василь Юрійович, забравши скарбницю батька, втік до [[Великий Новгород|Новгорода]] . Пробувши в Новгороді півтора місяця, пішов в Заволоччя, потім в [[Кострома|Кострому]] і вийшов в похід на Москву. Розбитий [[6 січня]] [[1435|1435 року]] на березі річки Которосль між селами Козьмодемьянськ і Великим поблизу Ярославля, він втік до [[Вологда|Вологди]], звідки з'явився з новими військами і пішов до Ростову, по шляху взявши [[Нерехта|Нерехту]] . Василь Васильович зосередив свої сили в Ростові, а його союзник, ярославський князь Олександр Федорович став під Ярославлем і потрапив в полон разом з княгинею коли намагався не пускати до міста частину військ Василя Юрійовича, що пішли взяти його. За них було дано великий викуп, але відпущені вони були не відразу. Василь Юрійович думав застати Василя Васильовича зненацька, але той виступив з Ростова і зайняв позицію в селі Скорятіно, потім розбив війська противника в битві на річці Чересі (14 травня [[1436|1436 року]] ), а сам Василь Юрійович був узятий в полон і засліплений, за що його прозвали косим (помер в [[1448|1448 році]] ). Василь II звільнив Дмитра Шемяку, якого утримували в Коломні, і повернув йому всі володіння, до яких, після смерті Дмитра Красного в [[1440|1440 році]], приєдналися Галич і Бежецк.
 
== Василь II проти Дмитра Юрійовича (1436-14531436—1453) ==
[[Файл:Facial_Chronicle_-_b.14,_p._119_-_Blinding_of_Vasiliy_II.jpg|ліворуч|міні| Осліплення Василя Васильовича. Мініатюра з літописного зводу XVI століття. ]]
Після того, як в [[1445|1445 році]] в битві під Суздалем сини [[Казанське ханство|казанського хана]] [[Улуг-Мухаммед|Улу-Мухаммеда]] розбили московське військо і взяли в полон Василя II, влада в Москві, відповідно до традиційного порядку спадкування, перейшла до Дмитра Шемяка. Але Василь, пообіцявши хану викуп, отримав від нього військо і повернувся в Москву, а Шемяка змушений був покинути столицю і піти в Углич. Але на бік Дмитра перейшли багато бояр, [[Купець|купців]] і представники духовенства, обурені «ординським полководством» Василя Темного, і в [[1446|1446 році]] при їх підтримці Дмитро Шемяка став московським князем. Потім він за допомогою [[Іван Андрійович Можайський|Івана Андрійовича]] Можайського ув'язнив у [[Троїце-Сергієва лавра|Троїцькому монастирі]] Василя Васильовича і засліпив його і послав його в Углич, а потім до Вологди помстившись за осліплення свого брата і звинувативши Василя II в прихильності до татар. За це Василь II був прозваний Темним. Але знову до Василя Темного стали приїжджати незадоволені Дмитром Шемякою і почали допомагати такі князі: Борис Олександрович (тверський), Василь Ярославович (боровський), Олександр Федорович (ярославський), Іван Іванович (стародубсько-ряполовський) та інші. [[25 грудня]] [[1446|1446 року]], під час відсутності Дмитра Шемяки, Москва була зайнята військами Василя II. [[17 лютого]] [[1447|1447 року]] Василь Темний урочисто в'їхав до Москви. Дмитро, який перебував у цей час у [[Волоколамськ|Волоколамську]]у, змушений був почати відступ від Москви -&nbsp;— пішов до Галича, а потім в [[Чухлома|Чухлому]] . Пізніше Дмитро Шемяка безуспішно продовжував боротися з Василем Темним, зазнавши поразки під Галичем, а потім під [[Великий Устюг|Устюгом]] .
 
У [[1449|1449 році]] Василь II уклав з польським королем і великим князем Литовським [[Казимир IV Ягеллончик|Казимиром IV]] [[Московсько-литовський договір (1449)|мирний договір]], який підтверджує московсько-литовські межі і обіцянку не підтримувати внутрішньополітичних супротивників іншого боку, також Казимир відмовлявся від претензій на Новгород. У [[1452|1452 році]] Дмитро був оточений військом Василя Темного, втратив володіння, втік до [[Великий Новгород|Новгороду]], де помер (по [[Літопис|літописним]] даними отруєний людьми Василя II) в [[1453|1453 році]] . У [[1456|1456 році]] Василь II зміг нав'язати Новгороду нерівноправний Яжелбицький мирний договір.
 
== Примітки ==
Рядок 68:
 
* {{Книга|автор=[[Зимин, Александр Александрович|Зимин А. А.]]|isbn=5-244-00518-9|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100220113044/http://annals.xlegio.ru/rus/zimin/zim1_04.htm|archivedate=2010-02-20}} Архивная копия от 20 февраля 2010 на Wayback Machine
* [http://www.echo.msk.ru/programs/netak/1222041-echo/#element-text Не так: Династическая война московских Рюриковичей, 21.12.2013 г.] Радио "«Эхо Москвы"»
* [https://www.youtube.com/watch?v=j4B6ucH2yK4 Московских Рюриковичей смута, 3 апреля 2014 г.] (відео)
*