Римська республіка: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 101:
У 91 народний трибун М. Л. Друз повторив пропозицію Г. Гракха про дарування громадянства італікам. Провал цього законопроекту в сенаті і вбивство Друза послужили приводом для так званої [[Союзницька війна (90—88 роки до н. е.)|Союзницької війни]] (90-88) — загальноіталійського повстання проти Рима. Одержавши ряд військових перемог над італіками, римляни проте були вимушені надати їм права, тобто включити все населення Апеннінського півострова до складу римської громадської общини.
У 89 почалися війни з понтійським царем Мітрідатом VI, що загрожував римському пануванню на Сході. Сенат доручив ведення війни [[Сулла|Суллі]], але народне зібрання висунуло кандидатуру Марія. Боротьба навколо цього питання привела до того, що Сулла направив ту армію, що готувалася до походу на схід
У 74 (або 73) відбулося найбільше в античній історії повстання рабів під керівництвом [[Спартак]]а. Воно свідчило про крайнє загострення антагонізму в римському суспільстві. Але повсталі раби не висували завдання знищення рабства як інституту, не мали чіткої політичної програми і тому їхня самовіддана боротьба закінчилася поразкою (71). Події кінця 2- середини 1 ст. свідчили про поглиблення кризи Римської республіки. Революційний рух римського, а потім загальноіталійського плебсу було напрямлено проти Рима-поліса, проти сенатської олігархії, привілеїв замкнутої общини. Один з основних її інститутів — народне зібрання (коміції) — з моменту розповсюдження громадянських прав на все населення Італії
=== Війни на сході ===
|