Junkers Ju 87: відмінності між версіями

Незважаючи на міцність, точність і високу ефективність, літак мав низьку [[швидкість]] і недостатньою [[маневреність]]. Слабке оборонне озброєння робило його легкою ціллю для ворожих [[винищувач]]ів. Під час [[Битва за Британію|Битви за Британію]] німці дізналися, що перевага в повітрі має бути досягнута раніше, ніж можуть бути використані штурмувальні літаки. Після Битви за Британію Ju 87 мало використовувалися в західній Європі, але залишавсязалишалися досить ефективніефективними на півдні, де винищувачі [[Антигітлерівська коаліція|союзників]] мали погане постачання, особливо в [[Битва за Крит|Битві за Крит]] та [[Битва за Мальту|Мальту]].

Варіант '''Ju 87 G''' (з початку [[1943]] року, на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]]) став відомий як «мисливець на [[танк]]и» (''Kanonenvogel'' -''Пташка з гарматою''). Озброєний двома 37-мм гарматами [[BK 37]], встановленими в [[Мотогондоли|гондолах]] під крилами (живлення здійснювалося з шестизарядних [[Магазин (збройовий)|магазинів]] знарядамизі зснарядами із [[вольфрам]]овимі серцевинами), літак мав можливість польоту з невисокою швидкістю, набував стабільного положення в повітрі і здобував можливість атакувати броньовану ціль з найменш захищеного боку (у верхню кришку радіатора двигуна можна було знищити навіть «хвалений» Іс). Саме «моральна застарілість конструкції» Ju-87 сприяли успіху при атаці танків — фактично, тихохідна «Штука» стала предтечею майбутніх бойових вертольотів.