Вулиця П'ятницька (Чернігів): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Von Reihenburgh (обговорення | внесок)
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Von Reihenburgh (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 38:
У [[1919]] році вулиці було надано ім'я одного з лідерів [[Поалей-Ціон]] та [[сіонізм]]у, [[протагоніст]]а єврейського робітничого руху ''[[Бер Борохов|Б. Борохова]]'', проте вже [[1922]] року магістраль переназвано на честь російського революційного і політичного діяча українського походження ''[[Урицький Мойсей Соломонович|М. Урицького]]''. Під час німецької окупації міста в період Другої світової війни наказом № 107 Чернігівської міської управи від [[12 грудня]] [[1941]] року вулиці повернуто початкову назву. Після витіснення німецьких військ з міста восени [[1943]] року, радянськими органами влади магістраль знову названо на честь Урицького. У [[2001]] році рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради вулиці Урицького повернуто історичну назву '''''П'ятницької'''''.
 
Станом на [[1908]] рік на П'ятницькій нараховувалося 49 адресних позицій: житлові будинки, а також релігійні, торговельні, навчальні та благодійні установи<ref group=Зн.>Списокъ домовладѣльцевъ Чернигова / сост. &nbsp;[[Верзілов Аркадій Васильович|Верзиловъ А.]], [[Добровольський Петро Михайлович|Добровольскій П.]], ЗубовичЗубовичъ Т.&nbsp;— Черниговъ: Типогр.&nbsp;Губ.&nbsp;Правлѣнія, 1908.&nbsp;— С.&nbsp;46–48.</ref>. Забудову становила переважно дерев'яна архітектура. На П'ятницькій вулиці, зокрема, розташовувалися: м'ясні, рибні та борошняні лавки, єврейська [[богадільня]] (на перехресті зі Старо-Київською вулицею, була розрахована на 42 особи; тут діяла пральня, [[синагога]] і невелика лікарня); Четверта Єврейська молитовна школа, паливний склад, тощо. У [[1895]]—[[1900]] роках на перехресті з вулицею Стрітенською (нині&nbsp;— [[Проспект Перемоги (Чернігів)|проспект Перемоги]]) розташовувався Будинок Працелюбства, а [[1906]] року на перехресті з вулицею Богуславською (нині&nbsp;— [[Вулиця Гетьмана Полуботка (Чернігів)|Гетьмана Полуботка]]) було відкрито двокласне училище.
 
У [[1856]] році за ініціативи очільника чернігівської польської громади лікаря С.&nbsp;Олтаржевського, коштом, зібраним місцевими католиками, на розі вулиць П'ятницької та Воскресенської (нині&nbsp;— [[Вулиця Чернишевського (Чернігів)|Чернишевського]]) придбано земельну ділянку, на якій у [[1858]] році зведено ''костьол Святого Олександра''. Крім того, поруч було споруджено дерев'яний двоповерховий будинок для [[ксьондз]]а, дерев'яний [[флігель]] на кам'яному фундаменті, конюшню та господарські споруди. Першим настоятелем храму став отець С.&nbsp;Бобан. У [[1931]] році костьол було закрито, згодом перебудовано. До [[1941]] року тут містився гуртожиток [[НКВС]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] будівля була спалена, після війни відновлена з надбудовою другого поверху. Нині від комплексу лишилися перебудована споруда костьолу, де міститься архівосховище [[Державний архів Чернігівської області|ДАЧО]], та флігель.