Косаківський Леонід Григорович: відмінності між версіями

| освіта =

| нагороди =

| титул_5 = Представник Президента України у місті Києві  — голова [[Київська міська державна адміністрація|Київської міської державної адміністрації]]

Народився 21 січня 1950 року в селі [[Чернівці (смт)|Чернівці]] (від 1990 року  — селище міського типу та районний центр, [[Вінницька область]], нині [[Україна]], тоді [[Могилів-Подільський район]], [[Вінницька область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]).{{sfn|Салій|2008|с=426.}}{{sfn|Хто є хто|2002}}

* [[Вища партійна школа при ЦК КПУ|Київська вища партійна школа]], заочно (1986—19891986–1989).{{sfn|Салій|2008|с=426.}}

У 1973—19751973–1975 роках служив у [[Радянська армія|Радянській армії]] в Прикарпатскому військовому окрузі. Член [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] з [[1975]] року. У 1975—19801975–1980 роках  — інженер-конструктор, [[Арсенал (завод)|завод «Арсенал»]].

У жовтні 1980—19851980 — 1985 році  — інструктор, завідувач організаційного відділу [[Печерськ]]ого райкому [[Комуністична партія України|компартії України]] в місті Києві. У 1985—19881985–1988 роках  — інструктор, завідувач сектору відділу організаційно-партійної роботи Київського міського комітету КПУ.

У червні  — грудні 1988 року  — 2-й секретар Печерського районного комітету КПУ міста Києва, у грудні 1988—19911988 — 1991 році  — 1-й секретар Печерського районного комітету КПУ міста Києва. У 1990—19911990–1991 роках  — заступник голови Ревізійної комісії КПУ.

У 1990—19931990–1993 роках  — депутат Київської міської ради.

У березні 1990—19921990 — 1992 році  — голова Печерської районної ради народних депутатів, у січні 1991—19921991 — 1992 році  — одночасно голова виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів.

У квітні 1992  — квітні 1993 року  — представник Президента України в [[Печерський район|Печерському районі]] міста Києва.

З 29 квітня 1993 по 10 липня 1994 року  — представник Президента України в місті Києві  — голова [[Київська міська державна адміністрація|Київської міської державної адміністрації]].

З 10 липня 1994 по 12 червня 1997 року  — голова [[Київська міська рада|Київської міської ради]].

З 10 липня 1994 по 10 липня 1995 року  — голова виконавчого комітету Київської міської ради.

З 10 липня 1995 по 19 липня 1996 року  — голова Київської міської державної адміністрації.

З 12 червня 1997 по 12 травня 1998 року  — [[Київський міський голова]].

У 1994­–1996 роках&nbsp; — член Конституційної Комісії<ref>Постанова Верховної Ради України №&nbsp; 231/94-ВР від 10 листопада 1994 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/94-вр «Про склад Комісії з опрацювання проекту нової Конституції України (Конституційної комісії)».]</ref><ref>[https://drive.google.com/open?id=109Ir_rbJ188QOdl4EbafsTxw9Q68y2lm Виступи і голосування Л. Косаківського на засіданнях Конституційної комісії] // Веб-сайт Леоніда Косаківського.</ref>.

У 1996­–1998 роках&nbsp; — член делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Європи, представник України в Палаті місцевих влад Конгресу місцевих і регіональних влад Європи<ref>Указ Президента України від 29 квітня 1996 року №&nbsp; 305/96 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/305/96/ed19960429 «Про делегацію України в Конгресі місцевих і регіональних влад Європи».]</ref><ref>[https://rm.coe.int/09000016808bf6bb Протокол першого засідання четвертої сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Європи 3 червня 1997 року зі складом його учасників] // Офіційна сторінка Ради Європи.</ref>

У травні 1998&nbsp; — травні 2002 року&nbsp; — [[народний депутат України]].<ref name="nardep98" />{{sfn|Салій|2008|с=426.}}{{sfn|Хто є хто|2002}}

У 1998—20021998–2002 роках&nbsp; — член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи<ref>[http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=4081 Офіційна сторінка Парламентської асамблеї Ради Європи.]</ref>.

З 1994 року&nbsp; — дійсний член [[Академія будівництва України|Академії будівництва України]]<ref>[https://drive.google.com/file/d/1mwruUepqIK5U920ZUDjl3znnh0LkIY33/view Диплом дійсного члена Академії будівництва України №&nbsp; 183 від 6 жовтня 1994 року.]</ref>.

Напередодні призначення, 20 квітня 1993 року, на засіданні Київради розглядалося питання про узгодження кандидатури Леоніда Косаківського на посаду представника Президента в місті. Під час голосування його кандидатуру підтримали 110 депутатів (головним чином представники [[Соціалістична партія України|соціалістів]] та комуністів)&nbsp; — практично половина з 222 депутатів, що взяли участь у голосуванні, натомість проти виступило 105 депутатів (націонал-демократи): кандидатура не була узгоджена<ref>Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 20 квітня 1993 року №&nbsp; 25 // Хрещатик : газета.&nbsp; — 1993.&nbsp; — 29 квітня.</ref>{{sfn|Салій|2008|с=430.}}, але так само не було прийнято й ніякого іншого рішення з зазначеного питання, що було характерним для тодішнього складу Київської міської ради{{sfn|Салій|2008|с=232.}}.

Беручи до уваги неспроможність ради ухвалити рішення із зазначеного питання, спираючись на положення ч. 4 ст. 2 чинного на той момент Закону України «Про Представника Президента України»<ref>Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2167-12/ed19930316 «Про Представника Президента України» (редакція від 16 березня 1993)]</ref>, якими главі держави, у разі, якщо в двотижневий строк після надходження пропозиції щодо кандидатури на посаду представника Президента Радою не прийнято будь-якого рішення з цього питання, надавалося право призначати свого Представника на власний вибір, Президент України Леонід Кравчук 29 квітня 1993 року призначив на цю посаду Леоніда Косаківського<ref>{{УПУ|152/93|29 квітня 1993|Про Представника Президента України у місті Києві}}</ref>.

Тим не менш, після призначення Представником Президента України в столиці Леоніда Косаківського відносини між міською державною адміністрацією та міською радою та її головою [[Нестеренко Василь Павлович|Василем Нестеренком]] набули більш цивілізованих рис, ніж це було за часів попередника Косаківського&nbsp; — Івана Салія<ref name="vk1993-5-29">''Новосвитняя Екатерина.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdR29Da2xDUFRHME0/view Вернуть столице ее лицо. Материалы встречи в редакции газеты с председателем Киевсовета Василием Нестеренко и новым главой городской администрации Леонидом Косаковским] // Вечерний Киев : газета.&nbsp; — Киев, 1993.&nbsp; — 29 мая. {{ref-ru}}</ref>. Тоді стосунки між представницькою та виконавчою гілками влади в Києві носили переважно конфронтаційний характер: газета «Вечірній Київ» назвала одну з помилок Івана Салія&nbsp; — ''«безперспективна боротьба з Київрадою»''<ref>''Карпенко Віталій.'' 389 днів біля стерна столиці, або Зліт і падіння Івана Салія // Вечірній Київ : газета.&nbsp; — 1993.&nbsp; — 14 квітня.</ref>, а сам Іван Салій згодом зазначив: ''«Очевидно і те, що я був першим і останнім керівником міста, до кабінету якого депутати Київради демонстративно заходили зі зброєю та з піною на губах»''{{sfn|Салій|2008|с=385.}}. Зважаючи на ситуацію, Президент Леонід Кравчук змушений був за зверненням депутатів та Київської міської державної адміністрації навіть видати 2 грудня 1992 року розпорядження №&nbsp; 193/92-рп «Про створення комісії для вивчення причин конфліктної ситуації між Київською міською Радою народних депутатів і Київською міською державною адміністрацією»<ref>{{РПУ|193/92-рп|2 грудня 1992|Про створення комісії для вивчення причин конфліктної ситуації між Київською міською Радою народних депутатів і Київською міською державною адміністрацією}}</ref>, що стало однією з вагомих причин звільнення Івана Салія 12 квітня 1993 року з займаної посади.

Після ухвалення [[Верховна Рада України|Верховною Радою України]] 3 лютого 1994 року закону «Про формування місцевих органів влади і самоврядування»<ref>Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3917-12/ed19940203 «Про формування місцевих органів влади і самоврядування» (редакція від 3 лютого 1994)]</ref>, відповідно до якого замість місцевої державної адміністрації виконавча влада на місцях після виборів мала переходити виконавчим комітетам, які очолювалися головами місцевих рад, вибраними шляхом прямого голосування населенням, Леонід Косаківський виставив свою кандидатуру на посаду голови Київської міської ради. Вибори, що відбулися 26 червня 1994 року, не визначили переможця: Леонід Косаківський набрав 324 024 голоси (17,05&nbsp;% від загального числа виборців), [[Черняк Володимир Кирилович|Володимир Черняк]]&nbsp; — 294 194 (15,48&nbsp;%), а Іван Салій&nbsp; — 249 963 (13,15&nbsp;%)<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdWTFIUnZ6U3RHVWM/view Повідомлення територіальної виборчої комісії по виборах депутатів і голови Київської міської ради народних депутатів] // Хрещатик : газета.&nbsp; — Київ, 1994.&nbsp; — 2 липня.</ref>. У другий тур вийшли Леонід Косаківський і голова Громадського об'єднання «Столиця», член «Народного руху України» Володимир Черняк. За підсумками голосування 10 липня 1994 року перемогу отримав Леонід Косаківський, за якого віддали свої голоси 549 904 виборці (29,59&nbsp;% від загального числа виборців, або 54,6&nbsp;% від тих, що взяли участь в голосуванні), проти&nbsp; — 450 036. Його опонент набрав 403 367 голосів (21,71&nbsp;%), проти&nbsp; — 596 573<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdal9nVGVRc0NrcWs/view Повідомлення територіальної виборчої комісії по виборах депутатів і голови Київської міської Ради народних депутатів] // Хрещатик : газета.&nbsp; — Київ, 1994.&nbsp; — 15 липня.</ref>. Ці прямі вибори очільника міста пізніше оцінювалися політологом Сергієм Васильченком як єдині реальні вибори в Києві за багато років<ref name="up08">''Васильченко Сергій.'' [https://www.pravda.com.ua/articles/2008/05/20/3443422/ «…не всі в Києві освиніли…»] // Українська правда.&nbsp; —  2008.&nbsp; —  20 травня. {{ArchivedURL|http://archive.fo/vX4Qb|5 вересня 2019}}</ref>.

У той самий час серед 68 народних депутатів, обраних до Київради, більшість мандатів отримали представники сил, опозиційних Леоніду Косаківському<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jda1kxYjh3UWZEYm8/view Виступ голови територіальної виборчої комісії О.&nbsp; В.&nbsp; Пшеничної на першій сесії новообраної Київради 2 серпня 1994 року]</ref>{{sfn|Салій|2008|с=448–449.}}.

Коли Леонід Косаківський очолив адміністрацію столиці, ситуація в Києві була важкою: з прилавків магазинів зникли товари першої необхідності. Масло й цукор відпускалися в обмеженій кількості лише по талонах. Місто щойно пережило низку страйків працівників міського пасажирського транспорту{{sfn|Салій|2008|с=359–382.}}, відчувало великі проблеми з електропостачанням<ref>''Кононенко Алексей, Мостовой Виктор, Мостовая Юлия.'' [https://zn.ua/ARCHIVE/leonid_kosakovskiy_otnoshenie_k_kievu_-_potrebitelskoe.html Леонид Косаковский: «Отношение к Киеву&nbsp; — потребительское»] // Зеркало недели : газета.&nbsp; — Киев, 1995.&nbsp; — 5 октября. {{ref-ru}} {{ArchivedURL|http://archive.fo/o7736|9 липня 2019}}</ref>.

За період роботи Косаківського ситуацію в місті вдалося істотно виправити. За рахунок підписання угод із областями була налагоджена безперебійна поставка до Києва продовольчих товарів та скасовано талони. Також було підписано угоди про співробітництво з [[Національна академія наук України|Національною академією наук України]]<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdbzJqcEpRdUdhQXc/view У цього договору хороше майбутнє. Б. Патон та Л. Косаківський про договір про співробітництво між Академією наук України та Київською міською державною адміністрацією] // Хрещатик : газета.&nbsp; —  Київ, 1993.&nbsp; — 26 листопада.</ref>, союзом промисловців і підприємців міста, радою ректорів, що мало практичні наслідки для міста<ref>Постанова Президії НАН України та Київської міської державної адміністраціії від 6 лютого 1996 року [http://consultant.parus.ua/?doc=01B6R93FE6 «Про хід виконання договору і Програми співробітництва між НАН України і Київською міською державною адміністрацією в 1995 році.] {{ArchivedURL|http://archive.fo/t6i82|7 липня 2019}}</ref>. Окрім того, було відроджено Київський контрактовий ярмарок{{sfn|Салій|2008|с=434.}}, вирішено проблему забезпечення киян домашніми телефонами, виведено з критичного стану міський транспорт<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdMVZmLUJobnpqY0U/view Транспорт столиці: сьогодення і перспективи] // РІО : газета.&nbsp; —  Київ, 1995.&nbsp; — №&nbsp; 51.&nbsp; — Грудень.</ref>. Адміністрацією Косаківського розроблено пакет спільних програм із [[Південний машинобудівний завод|заводом „Південмаш“«Південмаш»]], [[Львівський автобусний завод|Львівським автобусним заводом]] та [[Завод 410 цивільної авіації|Київським авіазаводом]] щодо виробництва вітчизняних міських автобусів та тролейбусів, налагоджено їхній капітальний ремонт.{{sfn|Салій|2008|с=434.}}

6 листопада 1993 року було презентовано тролейбус, вироблений у місті<ref>[https://drive.google.com/file/d/1_3m5CTxnbOsEP7zg4iVES1QtnZAWIqZ4/view Київська марка] // Урядовий кур'єр : газета.&nbsp; — Київ, 1994.&nbsp; — №&nbsp; 4-5.&nbsp; — 6 січня.&nbsp; — С. 4.</ref><ref>[http://transphoto.ru/photo/76071/ Троллейбус Киев-12 №&nbsp; 3000 (1993 г.)] // Веб-сайт «Городской электротранспорт».</ref>. У період з 1993 до 1995 року міська влада придбала 376 автобусів, 102 тролейбуси, 15 вагонів метро, 240 двигунів для автобусів. Лише в 1995 році відновлено капітальним ремонтом 51 автобус марки «Ікарус-280», 84 трамваї та 167 тролейбусів<ref name="of-kmda-1995">[https://drive.google.com/file/d/11pZG8pFs0hFtQbZF4j3Li3qbo8e6QRRJ/view Офіційні матеріали КМДА про підсумки соціально-економічного розвитку м. Києва у 1995 році.]</ref>. Будувалися нові тролейбусні й трамвайні лінії<ref>''Лебідь Наталія.'' [https://www.umoloda.kiev.ua/number/1463/189/51458/ Поголів'я голів] // [[Україна молода]] : газета.&nbsp; — Київ, 2009.&nbsp; — №&nbsp; 142.&nbsp; — 6 серпня. {{ArchivedURL|http://archive.fo/WRHNW|8 липня 2019}}</ref>, відкривалися автобусні маршрути{{sfn|Салій|2008|с=434.}}. 14 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України за поданням Київської міської державної адміністрації затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва [[Подільсько-Вигурівська лінія|Подільсько-Воскресенської лінії]] Київського метрополітену та [[Подільський мостовий перехід|Подільського мостового переходу через р. Дніпро]] з терміном будівництва 9 років<ref>{{Розпорядження КМУ|302-93-р|14 травня 1993|Про затвердження техніко-економічних обгрунтувань будівництва Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, розроблені інститутами „Київметропроект“ і „Київшляхпроект“|рік=1993}}</ref>. Також була затверджена й взята до реалізації програма розвитку [[Київський метрополітен|Київського метро]] до 2010 року<ref>Розпорядження Представника Президента України у м. Києві від 10 грудня 1993 року №&nbsp; 1253 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdNFRGTTlxdEJkb1k/view «Про програму розвитку Київського метрополітену».]</ref> (вже в 1994 році ввели в дію дві нові станції метрополітену&nbsp; — «[[Позняки (станція метро)|Позняки]]» і «[[Харківська (станція метро)|Харківську]]»). 1995 року комунальними службами міста відремонтовано 1250 тис. м² доріг, відновлено 110 тис. м² внутрішньоквартальних та дворових територій<ref name="of-kmda-1995" />.

Міською адміністрацією була утворена холдингова компанія «[[Київміськбуд]]»<ref>Рішення виконкому Київської міської ради від 15 травня 1995 року №&nbsp; 147 «Про створення державної комунальної холдингової компанії „Київміськбуд“«Київміськбуд» та затвердження установчих документів»</ref><ref>''Сикорский Генрих.'' «Киевгорстрой» стал первой коммунальной холдинговой компанией. Президентом холдинговой компании «Киевгорстрой» горисполком назначил В. Поляченко // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1995.&nbsp; — 17 мая. {{ref-ru}}</ref>{{sfn|Салій|2008|с=434–435.}}. Також було ухвалене рішення про початок реконструкції старого житлового фонду міста<ref>Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 24 червня 1994 року №&nbsp; 548 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdc2VkS3MyMWZzSmM/view «Про заходи по підготовці та проведенню реконструкції малометражних будівель масової житлової забудови 60-х років».]</ref>. Після рішення міськвиконкому від 21 березня 1995 року започаткована програма будівництва житла за рахунок коштів населення, реалізація якої в наступні роки призвела до значних змін у сфері житлового будівництва<ref>Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21 березня 1995 року №&nbsp; 80 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdbTJSeU1KcWVjcms/view «Про заходи щодо залучення додаткових коштів на житлове будівництва та створення ринку житла».]</ref>.

Загалом у 1993—19951993–1995 роках у столиці введено в експлуатацію чимало нових квартир, що дало змогу поліпшити житлові умови 44,9 тис. сімей або 217,4 тис. осіб<ref>Київ у цифрах : статистичний збірник.&nbsp; — {{К.}} : Київське міське управління статистики, 1996.&nbsp; — С. 82–83.</ref>. Уведено в експлуатацію 13 шкіл і 5 прибудов до них, здано 22 дитячих садка на 6070 місць<ref>Київ у цифрах : статистичний збірник.&nbsp; — {{К.}} : Київське міське управління статистики, 1996.&nbsp; — С. 90.</ref>. Житла для черговиків та соціальних об'єктів вводилося більше, ніж наступними складами адміністрацій<ref>Київ у цифрах : статистичний збірник.&nbsp;— – {{К.}} : Київське міське управління статистики, 1997.&nbsp; — С. 108.</ref><ref>Київ у цифрах : статистичний збірник.&nbsp;— – {{К.}} : Київське міське управління статистики, 2000.&nbsp; — С. 76.</ref><ref>[http://www.kiev.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=445&lang=1 Житловий фонд (1995—20171995–2017 рр.)] // Веб-сайт Головного управління статистики у м. Києві. {{ArchivedURL|http://archive.fo/QanuH|9 липня 2019}}</ref><ref>[http://www.kiev.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=529&lang=1 Заклади дошкільної освіти (1995—20181995–2018 рр.)] // Веб-сайт Головного управління статистики у м. Києві. {{ArchivedURL|http://archive.fo/Owgli|9 липня 2019}}</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdMjVvZ1E5bHZBMW8/view Вопреки реальным нуждам киевлян] // Киевский регион : газета.&nbsp; —  Киев, 2004.&nbsp; —  №&nbsp; 7 (141).&nbsp; — 26 февраля&nbsp; — 3 марта. {{ref-ru}}</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdSXo4b2tVTHpQd3M/view Порівняльні соціально-економічні показники роботи Київської міської держадміністрації під головуванням Л. Косаківського (1993—19951993–1995) та О. Омельченка за співставний період (1996—19981996–1998).]</ref>.

Приділялося багато уваги роботі з ветеранами, була розпочата реалізація великої кількості соціальних програм, зокрема, «Турбота», що продовжують діяти{{sfn|Салій|2008|с=436–437.}}. Починаючи з 1993 року (29 червня 1993 року за поданням Київської міської державної адміністрації сесія Київради виділила 681&nbsp; млн крб на оздоровлення київських дітей улітку 1993 року та 300&nbsp; млн крб профспілковим санаторіям міста для здешевлення вартості путівок, в 1994 році на ці цілі витрачено 35&nbsp; млрд крб, в 1995 році&nbsp; — 360&nbsp; млрд крб) київські діти почали оздоровлюватися за рахунок міського бюджету, а ветеранам війни до [[День Перемоги|Дня Перемоги]] та Дня визволення Києва стали виплачувати матеріальну допомогу<ref>Розпорядження Представника Президента України у м. Києві від 5 листопада 1993 року №&nbsp; 1150 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdbG4yaVRyaUl6TzQ/view «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту учасників Великої Вітчизняної війни».]</ref>, що згодом поширилося на всю територію України.

За мобілізацією прибутків Київ посідав провідне місце в державі, віддаючи 60&nbsp;% із них на дотацію інших регіонів країни<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdSG5jNjREcGtzQ1U/view Фінансове становище міста Києва (на початок 1996 року).]</ref>. Видатки на 1 мешканця столиці (22,8&nbsp; млн крб.) значно перевищували видатки на одного жителя в усіх інших регіонах держави<ref>[https://drive.google.com/file/d/1DcSl63CmRL6_U33ro_oZvqdBnjREs9Pk/view Довідка управління фінансів КМДА про бюджет столиці на 1996 рік.]</ref>. За рівнем зарплати столиця займала перше місце в Україні, а за рівнем цін&nbsp; — лише шосте. Майже половина всіх [[Прямі іноземні інвестиції|іноземних інвестицій]] у економіку держави припадала на столицю. У Києві в 1995 році в розрахунку на 1000 жителів здано в експлуатацію 148,4 м² загальної площі жилих будинків (без індивідуальних забудовників), у той час як в Україні&nbsp; — 87,8 м². Частка столичних новобудов у загальнодержавному масштабі збільшилась з 9,4&nbsp;% в 1990—19921990–1992 роках до 12,3&nbsp;% за період з 1993 по 1995 рік<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jddnJhdVlKRzNaejg/view Питома вага Києва в Україні (на 1 січня 1996 року).]</ref>. За більшістю соціально-економічних показників Київ посідав перші рядки в країні, випереджаючи інші регіони<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdNWRHd29BaW1pazg/view Щорічний звіт про підсумки соціально-економічного розвитку міста Києва та про виконання бюджету міста Києва за 1995 рік.]</ref>. У 1995 році пройшов перший земельний аукціон, а нежитлові приміщення в оренду почали надаватися на конкурсній основі.

[[Файл:Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 на Михайлівській площі Київ.JPG|250px|міні|Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—19331932–1933 років на Михайлівській площі]]

Окрім всього, у ці роки Києву було повернуто його [[Герб Києва|історичний герб]]{{sfn|Салій|2008|с=437.}}<ref>Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 18 квітня 1995 року №&nbsp; 57 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdWGk4S0VXSTRmbk0/view «Про герб міста Києва».]</ref>. У 1996 році відтворили знищений у 1920-ті роки минулого століття [[Пам'ятник княгині Ользі (Київ)|пам'ятник княгині Ользі]]<ref>Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 березня 1995 року №&nbsp; 75 [https://drive.google.com/file/d/1HpEw6Vc8KRG67wZ9nWhdMeNsM6LUJtA7/view «Про відтворення пам'ятника княгині Ользі, св. Андрію Первозванному та просвітителям Кирилу і Мефодію».]</ref>{{sfn|Салій|2008|с=437.}}. Місту були повернуті імена [[Серж Лифар|Сергія Лифаря]]<ref>[https://youtu.be/_QDGSVL3mOw I Міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря 16-23 червня 1994 року в місті Києві в Національній опері України] // Українське телебачення, ТРК «Золоті ворота», Центр комп'ютерних телевізійних технологій. 1994 рік.</ref>, [[Горовиць Володимир Самійлович|Володимира Горовиця]]<ref>Розпорядження Київського міськвиконкому від 7 квітня 1995 року №&nbsp; 164-р [https://drive.google.com/open?id=1uLChrQzDSc26HbYEr2CfNSOoTIuF416z «Про заходи щодо проведення Міжнародного конкурсу юних піаністів пам'яті Володимира Горовця».]</ref><ref>''Берденникова Екатерина.'' [https://zn.ua/CULTURE/yunye_maestro.html Юные маэстро] // Зеркало недели : газета.&nbsp; —  Киев, 1995.&nbsp; —  №&nbsp; 19.&nbsp; — 13 мая. {{ref-ru}}</ref>. Також було прийнято рішення про початок відновлення [[Церква Богородиці Пирогощої|церкви Богородиці Пирогощої]]<ref>Рішення Київського міськвиконкому від 24 липня 1995 року №&nbsp; 231 [https://drive.google.com/open?id=1ZzkLCp6nDFbQMwaE2VbJ7UoQNusoXlZ2 «Про відтворення церкви Богородиці-Пирогощої у Подільському районі м. Києва».]</ref>, [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівського]] й [[Успенський собор (Київ)|Успенського]] соборів, незадовго після чого на них одразу розпочалися відновлювальні роботи{{sfn|Салій|2008|с=437.}}. У 1993 році на [[Михайлівська площа (Київ)|Михайлівській площі]] встановлено пам'ятний знак жертвам [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]], а в 1994 році відкрито [[Биківнянські могили|меморіальний комплекс у Биківні]]{{sfn|Салій|2008|с=437.}}. Також за час правління Косаківського були побудовані [[Співоче поле (Київ)|Співоче поле]], дитяча академія мистецтв{{sfn|Салій|2008|с=438.}}.

Водночас із виборами голови Київради готувалися і вибори Президента України, в яких головними претендентами були Леонід Кравчук і [[Кучма Леонід Данилович|Леонід Кучма]]. Леонід Косаківський під час виборчої кампанії активно підтримував кандидатуру першого. Його підтримка Леоніда Кравчука вплинула на остаточні результати [[Вибори Президента України 1994|президентських виборів]] у Києві, де Кравчук, набравши 59,7&nbsp;% голосів, упевнено випередив свого опонента (35,6&nbsp;%){{sfn|Салій|2008|с=465–466.}}. Враховуючи концентрацію в Києві великої кількості виборців, різниця в 25&nbsp;% могла виявитися вирішальною при підрахунку голосів по загальнодержавному округу.

Як аргументував тоді в численних інтерв'ю свої дії Леонід Косаківський, він вніс кандидатури всіх сімнадцяти членів виконкому. Депутати пропустили лише шестеро членів, голосування по інших постійно зривалося. Що робити в ситуації, коли депутати протягом відведеного законодавством строку так і не змогли сформувати виконком, закон не передбачав. Леонід Косаківський звернувся з листом до Верховної Ради, висловивши прохання роз'яснити, як діяти в умовах, коли місту загрожував параліч влади. Голова постійної Комісії Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності Рад і самоврядування роз'яснив йому, що він має право сформувати виконком до врегулювання зазначеної проблеми в законодавчому порядку<ref>Роз'яснення Верховної Ради України від 5 жовтня 1995 року [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdS3dOcjhhZ2xVV1k/view щодо формування виконкому головою Ради.]</ref>. 11 жовтня 1994 року Леонід Косаківський підписав відповідне розпорядження<ref>Розпорядження Київської міської ради від 11 жовтня 1994 року №&nbsp; 179 С [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdMTBEQjVmcF9xQXc/view «Про формування виконавчого комітету міської Ради народних депутатів».]</ref>. Пізніше, 26 червня 1995 року, на сесії голосуванням було прийнято рішення<ref>Рішення Київської міської ради від 26 червня 1995 року №&nbsp; 74 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdRzdOcmpqeVFxSms/view «Про виконавчий комітет Київської міської Ради народних депутатів».]</ref>, що повністю розв'язало проблему:

У липні 1995 року в результаті створення системи органів місцевих державних адміністрацій (відповідно до [[Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року|Конституційного Договору]]<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1%EA%2F95-%E2%F0 Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, укладений 8 червня 1995 року] // [[Відомості Верховної Ради України]].&nbsp; — 1995.&nbsp; — №&nbsp; 18.&nbsp; — Ст. 133.</ref>, підписаного 8 червня 1995 року) Президент України Леонід Кучма своїм указом від 10 липня 1995 року призначив Леоніда Косаківського головою Київської міської державної адміністрації<ref>{{УПУ|582/95|10 липня 1995|Про призначення Л. Косаківського головою Київської міської державної адміністрації}}</ref>.

Таким чином було підписано розпорядження про введення в дію показників бюджету, поданого адміністрацією на розгляд ради<ref>Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 4 січня 1996 року №&nbsp; 1 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdVG5RTGpLQnNXdzA/view «Про бюджет місцевого самоврядування міста Києва на 1996 рік».]</ref>{{sfn|Салій|2008|с=452–453.}}. 4 березня 1996 року у відповіді Глави Адміністрації Президента України [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]] на звернення народних депутатів України підтверджена правомочність такого розпорядження, зазначено, що міська державна адміністрація діяла в даному випадку згідно із Законом України «Про бюджетну систему України в редакції від 25 червня 1995 року, і що ставити питання про скасування вказаного розпорядження немає правових підстав»<ref>Лист глави адміністрації Президента України Д. Табачника від 4 березня 1996 [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdd09vUVhQQ1U4dDQ/view щодо обґрунтованості розпорядження КМДА №&nbsp; 1 від 04.01.96 про набуття чинності показників бюджету місцевого самоврядування міста Києва на 1996 рік.]</ref>

У цей же період виникає і конфлікт із урядом, причинами якого була відмова міської влади передати з балансу міста на баланс держави низку об'єктів комунальної власності, зокрема, [[Національний палац мистецтв «Україна»|палац «Україна»]], дати дозвіл на його реконструкцію{{sfn|Салій|2008|с=468–469.}}<!--<ref>[http://www.rada.gov.ua/zakon/skl2/BUL28/160198_89.htm Інформація Тимчасової слідчої комісії про результати перевірки законності виділення і використання коштів на капітальний ремонт Палацу культури «Україна».]</ref>--><ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdbkN2TG14WG9JNk0/view Як реконструювали «Україну». Фрагмент виступу голови Тимчасової слідчої комісії про результати перевірки законності виділення і використання коштів на капітальний ремонт Палацу культури «Україна» Євгена Смірнова на сесії Верховної Ради України] // Голос України : газета.&nbsp; — Київ, 1998&nbsp; — 20 січня. </ref>, а також протидія будівництву будинку на [[Десятинна вулиця (Київ)|вулиці Десятинній, 10]]<ref>''Ткаленко Игорь.'' [https://drive.google.com/file/d/1bwB762PwppQ148lV3BwPoWKNh3LypQ1q/view Окно для Президента] // Всеукраинские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1998.&nbsp; — 5 января. {{ref-ru}}</ref>, висотного будинку на схилах Дніпра по [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вулиці Михайла Грушевського, 9-а]] та наданні квартир урядовцям<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdQkRGbW12LU9jTFU/view «Дело» Леонида Косаковского стряпалось по запискам… Валерия Пустовойтенко?] // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1998.&nbsp; — 6 января. {{ref-ru}}</ref> тощо.

Усі ці фактори зрештою призвели до того, що 21 травня 1996 року Кабінет Міністрів України видав постанову №&nbsp; 540 «Про роботу Київської міської державної адміністрації по забезпеченню реалізації соціально-економічної політики Президента України і програми діяльності Кабінету Міністрів України», де ставилося питання про звільнення Леоніда Косаківського з посади голови [[Київська міська державна адміністрація|КМДА]] за допущені порушення чинного законодавства і недоліки в керівництві адміністрацією<ref name=kmu540>{{Постанова КМУ|540|рік=1996|21 травня 1996|Про роботу Київської міської державної адміністрації по забезпеченню реалізації соціально-економічної політики Президента України і програми діяльності Кабінету Міністрів України}}</ref>.

Окрім того, представники Кабінету Міністрів звинуватили окремих заступників голови Київської міської державної адміністрації в протидії роботі комісії, зокрема в страйках. Трьох із них&nbsp; — Г. Артюх, В. Ковтуна та М. Ламбуцького&nbsp; — було звільнено з посад із формулюваннями «за порушення Закону про державну службу»<ref>[http://gazeta.zn.ua/POLITICS/posle_ubiystva.html После «убийства»]<!--{{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140527214048/http://gazeta.zn.ua/POLITICS/posle_ubiystva.html |date=27 травень 2014 }}--> // [[Дзеркало тижня. Україна|Зеркало недели]] : газета.&nbsp; — Киев, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 21.&nbsp; — 24—31 мая. {{ref-ru}} {{ArchivedURL|http://archive.is/ynolj|26 травня 2014}}</ref>.

Реакція Президента не забарилася: вже 22 травня 1996 року Леонід Кучма видав указ №&nbsp; 366/96 «Про призначення виконуючим обов'язки голови Київської міської держадміністрації Омельченка Олександра Олександровича»<ref>{{УПУ|366/96|22 травня 1996|Про призначення виконуючим обов'язки голови Київської міської держадміністрації Омельченка Олександра Олександровича}}</ref>.

У відповідь на ці події, у Києві було створено Громадянський комітет із захисту конституційних прав Леоніда Косаківського<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdbkNuUmR3ZlRyY3c/view Розправа з київським мером вигідна владі і криміналітету?] // Сільські вісті : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 14 червня.</ref>, а на адресу Президента України і Голови Верховної Ради почали надходити і друкувалися в пресі<ref>Хрещата долина : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 1 червня.</ref> численні звернення відомих людей, ветеранських, громадських і профспілкових організацій, трудових колективів на підтримку Косаківського. У рамках протестних акцій відбулося і пікетування представниками молодіжних організацій будинку уряду. Але на прохання самого Косаківського, який волів розв'язати конфлікт винятково правовим шляхом, ці масові акції було згорнуто<ref>''Косаковский Л. Г.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdQ3dqZEQ5S3JQTms/view Переворот на Крещатике : Записки опального киевского городского головы.&nbsp; — Ч. 1.]&nbsp; — {{К.}} : [б. и.], 1998.&nbsp; — С. 133—139. {{ref-ru}}</ref>.

Керівники міста, районів, управлінь та служб, депутати, представники громадськості не погодились з оцінками урядової комісії і назвали її в зверненні від 18 травня 1996 року до прем'єр-міністра Є.&nbsp; К.&nbsp; Марчука упередженою<ref>Комісія була упередженою // Хрещата долина : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 22.&nbsp; — 25 травня.</ref>. Аналітичні матеріали<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdNVBSNl96QmlvTk0/view Довідка щодо окремих підсумків роботи Київської міської державної адміністрації за 1995 рік у порівнянні з даними та висновками, викладеними у доповідній записці комісії Кабінету Міністрів України «Про роботу Київської міської державної адміністрації щодо реалізації соціально-економічної політики Президента України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України». 1996] // Веб-сайт Леоніда Косаківського.</ref>, підготовлені фахівцями міськдержадміністрації та залученими спеціалістами на основі статистичних та інших даних у травні&nbsp; — липні 1996 року, коли обов'язки голови адміністрації виконував Олександр Омельченко, призначений Президентом України Леонідом Кучмою, спростували висновки комісії, яка навіть побоялася ознайомити з результатами перевірки керівництво міської адміністрації і її структурних підрозділів<ref>[https://sites.google.com/view/leonidkosakivskyi/книги/переворот-на-крещатике?authuser=0#h.p_Pz81lt9mqFux Толстоухов и компания делают демарш…] // [[:c:File:Переворот на Крещатике.pdf|Переворот на Крещатике: записки опального киевского городского головы]] / Леонид Косаковский.&nbsp; — {{comment|К.|Киев}}, 1998. {{ref-ru}}</ref>. На її замовний характер вказали депутати Київради на своїй прес-конференції<ref>Розправа над мером // Хрещата долина : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 22.&nbsp; — 25 травня.</ref>, на якій вони назвали те, що відбулося, розправою над мером, політичним вбивством на замовлення. Про обурення киян з цього приводу і підтримку обраного ними голови Київради йшлося в заяві прес-центру громадського комітету захисту конституційних прав Леоніда Косаківського<ref>Заява прес-центру громадського комітету захисту конституційних прав голови Київської міської держадміністрації, голови Київради Леоніда Косаківського // [[Голос України]] : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 5 червня.</ref>, в інших зверненнях відомих людей і організацій<ref>Хрещата долина : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 22.&nbsp; — 25 травня.</ref>. Свій протест висловили й ветерани в зверненні до глави держави<ref>Хрещатик : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 31 травня.</ref>.

Журналістка Л. Цинцадзе<ref>''Цинцадзе Лія.'' Вільний політ з переходом у «штопор» // Хрещатик : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 29 травня.</ref> відверто потішалася з «компромату», вишуканого комісією. Процитувавши з доповіді комісії: «3 кожним долею погіршується епідемічна ситуація в місті з ВІЛ-інфекцією»,&nbsp; — вона із сарказмом писала: «Зрозуміло, що СНІД&nbsp; — це не жарти, але хіба мер Києва розповсюджував його особисто?». І завершила серйозним висновком: «мер став легкою здобиччю для тих, кому потрібні на чолі столиці стовідсотково „свої“ люди».

19 липня 1996 року Президент України Леонід Кучма за поданням Кабінету Міністрів України і відповідно до частини четвертої статті 118 [[Конституція України|Конституції України]], частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»<ref>Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3723-12/ed19960322 «Про державну службу» (редакція від 22 березня 1996).]</ref> і пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України своїм указом №&nbsp; 591/96 звільнив Леоніда Косаківського з посади голови Київської міської державної адміністрації<ref>{{УПУ|591/96|19 липня 1996|Про увільнення Л. Косаківського з посади голови Київської міської державної адміністрації}}</ref>. Леонід Косаківський вважає, що даний Указ виданий з низкою грубих порушень Конституції та законів України<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdLVMtYXlPc1RCOTA/view Правовий аналіз Указу Президента України Л. Кучми №&nbsp; 591 від 19 липня 1996 року «Про увільнення Л. Косаківського з посади голови Київської міської державної адміністрації»] // Веб-сайт Леоніда Косаківського.</ref>. 19 липня 1996 року він на знак протесту подав Президентові України заяву про відставку с посади голови міськдержадміністрації у зв'язку, як він написав, з незгодою з упередженою й необ'єктивною постановою уряду від 21 травня 1996 року, із прагненням зосередитися на здійсненні передбачених новою Конституцією повноважень міського голови, через неодноразові намагання з боку окремих посадових осіб примусити його до виконання й прийняття рішень, які б могли б завдати значної шкоди місту й киянам, а також нехтуванням інтересами столиці з боку центральних органів виконавчої влади, споживацьким ставленням до неї тощо. О 12.20 заява через фельд'єгерську службу доставляється в Адміністрацію Президента на Банкову, 11 і реєструється там. Наступного дня заява оприлюднюється в газеті «Хрещатик» <ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdS1BfcU96U0JCcFE/view Заява Леоніда Косаківського Президентові України Л.&nbsp; Д.&nbsp; Кучмі] // Хрещатик : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp;134—135 134–135 (1129—11301129–1130).&nbsp; — 20 липня.</ref>. Проте заява про відставку навіть не була розглянута, що, на думку Косаківського, було протизаконно. Увечері 19 липня 1996 року по Національному телебаченню був оприлюднений Указ Президента України про увільнення Косаківського з поста голови адміністрації не на підставі заяви про відставку, а зовсім з іншими формулюваннями.

На початку серпня 1996 року на посаду голови КМДА було призначено [[Омельченко Олександр Олександрович|Олександра Омельченка]]<ref>{{РПУ|223/96-рп|8 серпня 2016|Про увільнення О. Омельченка з посади першого заступника голови Київської міської державної адміністрації}}</ref><ref>{{УПУ|671/96|8 серпня 2016|Про призначення О. Омельченка головою Київської міської державної адміністрації}}</ref>, який з травня виконував обов'язки голови держадміністрації. Як пізніше згадував [[Федорин Ярослав Володимирович|Ярослав Федорин]], це призначення відбулося завдяки підтримці [[Лазаренко Павло Іванович|Павла Лазаренка]] та [[Народний рух України|РУХу]]<ref>''Бутусов Юрий.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdY1RBY2E2SDZ1Zms/view Хорошая мина при плохой игре : фрагмент интервью с Ярославом Федориным о том, как Омельченко в 1996 году стал главой горадминистрации благодаря РУХу и Лазаренко] // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 2001.&nbsp; — 9 июня. {{ref-ru}}</ref>.

Тим не менш, Косаківський [[де-юре]] продовжував очолювати Київську міську раду, але й там ситуація була неспокійною, що ускладнювалась силовими методами, які застосовувались проти нього: злам дверей<ref>''Бокий Іван''. [https://drive.google.com/file/d/19cq-ACvylXAruPYlwLJDDYnF1-pT_b8M/view Леонід Косаківський: «На Києві відпрацьовується механізм залякування всіх»] // Сільські вісті : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 8 серпня.</ref> і захоплення приміщень<ref>Григорьев Леонид. Есть первый замок! // Политика : газета.&nbsp; — Киев, 1997.&nbsp; — июль. {{ref-ru}}<!-- Треба буде уточнити дату, не пізніше 16.07.1997, коли було відключено телефони /прим. AMY/--></ref>, відключення телефонів<ref>До подій у Київраді. Відключають телефони не тільки у «Сільських вістях». Тривають незаконні спроби силового захоплення службових приміщень голови Київради під виглядом його ремонту // Сільські вісті : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — серпень.<!-- Треба буде уточнити дату, орієнтовно одразу після 12.08.1996, коли було відключено телефони /прим. AMY/--></ref>, так звані «політичні ремонти»{{sfn|Зацепилин|1996}}<ref>''Касьянова Ирина, Черный Василий.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdeWJUR053Y2ZRZjA/view Бог есть! Черновецкий выжил Омельченко из мерии теми же методами, которыми 10 лет назад Омельченко выживал Косаковского] // Газета по-киевски : газета.&nbsp; — Киев, 2006.&nbsp; — 21 апреля.</ref>.

У жовтні 1996 року, внаслідок тривалої дестабілізації роботи міського представницького органу, між фракціями Київради, що виступали за й проти зняття з посади Леоніда Косаківського, розпочався переговорний процес<ref>[https://drive.google.com/file/d/1NXWicriUhV8SKAPZJK7Q9a2hiYUo7PwB/view Звернення зібрання депутатів від 24 жовтня 1996 року під головуванням Л. Косаківського про утворення узгоджувальної комісії з метою подолання протистояння між окремими депутатськими групами Київради]</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdVnZOWDl0bmJVSXM/view Київрада: ще є шанс подолати протистояння] // Демократична Україна : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 5 жовтня.</ref>, який, зрештою, жодних відчутних результатів не приніс.

У червні 1997 року, задля розв'язання кризи, Леонід Косаківський звернувся з офіційним поданням до парламенту із проханням призначити позачергові вибори депутатів Київради та Київського міського голови на жовтень 1997 року<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdWFdZYmszRXMxTTg/view Офіційне звернення Київського міського голови Л. Косаківського до Верховної Ради України щодо призначення позачергових виборів Київської міської ради не пізніше жовтня 1997 року.]</ref>, але дане подання розглянуте не було. Натомість депутати Київради 26 червня 1997 року більшістю голосів в односторонньому порядку на депутатських зборах прийняли рішення про дострокове припинення повноважень Київського міського голови<ref>''Стриха Максим.'' [https://zn.ua/ARCHIVE/samoupravlenie_v_kieve.html Самоуправление в Киеве: из летописи боёв неместного значения] // Зеркало недели : газета.&nbsp; — Киев, 1997.&nbsp; — 5 сентября. {{ref-ru}}</ref>.

Незважаючи на подальші рішення Старокиївського районного суду Києва від 1 жовтня 1997 року та [[Верховний Суд (Україна)|Верховного суду України]] від 21 січня 1998 року, якими було було визнано незаконним і скасовано рішення депутатських зборів №&nbsp; 189 від 26 червня 1997 року «Про дострокове припинення повноважень міського голови Л. Косаківського» та ухвалено поновити Леоніда Косаківського на посаді<ref>Рішення Старокиївського районного суду м. Києва від 1 жовтня 1997 року по справі [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdQWZOZTFJb09HWUE/view за скаргою Косаківського Леоніда Григоровича про визнання рішення зборів депутатів Київської міської ради, видане від імені Ради, від 26.06.97 р. №&nbsp; 189 «„Про«Про дострокове припинення повноважень міського голови Л. Косаківського“Косаківського».]</ref><ref>Ухвала Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 21 січня 1998 року по справі [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdN3AwZGVuemtkT0E/view за скаргою Косаківського Леоніда Григоровича про визнання незаконним рішення, виданого від імені Київської міської Ради народних депутатів 26 червня 1997 року за №&nbsp; 189 „Про«Про дострокове припинення повноважень міського голови Л. Косаківського“Косаківського» за протестом Заступника Голови Верховного Суду України на постанову президії Київського міського суду від 9 грудня 1997 року».]</ref>, Президент України Леонід Кучма та виконавчий апарат міста так і не допустили Косаківського до виконання обов'язків міського голови, застосувавши силу і заблокувавши за допомогою міліції<ref>''Пацера Николай.'' [https://www.facebook.com/leonidgkos/posts/2160140127446897 Пост №&nbsp; 1… у дверей кабинетов Киевсовета] // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1997.&nbsp; — 26 июля.&nbsp; — С. 1, 10. {{ref-ru}}</ref> на більш ніж 300 діб робочий кабінет київського міського голови<ref>''Ткаленко Игорь''. Трудно поверить, самоуправление в Киеве ликвидировано, власть захвачена людьми Президента // Всеукраинские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1998.&nbsp; — 22 января. {{ref-ru}}</ref>. Не дали результату й протести з боку [[Рада Європи|Ради Європи]]<ref name="doc8272">[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdeTBOMUxqYXY2a2s/view Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи №&nbsp; 8272 від 2 грудня 1998 року «Виконання зобов'язань Україною» (витяг).]</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdaHo3ZWNJbnEycUE/view Отставка мэра Киева и связанные с этим проблемы] // Отчет совместной делегации Конгресса местных и региональных властей Европы (КМРВЕ) и Парламентской Ассамблеи Совета Европы по результатам визита в Киев 26-29 августа 1997 года. Рекомендации Бюро КМРВЕ, вынесенные на его заседании 8 сентября 1997, Вена. {{ref-ru}}</ref><ref>''Белецкий Михаил, Пацера Николай.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdNEtkQTVXeDJsNms/view Восстановить в должности Леонида Косаковского требует от Леонида Кучмы Совет Европы] // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — 1998.&nbsp; — 13 февраля. {{ref-ru}}</ref>.

У постійному зриві законних сесій міської ради, що скликалися міським головою, у деяких засобах масової інформації звинувачували керівництво окремих політичних сил, зокрема Київського проводу РУХу, та повідомляли про вплив на цю ситуацію Київської міської державної адміністрації<ref>''Сикорский Генрих.'' Депутаты-чиновники манкируют своими обязанностями в Киевсовете // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — 1997.&nbsp; — 27 ноября.</ref>. Так, газета «Киевские ведомости» 26 листопада 1997 року в рубриці «Скандал» розповіла про заяву депутата Київради, члена РУХу Георгія Щербака, що ''«його товариші по партії, колеги-депутати отримали найсуворіший наказ: на сесійні засідання, що скликаються Леонідом Косаківським, не з'являтися»''<ref name="kv97-11-26">''Сикорский Генрих''. [https://drive.google.com/file/d/1v8TMJ4hEDt1sswQvhRSKRF30X01q449_/view Руководство городского Руха сдало Киев Омельченко А. А., запустив сценарий на срыв предстоящих выборов мэра и органов местного самоуправления] : Киевские ведомости : газета.&nbsp; — 1997.&nbsp; —  26 ноября.&nbsp; —  С. 3. {{ref-ru}}</ref>. Заступник голови НРУ [[Лавринович Олександр Володимирович|Олександр Лавринович]] у коментарі до статті сказав, що навіть на партконференції було прийняте рішення&nbsp; — фракції Руху належить брати участь в засіданнях Київради. Але фракція його не виконала, констатував він, з причини «певної заангажованості» членів НРУ Київською міськадміністрацією<ref name="kv97-11-26" />.

Обіцянки ж деяких керівників столичного РУХу підкоритися рішенню суду навіть після остаточної ухвали Верховного суду України так залишилися не виконаними&nbsp; — законні сесії міської ради й надалі ігнорувалися.

Рішення депутатських зборів, що й надалі проводились попри визнання їх незаконними судами, пізніше назвав «нелегітимними» і голова міськдержадміністації Олександр Омельченко у своєму виступі на сесії Верховної Ради України 22 жовтня 1998 року: ''«Місто Київ працює три роки в неправовому режимі, або колі, або полюсі. І ви прекрасно знаєте, що в 1996—19971996-1997 роках не працювала рада, вона працювала без голови, два роки приймала рішення, понад 300, після чого вони були оскаржені і були нелегітимні. Два роки, 1996 і 1997 рік, бюджет міста Києва не затверджувався, тому що він затверджується на сесіях, і звіту не було»''. Хоча на ті самі рішення зборів депутатів, які Омельченко згодом таки визнав незаконними, у свій час він постійно посилався, виправдовуючи свої дії по протиправному розпорядженню міськими фінансами, земельними ресурсами тощо<ref>[https://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/2160.html Стенограма пленарного засідання Верховної Ради України. Засідання тридцять шосте. 22 жовтня 1998 року. 10 година] // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. {{ArchivedURL|http://archive.fo/JkFfn|5 вересня 2019}}</ref>

Підставами для усунення Леоніда Косаківського з посади міського голови були, перш за все, політичні обставини. Він був людиною, призначеною на посаду голови міської державної адміністрації ще Леонідом Кравчуком, і саме він сприяв перемозі останнього на президентських виборах у Києві, відверто демонструючи симпатію до його кандидатури, коли в одному з інтерв'ю на телебаченні на запитання, кого він буде підтримувати на президентських виборах, відповів: «Було б краще, щоб залишився той президент, який є сьогодні»<ref>[http://vybory.org/articles/sogodnshn-lderi-ukrani-kivske-protistoyannya-kiv-u-poltichnj-model-ukrani-analtiko-prognostichne-dosldzhennya.html «Сьогоднішні лідери України: Київське протистояння (Київ у політичній моделі України: аналітико-прогностичне дослідження)»] // vybory.org : веб-сайт.&nbsp; — 2004.&nbsp; — 24 лютого. {{ArchivedURL|http://archive.fo/Panho|13 вересня 2019}}</ref>.

До того ж, у той період бурхливо обговорювалося питання про ухвалення «Закону про столицю», що мав визначити подальший статус Києва. Найвищий рейтинг серед київських політиків на той час мав саме Леонід Косаківський<ref>Выбор идеального мэра // Политика : газета.&nbsp; — Киев, 1998.&nbsp; — 18 марта. {{ref-ru}}</ref>, що робило його найвірогіднішим претендентом на посаду мера Києва за наслідками виборів, які повинні були відбутися після ухвалення цього закону. Подібний розвиток подій з цих та інших міркувань не вписувався у плани Президента Леоніда Кучми. Масло у вогонь ще раніше додала публікація рейтингу, згідно з яким Леонід Косаківський увійшов до першої десятки найвпливовіших політиків України<ref>''Дробязко Анатолий''. [https://zn.ua/ECONOMICS/kolichestvennaya_otsenka_sotsialno-politicheskogo_riska_investitsiy_v_ekonomiku_ukrainy_reyting_poli.html Количественная оценка социально-политического риска инвестиций в экономику Украины. Рейтинг политиков и бизнесменов] // Зеркало недели : газета.&nbsp; — Киев, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 6 (71).&nbsp; — 10–16 февраля.</ref>.

{{цитата|''Характерною особливістю Леоніда Даниловича Кучми, стало правило — усувати зі свого найближчого оточення всіх, хто своїм авторитетом і діями починав його затінювати та міг створити у перспективі конкуренцію… Так зробили і з вмілим господарником і організатором Леонідом Косаківським, коли побачили, що створена ним Асоціація історичних міст України може перетворитися у штаб на майбутніх виборах Президента, тому швиденько погасили цю та інші ініціативи глави столичної адміністрації і теж брутально зняли його з посади…''<ref>[[Чобіт Дмитро Васильович|''Чобіт Д.'']] Свистун, або Чи можна політичного банкрута обирати керівником держави. – {{К.}} : [б. в.], 1999.&nbsp; — 64 с.</ref>}}

Також значною причиною звільнення послужила можливість для уряду контролювати фінансові потоки Києва у період повної невизначеності з подальшим статусом столиці. Саме з цього питання виникали найбільші тертя між колишнім головою Київради і виконавчою владою. Сам Леонід Косаківський пояснював конфлікт з центральною владою своїм небажанням грати за правилами, що нав'язувалися оточенням Леоніда Кучми<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdR0NURWtmblVKR1U/view Леонід Косаківський: «Я не працюю за законами цієї зграї»] // Політика : газета.&nbsp; — Киев, 1997.&nbsp; — червень.</ref>. Зокрема широкого резонансу в пресі і політикумі навесні 1996 року набув виступ Леоніда Косаківського на нараді у Президента України 5 квітня 1996 року, де він відкрито виступив проти політики глави держави і його оточення відносно столиці України<ref>''Мостовой В.'' [http://gazeta.zn.ua/POLITICS/leonid_kosakovskiy_ya_ne_mog_soglasitsya.html Леонид Косаковский: «Я не мог согласиться с неуважительным отношением к Киеву и киевлянам»] <!--{{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140528005154/http://gazeta.zn.ua/POLITICS/leonid_kosakovskiy_ya_ne_mog_soglasitsya.html |date=26 травня 2014 }}--> // Зеркало недели : газета.&nbsp; — Киев, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 16.&nbsp; — 19–26 апреля. {{ref-ru}} {{ArchivedURL|http://archive.is/0HuUL|26 травня 2014}}</ref>, і його емоційний виступ одразу після цієї зустрічі по місцевому телебаченню<ref>[https://youtu.be/STRoiQFoqNk Інтерв'ю Леоніда Косаківського ТРК «Київ» 7 квітня 1996 року (відео).]</ref>.

14 січня 1998 року Верховна Рада прийняла закон «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»<ref>Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14/98-%D0%B2%D1%80/ed19980114 «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (редакція від 14 січня 1998).]</ref>, а згодом і окрему постанову щодо виборів міського голови Києва<ref>Постанова Верховної Ради України від 6 лютого 1998 року №&nbsp; 81/98-ВР [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/81/98-%D0%B2%D1%80 «Про Закон України „Про порядок проведення виборів депутатів міської, районних у місті Києві рад та міського голови у місті Києві“»]</ref>. Але 27 березня 1998 року Конституційний суд прийняв рішення про відміну прямих виборів Київського міського голови<ref name="ccu5rp">Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 1998 року №&nbsp; 5-рп [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-98 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про Закон України „Про порядок проведення виборів депутатів міської, районних у місті Києві рад та міського голови у місті Києві“» (справа про вибори у містах Києві та Севастополі)]</ref>, які мали відбутися 29 березня того ж року разом із [[Парламентські вибори в Україні 1998|парламентськими виборами]] та місцевими виборами. Суд ухвалив таке рішення на підставі того, що на той час законодавчо не був визначений статус столиці. Сам Леонід Косаківський був впевнений у своїй перемозі і заявляв про свої можливості отримати 53&nbsp;% голосів виборців<ref>{{Cite web |url=http://agency.org.ua/index.php?mod=demo4_4 |title=Агентство моделювання ситуацій |accessdate=7 липень 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070929033211/http://agency.org.ua/index.php?mod=demo4_4 |archivedate=29 вересень 2007 |deadurl=no}}</ref>. Косаківський вважав, що вибори були відмінені навмисно, аби не допустити його до влади, а ставленику Президента Олександрові Омельченку, на його думку, тоді ще бракувало необхідної для перемоги підтримки виборців.

Таким чином, після скасування прямих виборів Київського міського голови 29 березня 1998 року відбулися лише вибори депутатів Київської міської ради<ref name="kmr98-02">[http://kmr.gov.ua/uk/content/z-istoriyi-samovryaduvannya-mista З історії самоврядування міста Києва. Київська міська рада III скликання (1998—20021998–2002 роки)] <!--{{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181224024237/http://kmr.gov.ua/uk/content/z-istoriyi-samovryaduvannya-mista |date=24 грудень 2018 }}--> // Офіційний веб-сайт Київської міської ради. {{ArchivedURL|http://archive.fo/pC1Dd|23 грудня 2018}}</ref>. Усупереч рішенню суду, положень ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено, що повноваження міського голови закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої, обраної відповідно до закону особи<ref name="zpms97" />, роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування та Міністерства праці й соціальної політики №&nbsp; 06-1164 від 23 березня 1998 року щодо вивільнення, надання пільг і гарантій працівникам, які вивільняються в зв'язку з виборами депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, де говорилося, що сільський, селищний, міський голова звільняється в момент вступу на посаду іншої обраної відповідно до закону особи, 30 квітня 1998 року на пленарному засіданні депутати Київської міської ради ухвалили рішення про обрання на посаду голови Київради (до того ж не передбачену в Києві ні Конституцією, ні законами України) голову міської державної адміністрації Олександра Омельченка. Це відбулося при чинному міському голові, чиї повноваження підтвердив суд, і нові вибори якого 29 березня 1998 року не проводилися на підставі рішення Конституційного суду України<ref name="ccu5rp" />. Не скасувала міська рада свого рішення від 30 квітня 1998 року щодо обрання Омельченка головою Київради й після рішення Конституційного суду від 13 травня 1998 року, яким було визначено, що голова міської державної адміністрації не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою голови ради<ref> Рішення Конституційного Суду України від 1З травня 1998 року №&nbsp; 6-рп/98 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-98 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 3 та 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» (справа щодо статусу депутатів рад).]</ref>. Українською владою було проігноровано і позицію з цього питання Ради Європи, які містилися в документі 8272 [[Парламентська асамблея Ради Європи|Парламентської асамблеї Ради Європи]] від 2 грудня 98 щодо виконання Україною зобов'язань, а саме:

{{цитата|''… всупереч чинному законодавству, пана Омельченка було обрано головою міської ради. Потрібно пам'ятати, що пан Омельченко є також головою державної адміністрації міста Києва, тобто така ситуація суперечить положенням Європейської хартії про місцеве самоврядування, відповідно до положень якої потрібно забезпечити чіткий розподіл повноважень між центральними та місцевими органами влади, а також суперечить рішенню Конституційного Суду України''.<ref name="doc8272" />}}

12 травня 1998 року на підставі рішення окружної виборчої комісії по виборчому округу №&nbsp; 223 від 13 квітня 1998 року та рішення Центральної виборчої комісії України від 28 квітня 1998 року Леоніда Косаківського було звільнено з посади Київського міського голови у зв'язку з обранням народним депутатом України та переходом на роботу на постійній основі до Верховної Ради України. Серед причин звільнення, крім неможливості виконувати свої посадові обов'язки через штучні перепони, була потреба мати кошти для існування, адже більше року Косаківському та працівникам секретаріату Київради не виплачували заробітну плату, попри навіть припис прокуратури про негайне усунення порушення законодавства про працю<ref>Припис прокуратури від 16 вересня 1997 року №&nbsp; 7/1194 [https://drive.google.com/file/d/1XkCqLcyDIKFxXJpFtoJPntoeBZ2yWogj/view «Про усунення порушень законодавства про працю» у зв'язку з незаконною невиплатою зарплати працівникам Київради.]</ref>, внаслідок неперерахування коштів фінансовим управлінням міської державної адміністрації, яку очолював Олександр Омельченко.<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdajNfelJkdVliMW8/view Хроніка невиконання невиконання рішення Старокиївського районного суду м. Києва, яким 01.10. 97 р. було визнано незаконним і скасовано рішення депутатських зборів №&nbsp; 189 від 26.06.97 р. «Про дострокове припинення повноважень міського голови Л. Косаківського»] // [https://sites.google.com/view/leonidkosakivskyi/переворот-на-хрещатику Переворот на Хрещатику.] Веб-сайт Леоніда Косаківського (дата звернення 23 грудня 2018).</ref>

Найчастіше на той час у пресі згадувалася назва [[Телеканал «Київ»|телерадіокомпанії «Київ»]], що була утворена розпорядженням Леоніда Косаківського влітку 1995 року та активно підтримувала його на посаді мера. На початку свого існування компанія отримала від Косаківського комплект апаратури, котрий до того належав Київській міській державній адміністрації, відтак замовні статті стверджували, начебто це був корупційний крок. Також у пресі підігрівалися чутки про нібито наявність у Косаківського президентських амбіцій<ref>''Одарич Сергей.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdV1U5NU14WVZjNVU/view Дорога к президентству или феномен Леонида Косаковского] // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1995.&nbsp; — 10 июня. {{ref-ru}}<!-- http://lgkos.narod2.ru/Presa/Doroga_k_prezidenstvu_ili_Fenomen_Leonida_Kosakovskogo.pdf --></ref>.

{{цитата|''З аналізу викладених фактів можна зробити припущення: Л. Косаківський практично завершив підготовку для відступу на запасні аеродроми i подальшого виконання стратегічного завдання — завоювання президентського палацу. Від резиденції Ліги історичних міст до здійснення цієї мрії Л. Косаківському залишилось подолати біля 400 метрів по Крутому узвозу''<ref>Афери київської влади, або Як Леонід Косаківський українською столицею керував. Ч. 2 — {{К.}} : Українська перспектива, 1996.</ref>.}}

Окрім того, з'являлися повідомлення, пов'язані з наданням квартир працівникам міської адміністрації, протидією в наданні земельних ділянок, зокрема, американсько-канадській компанії «Генерація ЛТД»<ref>Бульвар, где разбиваются проекты // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1995.&nbsp; —  14 декабря. {{ref-ru}}</ref>, витрачанням коштів міста на будівництво квартир для моряків [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|ВМС України]] в [[Севастополь|Севастополі]], наприклад, Олександр Омельченко в серпні 1996 року стверджував, що квартири для моряків&nbsp; — це спроба проведення Косаківським президентської передвиборчої кампанії за кошт киян<ref>Київські квартири в Севастополі: постскриптум // День : газета.&nbsp; — Київ, 1997.&nbsp; — 3 квітня.</ref>, що не завадило йому згодом робити те саме, тощо.

У той самий час, в інших виданнях, таких як «[[Сільські вісті]]»<ref>Любов не вимагає доносів // Сільські вісті : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 14 травня.</ref>, «Правда Украины», «Демократична Україна»<ref>''Приходько Віталій.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jddUZjQVhidWhhV1U/view Київські адреси Севастополя] // Демократична Україна : газета.&nbsp; — Київ, 1995.&nbsp; — 12 грудня.</ref>, «Профспілкова газета» та інших<ref>[https://drive.google.com/file/d/1_tz9ybGbx-RjZPI-maXNwaB4jFoVCuXm/view Вчена рада вирішує…] / Хрещатик : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 28 (1073).&nbsp; — 13 лютого.</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/1Sa9onGod_Frt-z-2pc-9ulUDs4wjwzGI/view Заява Президенту України Кучмі Л. Д.] // Хрещата долина : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 16.&nbsp; —  13 квітня.</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/1GrSq0ErWFpOzNE5SOHzdSqH6243HZoVC/view Спасибі киянам, спасибі меру Косаківському! Звернення військовослужбовців ВМС України і членів їх сімей…] // Хрещата долина : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 20.&nbsp; —  9 травня.</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/11gtOGjA5QxTVx7JaZoMVRGnXigjfXpKF/view Звернення депутатів Київської міської ради до киян] // Хрещата долина : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 22.&nbsp; —  25 травня.</ref>, в передачах по радіо та на телебаченні, було розгорнуто контркампанію по переконанню киян у безпідставності подібних закидів, а на адресу авторів замовних публікацій лунали звинувачення в розв'язуванні цілеспрямованої кампанії по дискредитації мера столиці<ref>''Ясиновський Валерій''. [https://drive.google.com/file/d/11Bj4guT1P86qPTXSB7hu20y4q1mtzMiy/view Діла добрих обновляться, діла злих згинуть : інтерв'ю з академіком Костянтином Ситником] // Хрещата долина : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; —  30 березня.&nbsp; —  С. 3.</ref>{{sfn|Салій|2008|с=461.}}. Низку об'єктивних матеріалів розмістили тижневик «Зеркало недели»<ref>''Лосев Игорь.'' [https://zn.ua/ARCHIVE/shumim,_brattsy,_shumim.html Шумим, братцы, шумим…] // Зеркало недели : газета.&nbsp; — Киев, 1996.&nbsp; — 9 февраля.</ref>, газета «Україна. Європа. Світ»"«<ref>Головоломка для зарубіжних послів: що таке демократія по-київськи? // Україна. Європа. Світ : газета&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 14-21 вересня.</ref> та деякі інші видання. На сторінках деяких закордонних газет ці події були названі змовою проти Косаківського бізнес-компаній та окремих політиків, що не отримали від мера земельних ділянок та були незадоволені його діяльністю<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdT1VKMG1ULWF2aXM/view Вороги біля воріт. Змова, щоб примусити мера Києва залишити свою посаду] // Eastern Economist"» (Канада).&nbsp; —  1996.&nbsp; — 13 травня.</ref>. А звинувачення Косаківського в тому, що в Києві, начебто, практично «заглохло» житлове будівництво, спростував Олександр Омельченко в газетному інтерв'ю в липні 1996 року:

21 травня 1996 року Кабінет Міністрів України в п. 8 постанови №&nbsp; 540<ref name=kmu540 />, що стосувалася діяльності Київської міської державної адміністрації, доручив [[Міністерство внутрішніх справ України|МВС України]] перевірити достовірність опублікованих у пресі матеріалів щодо зловживань із боку голови КМДА Леоніда Косаківського та проінформувати Кабінет Міністрів про результати перевірки. Розслідування МВС не підтвердило фактів порушень з боку Леоніда Косаківського, котрі інкримінувалися йому в ЗМІ. Окремі видавництва вимушені були на підставі рішень судів принести вибачення та надрукувати спростування своїх публікацій<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdQkFuWXB3eFlsSW8/view Спростування неправдивої інформації щодо Л. Косаківського, що він був одним із організаторів побиття віруючих 18 липня <nowiki>[</nowiki>1995 року<nowiki>]</nowiki>] // Вечірній Київ : газета.&nbsp; — Київ, 1999.&nbsp; — 24 квітня.</ref><ref>[https://drive.google.com/file/d/17rFJoLHa5qxdsd63aHYM2Omw4tty5lOQ/view Спростування Національної телерадіокомпанії України про неправдиве повідомлення у вечірньому випуску програми УТН 22 червня 1997 року] // Лист Національної телерадіокомпанії України від 27 червня 1997 №&nbsp; 8-05-31/831.</ref>.

Побутувала думка, що уся звинувачувальна кампанія в пресі та штучно розіграна тема начебто президентських амбіцій Леоніда Косаківського мали за мету підштовхнути Леоніда Кучму до рішення про відставку Леоніда Косаківського<ref>[[Гриценко Анатолій Степанович|''Гриценко Анатолій'']]. [https://drive.google.com/file/d/1VFRfUcc_fK_BSGoyskzry0vSbIaCXtYa/view Як хочеться поверховодити в Києві, або Інтерв'ю на задану тему] // Хрещата долина : газета.&nbsp; —  Київ, 1996.&nbsp; — 3 лютого.&nbsp; —  С. 2.<!--https://drive.google.com/file/d/1BYqNhuju22-5K4heuHqAmbGOy9B-mjaq/view--></ref> та виправдати такі дії в очах громадськості<ref>''Луканов Юрій''. [https://drive.google.com/file/d/18I9-YSTDapDOkg9-pI5LuKYyZBUnepVL/view Між кількох вогнів] // Хрещатик : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 29 травня.</ref><ref>''Вартанов Григорій.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jddWJZcFhaODg1c00/view За що з'їли Леоніда Косаківського?] // Подолія : газета.&nbsp; — Вінниця, 1996.&nbsp; — №&nbsp; 63 (687).&nbsp; — 11 червня.</ref>, (деякі публікації подекуди мали відверто провокаційний характер, як наприклад, такі: «І скажу вам відверто, що на периферії Л. Косаківського знають як видатного керівника і вже починають замислюватися над тим, як би перемістити його на те місце, яке займає Л. Кучма»<ref>''Денисенко Олександр''. Як Л. Косаківський резервні аеродроми готує // Вечірній Київ : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 20 березня.</ref>).

30 березня 1998 року Леоніда Косаківського обрано народним депутатом України по 223-му виборчому округу міста Києва. У парламенті Косаківський входив до складу депутатських фракцій «Громада», «Батьківщина», а наприкінці депутатської каденції перейшов до статусу позафракційного. Був членом партії «[[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»|Батьківщина]]»<ref>{{Cite web |url=http://www.conference.osp-ua.info/usr4.php?pos=10&usr= |title=Інтернет конференція: Леонід Григорович Косаківський, перший мер м. Києва |accessdate=6 січень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071114093457/http://conference.osp-ua.info/usr4.php?pos=10&usr= |archivedate=14 листопад 2007 |deadurl=no }}</ref>. За час роботи у Верховній Раді України був членом Комітету з питань бюджету<ref name="nardep98">[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/d_ank_arh?kod=553603 Косаківський Леонід Григорович : народний депутат України 3-го скликання (1998—20021998–2002)] // Офіційний портал Верховної Ради України.</ref>. Виступив автором і співавтором 53 проектів законодавчих актів, вніс понад 300 поправок до проектів законів, виступав на сесіях парламенту 258 разів<ref>[https://sites.google.com/view/leonidkosakivskyi/депутат?authuser=0 Звіт народного депутата України Косаківського Леоніда Григоровича (виборчий округ 223) про депутатську діяльність та хід виконання передвиборної програми з 12 травня 1998 по 1 січня 2002 року.]</ref>.

У 2002 році Леонід Косаківський був зареєстрований кандидатом на посаду [[Київський міський голова|Київського міського голови]] як незалежний претендент&nbsp; — його кандидатуру на цю посаду висунули збори виборців за місцем проживання в усіх десяти районах міста й ряд трудових колективів. Серед кандидатів на посаду також були чинний на той час міський голова Олександр Омельченко, а також такі відомі політики як Іван Салій, [[Омельченко Григорій Омелянович|Григорій Омельченко]], [[Чайка Віктор Володимирович|Віктор Чайка]] та інші.

Напередодні самих виборів група претендентів на посаду мера виступила з заявою про відсутність рівних умов для кандидатів, а декотрі з них подали позови до суду. Леонід Косаківський 27 березня 2002 року на знак протесту, мотивуючи тим, що не хоче брати участь у фарсі замість виборів, зняв свою кандидатуру<ref>С сегодняшнего дня на пост столичного градоначальника претендует только 13 кандидатов // Подробности. Интер.&nbsp; — 2002.&nbsp; — 27 марта. {{ref-ru}}</ref><ref name="up08" />. У спеціальній заяві Косаківського для преси з цього приводу<ref>''Печенова О.'' Самоотвод ради перспективы<!--{{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071007150855/http://old.kv.com.ua/index.php?article=2462&number_old=2581 |date=7 жовтень 2007 }}--> // [[Київські відомості|Киевские ведомости]] : газета.&nbsp; — Киев, 2002.&nbsp; — 28 марта. {{ref-ru}} {{ArchivedURL|http://archive.is/VEFU|14 липня 2012}}<!--http://old.kv.com.ua/index.php?article=2462&number_old=2581--></ref> було сказано, що «у столиці відбувається імітація виборчого процесу», а «виборча кампанія по виборам мера в Києві так і не почалася». Також у заяві Косаківський наводив приклади застосовування адміністративного ресурсу, грубих порушень виборчого законодавства, з якими зіштовхнулися всі кандидати, за винятком одного&nbsp; — чинного мера: у місцевих газетах, для прикладу, не були розміщені програми й біографії претендентів, жоден з міських телеканалів так і не виділив їм ефірного часу, обмежилися лише більш ніж скромним радіоефіром&nbsp; — 26 березня, за чотири дні до виборів, кандидати одержали на київському радіо лише по три хвилини для виступу.

Іван Салій на тих виборах також вирішив зняти свою кандидатуру, але з інших міркувань&nbsp; — на користь Олександра Омельченка, за якого в результаті проголосувало майже 740 тисяч виборців (64&nbsp;%) з 1&nbsp; млн. 177 тисяч.

5 квітня 2003 року інформагентства розповсюдили повідомлення президентської прес-служби про нібито призначення Леоніда Косаківського заступником глави [[Офіс Президента України|адміністрації Президента України]], але ближче до обіду вони були відкликані. Про цю історію згодом розповів сам Косаківський<ref>[http://cityukraine.info/?kyivnews=7626 Леонид Косаковский : «Как Леонид Данилович обиделся на Леонида Григорьевича»] // Українські міста в інтернеті : проект Інституту трансформації суспільства.&nbsp; — 2005.&nbsp; — 3 февраля. {{ref-ru}} {{ArchivedURL|http://archive.fo/Js8G3|5 липня 2019}}<!-- http://kyiv.osp-ua.info/index.php?newsid=7626 --><!--Інформаційно-аналітичний сервіс столиці України--></ref>, пояснюючи її діями Олександра Омельченка (причетність Олександра Омельченка до цього потім підтвердив і Іван Салій<ref>{{Cite web |url=http://www.conference.osp-ua.info/usr10.php?pos=10&usr= |title=Інтернет-конференція Івана Салія |accessdate=7 липень 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070501191939/http://conference.osp-ua.info/usr10.php?pos=10&usr= |archivedate=1 травень 2007 |deadurl=no }}</ref>) та особистим ставленням Леоніда Кучми за його неоднозначну оцінку в книзі «Переворот на Крещатике» і політичну позицію в минулому. Річ у тім, що, згідно зі статтею 20 Закону України «Про статус народного депутата України»<ref>Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12/ed20010807 «Про статус народного депутата України» (редакція від 7 серпня 2001).]</ref>, після закінчення строку повноважень [[Народний депутат України|народного депутата]] йому має бути надана попередня або рівноцінна робота (посада). Оскільки остання посада, з якої Леоніда Косаківського було обрано до парламенту, була виборна посада Київського міського голови, яка передбачає особливий порядок її заміщення, то йому мала бути за його згодою надана рівноцінна робота{{sfn|Федорова|2006}}. Але ця вимога Закону стосовно нього виконана не була.

У квітні 2006 року увійти до власної команди і стати його заступником Леоніду Косаківському запропонував новообраний київський міський голова [[Черновецький Леонід Михайлович|Леонід Черновецький]], але Косаківський цю пропозицію відхилив<ref>''Касьянова И.'' Первая сотка Черновецкого // [[Газета по-киевски]] : газета.&nbsp; — Киев, 2006.&nbsp; — 27 июля. {{ref-ru}} {{ArchivedURL|http://archive.is/RTet8|26 травня 2014}}<!--http://www.pk.kiev.ua/city/2006/07/27/110044.html--><!-- http://www.kiev2000.com/news/view.asp?Id=227821 --></ref>.

Після 2002 року ніяких посад в органах державної влади Леонід Косаківський не обіймає<!--та перебуває в резерві Головдержслужби-->. Виступає незалежним експертом з питань місцевого самоврядування й державного будівництва, бюджетної політики, займається громадською діяльністю, політичним консультуванням, дослідженнями історії Києва, виступає зі статтями у ЗМІ та доповідями й лекціями<ref>[https://sites.google.com/view/leonidkosakivskyi/преса Вибрані публікації Л. Косаківського в ЗМІ] // Веб-сайт Леоніда Косаківського.</ref><ref>''Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв.'' [https://glavcom.ua/interviews/121733-eks-mer-kijeva-leonid-kosakivskij-navit-chernovetskij-zajmav-vishchi-rjadki-rejtingu-nizh-teperishni-miski-ochilniki.html Екс-мер Києва Леонід Косаківський: Навіть Черновецький займав вищі рядки рейтингу, ніж теперішні міські очільники] // Главком : веб-сайт.&nbsp; — 2013.&nbsp; — 15 серпня. {{ArchivedURL|http://archive.today/bENcH|5 липня 2019}}</ref><ref>''Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв.'' [https://glavcom.ua/interviews/121767-leonid-kosakivskij-«u-popova-shansiv-obratisja-nijakih-rezultativnosti-takozh».html Леонід Косаківський: «У Попова шансів обратися ніяких, результативності також»] // Главком : веб-сайт.&nbsp; — 2013.&nbsp; — 19 серпня. {{ArchivedURL|http://archive.fo/GtFcq|5 липня 2019}}</ref><ref>''Яворський Анатолій.'' [https://www.obozrevatel.com/politics/38621-leonid-kosakivskij-pri-kuchmi-ukraina-perezhila-politichnij-chornobil.htm Леонід Косаківський: Київ потребує термінової реанімації. Ч. 1] // Obozrevatel : веб-сайт.&nbsp; — 2014.&nbsp; — 15 вересня.</ref><ref>''Яворський Анатолій.'' [https://www.obozrevatel.com/politics/91280-leonid-kosakivskij-pri-kuchmi-ukraina-perezhila-politichnij-chornobil--ch--2.htm Леонід Косаківський: при Кучмі Україна пережила політичний Чорнобиль. Ч. 2] // Obozrevatel : веб-сайт.&nbsp; — 2014.&nbsp; — 16 вересня.</ref>.

Леонід Косаківський у лютому 2009 року в інтерв'ю газеті «Киевские ведомости» зазначив, що й досі вважає себе законним очільником столиці України, пояснюючи свою позицію тим, що суди усіх інстанцій&nbsp; — включно з Верховним Судом України&nbsp; — у своїх постановах визнали незаконність дій депутатського корпусу Київради у 1997 році, проте рішення судів виконані так і не були<ref>''Сикорский Генрих.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdWlRhcmNsbmFQLTQ/view Вернем Леню Первого : мэром Киева де-юре остается Леонид Косаковский] // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — 2009.&nbsp; — 19 февраля. {{ref-ru}}<!--http://www.kv.com.ua/archive/163678/business/163706.html--><!-- http://lgkos.narod.ru/olderfiles/2/Vernem_Lenju_Pervogo.pdf --></ref>.

* Батько&nbsp; — Григорій Миколайович Косаківський (1920—20061920–2006)<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdeGNWbkdrODBReXM/view З Вінничиною у серці] // Вінничина : газета.&nbsp; — Вінниця, 2010.&nbsp; — 27 жовтня. {{ArchivedURL|http://archive.fo/NS6S7|7 липня 2019}}</ref><ref name="батьки">[https://sites.google.com/view/leonidkosakivskyi/біографія/батьки?authuser=0 Батьки] // Веб-сайт Леоніда Косаківського.</ref>

* Мати&nbsp; — Юзефа Миронівна Косаківська (1927—20071927–2007)<ref name="батьки" />

* Дружина&nbsp; — [[Косаківська Ірина Василівна|Ірина Василівна Косаківська]] ({{н.|1}} 1952)&nbsp; — доктор біологічних наук, професор, завідувач відділу фітогормонології [[Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України|Інституту ботаніки імені М.&nbsp; Г.&nbsp; Холодного НАН України]], фахівець у галузі фізіології стресів, автор понад 250 наукових публікацій, чотирьох монографій з питань вивчення білків і фітогормонів рослин<ref>''Мусатенко Л. І.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5470 Косаківська Ірина Василівна] // {{ЕСУ|14|638}}</ref><ref>[https://sites.google.com/site/irynakosakivska/ Веб-сайт Ірини Косаківської.]</ref>.

* Син&nbsp; — Сергій Леонідович Косаківський ({{н.}} 1974), доктор філософії (PhD) у галузі прикладної математики, професор біології Інституту геноміки та еволюційної медицини, Університет Темпл, Філадельфія, США.<ref>[https://scholar.google.com.ua/citations?user=SP6nj-QAAAAJ&hl=uk&oi=ao Sergei L. Kosakovsky. Professor of Biology, Institute for Genomics and Evolutionary Medicine, Temple University] // Google Scholar <small>(дата доступу 5 липня 2019)</small>. {{ref-en}} {{ArchivedURL|http://archive.fo/ydFwa|5 липня 2019}}</ref>. Згідно з авторитетним рейтингом Highly Cited Researchers від Thomson Reuters<ref>[https://hcr.clarivate.com/resources/archived-lists/ Highly Cited Researchers] // Clarivate Analytics. 2019. {{ref-en}}</ref> включався в 2014—20172014–2017 роках до списку 1&nbsp;% (3000) найбільш цитованих у світі дослідників і авторів наукових публікацій у категорії Computer Science.

* ''Косаковский Л. Г.'' [[:c:File:Переворот на Крещатике.pdf|Переворот на Крещатике: записки опального киевского городского головы]].&nbsp; — {{comment|К.|Киев}}, 1998. <!--{{ArchivedURL|http://archive.is/0KvT4|6 квітня 2014}}--> <!-- http://lgkos.narod.ru/index/0-82 --><!-- https://drive.google.com/uc?export=download&id=0BxvOO4LBd-jdSG5uZ1JRX2lHSms --><!--https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdQ3dqZEQ5S3JQTms/view-->

* ''Косаковский Л. Г.'' [[:c:File:Переворот на Крещатике 2.pdf|Переворот на Крещатике: записки опального киевского городского головы. Часть 2: Один на один с государственной машиной]].&nbsp; — {{comment|К.|Киев}}, 2001. <!--{{ArchivedURL|http://archive.is/WZjgb|6 квітня 2014}}--><!-- http://lgkos.narod.ru/index/0-109 --><!-- https://drive.google.com/uc?export=download&id=0BxvOO4LBd-jdSDVsUjU1REpuWDQ --><!--https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdMFM0M0VKLVJkMTg/view-->

* ''Косаківський Л. Г.'' [[:c:File:Самоврядування в Києві.pdf|Самоврядування в Києві: минувшина та сьогодення]].&nbsp; — {{К.}}, 2004. <!--{{ArchivedURL|http://archive.is/UHYuY|6 квітня 2014}}--><!-- http://lgkos.narod.ru/index/0-110 --><!-- https://drive.google.com/uc?export=download&id=0BxvOO4LBd-jda2pFSDQzejlZVm8 -->

* ''Косаківський Л. Г.'' [[:c:File:Десять років потому.pdf|Десять років потому, або Київське задзеркалля]].&nbsp; — {{К.}}, 2005. <!--{{ArchivedURL|http://archive.is/wZIQh|6 квітня 2014}}--><!-- http://lgkos.narod.ru/index/0-126 --><!-- https://drive.google.com/uc?export=download&id=0BxvOO4LBd-jdZmxFMVBQNlBEU2c --><!--https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jda2pFSDQzejlZVm8/view--><!--https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdTGRHazVEd0s1UjQ/view-->

* Восстановить в должности Леонида Косаковского требует от Леонида Кучмы Конгресс Совета Европы // Киевские ведомости : газета.&nbsp; — Киев, 1999.&nbsp; — 19 февраля. {{ref-ru}}

* [http://www.conference.osp-ua.info/usr4.php?pos=0&usr= Інтернет-конференція з Леонідом Григоровичем Косаківським, першим мером м. Києва] // Інтернет-конференція : Проект Інституту трансформації суспільства.&nbsp; — 2004.&nbsp; — 8 липня.

* Кому заважає Ліга історичних міст України // [[Сільські вісті]] : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 30 серпня.

* ''Косаківський Леонід.'' [http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/spekotniy_lipen_94-go.html Спекотний липень 94-го…] // [[Дзеркало тижня. Україна|Дзеркало тижня]] : газета.&nbsp; — Київ, 2004.&nbsp; — №&nbsp; 29.&nbsp; — 23–30 липня. <!--{{ArchivedURL|http://archive.fo/cvAQF|4 липня 2019}}--><!--

* ''Косовська Лана.'' [http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/vershiti_dolyu_stolitsi_kiyanam_ne_dano_chi_ne_dayut.html Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають?] // Дзеркало тижня.&nbsp; — 2003.&nbsp; — №&nbsp; 29.&nbsp; — 1 серпня. {{ArchivedURL|https://archive.is/LEJGj|30 квітня 2015}}-->

* Косаківський Леонід Григорович // Київ. Історична енциклопедія. 1917—20001917–2000.

* {{h|Хто є хто|2002}}[http://dovidka.com.ua/user/?code=43694 Косаківський Леонід Григорович] // Хто є хто в Україні : довідник.&nbsp; — {{К.}} : Видавництво «К. І. С», [2002]. {{ArchivedURL|http://archive.fo/MNOke|10 жовтня 2015}}

* [http://www.conference.osp-ua.info/materialy/kosakivskiy.php Леонід Григорович Косаківський] // Інтернет-конференція : Проект Інституту трансформації суспільства. {{ArchivedURL|http://archive.fo/9V8j|23 липня 2012}}

* ''Олейник Марьяна.'' [http://www.day.kiev.ua/ru/article/obshchestvo/leonid-kosakivskiy-ne-isklyuchayu-vozmozhnosti-peresmotra-itogov-vyborov Леонид Косакивский: «Не исключаю возможности пересмотра итогов выборов…»] // [[День (газета)|День]] : газета.&nbsp; — Киев, 2002.&nbsp; — 29 марта. {{ref-ru}}<!--

* {{h|Салій|2008}}''[[Салій Іван Миколайович|Салій І. М.]]'' [http://elib.nplu.org/object.html?id=2554 Обличчя столиці в долях її керівників] / Іван Салій; [ред. [[Ковалинський Віталій Васильович|В. Ковалинський]]].&nbsp; — {{К.}} : Довіра, 2008.&nbsp; — 599 с. : іл.&nbsp; — {{s|ISBN 978-966-507-226-3.}}

* ''Цюпа Юрій.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdMFJrU29xa19ybTA/view Демократи більшовицького вишколу] // Хрещатик : газета.&nbsp; — Київ, 1996.&nbsp; — 30 липня.