Гностицизм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон
доповнення, зображення
Рядок 1:
{{пишу}}
'''Гностици́зм''' (від {{lang-la|gnostikos}} «обізнаний»; {{lang-el|γνῶσις}} «знання») — релігійне [[дуалізм|дуалістичне]] вчення [[Пізня Античність|пізньої античності]], у 2II-3III століттяхст., що прийняло певні моменти [[християнство|християнства]], [[давньогрецька_філософія|грецької філософії]] та східних релігій. Гностицизм претендував на «правдиве» знання про [[Бог]]а та повне розуміння таємниць світобудови. З ним пов'язане виникнення [[маніхейство|маніхейства]]. Справив значний вплив на середньовічні [[єресь|єресі]] та неортодоксальну [[містика|містику]] сучасного часу. Прихильник гностицизму — '''гностик'''.
 
== Характеристики гностицизму ==
[[Файл:Бог Саваоф.jpg|міні|У гностицизмі Бог-творець - це самозванець Деміург (картина "Бог Саваоф" Васнєцова)]]
Світ у гностичних вченнях дуалістичний — [[Трансцендентність|трансцедентному]] досконалому Богу протистоїть недосконалий матеріальний світ і його творець — [[Деміург]] з його духами. Різні школи гностицизму ототожнюють Деміурга з [[Адам Кадмон|Адамом Кадмоном]], [[Самаель|Самаелем]], [[Сатана|Сатаною]], [[Ілбадаоф]]ом або [[Ягве]].
 
Гностицизму притаманна ідея про визволення з матеріального світу і входу в божественну реальність через осягнення [[гнозис|Гнозису]] — знання надприродного походження. Гнозис відкривається окремими людям через особисте откровення та включає таємниці щодо влаштування світу, його історії та місця в ньому людини.
 
Примітно, що гностицизм не мав загальновизнаногозагальновизнаних вченнясвященних текстів, канонуканонів чи обрядів, що відкривало простір для широких трактувань його основ різними течіями. Відомі декотрі особливі риси головних течій гностицизму. Так, василідани (послідовники Василіда) вважали віру особливим способом пізнання, відмінним від розуму, що необхідний для звільнення. Вони стверджували, що злі духи матеріального світу приєднуються до людської душі, зумовлюючи страждання. Також василідани персоніфікували такі поняття як Праведність та Премудрість. Послідовники Валентина-гностика приписували створення людини янголам, визнаючи втім дане і Богом зерно вищої сутності. Матеріальний світ вони вважали недосконалим образом вищої реальності, звідки людині не дають звільнитись злі духи, спонукаючи до злих вчинків. ІсусСпаситель Христос- перший знавець Гнозису, зробив можливим звільнення від їхнього впливу та єднання з божественною реальністю. Особа Спасителя в гностицизмі належить як виключно Ісусові Христу чи іншим пророкам і мислителям, так і багатьом з них.
 
== Гностична космологія ==
[[Файл:Ophitendiagramm2.jpg|міні|Гностичне влаштування світу]]
Згідно гностицизму, Землю оточують вісім небесних сфер повітря. Ці сфери населяють недосконалі духи чи демони архонти й Деміург, які визначають закони природи на Землі. Існують архонти, котрі керують окремими стихіями чи явищами. З допомогою цих законів вони утримують божественну складову людини в полоні матерії, створюючи різні потреби, омани чи невігластво, завдяки чому архонти, Деміург і Земля продовжують існувати. За небесними сферами знаходиться плірома - Царсто Боже, населене еонами - персоніфікаціями Божих якостей або абстрактних понять. Кінцевою метою існування світу є воз'єднання часток пліроми, котрими є людські душі, з рештою Царства Божого.
 
Поява матеріального світу пов'язується з прагненням еона Софії (Мудрості) пізнати Бога чи уподібнитись Йому. В результаті гармонія Софії з Богом була порушена, продуктом чого стала поява зла і матерії. Софія особисто чи через нащадків породила Деміурга. В свою чергу Деміургом були створені небесні сфери та різноманітні духи, що керують Землею. Видаючи себе за Бога, Деміург очолив світобудову. Деякі течії гностицизму вважали, що добро і зло споконвічні та лише проявились у протистоянні божественної та матеріальної реальностей.
 
Людині в гностицизмі відводиться статус вищий, аніж у архонтів. Людина володіє як божественною складовою (дух або душа), так і матеріальною (тіло). Тому вона здатна звільнитися з матеріального світу, що неможливо для архонтів. У той же час цього стають на заваді тілесні закони та архонти. Після смерті душа людини звільняється, проте не може покинути матеріальний світ, не володіючи Гнозисом. З допомогою Гнозису душа отримує змогу змусити архонтів пропустити її. Також живі члени общини, що пізнали Гнозис, здатні полегшити звільнення душі з матеріального світу. Доля душ, котрі не покинули світ, описується по-різному: вони гинуть, страждають до останнього суду, або ж повертаються на Землю в нових тілах.
 
У гностицизмі заперечується майбутнє тілесне воскресіння померлих, закономірним фіналом історії уявляється лише повернення душ до Царства Божого. Після цього матеріальна та духовна реальності остаточно розділяться, або ж матерія буде знищена.
 
== Месіанство в гностицизмі ==
Окремі, прохристиянські, течії сприймають [[Ісус]]а як втілення вищої істоти, що прийшла на землю, аби принести Гнозис. Інші категорично заперечують прихід вищої істоти у плоті, стверджуючи, що Ісус був просто людиною, яка осягла Божественність через пізнання і навчала своїх учнів того ж шляху. Крім того, месіями в гностицизмі іноді проголошувалися пророки, такі як [[Заратуштра|Зороастр]], або мислителі-гностики, такі як [[Симон Волхв]].
 
== Історія ==
[[Файл:Death of simon magus.jpg|міні|Симон-волхв в оточенні демонів, малюнок 1493 р.]]
Гностицизм поєднує ідеї античних філософії та містицизму, а також юдаїзму та зороастризму. Гностицизмом також вважаються деякі течії раннього християнства, котрі зазнали еллінського впливу. Він виник на території сучасних Ізраїлю та Сирії, а на початку II ст. поширився в Римі та Олександрії.
 
Рядок 27 ⟶ 39:
* [[Вчення_кабала|Кабала]]
* ''[[Ignorabimus]]''
*
 
== Джерела ==
* Православная энциклопедия. Том XI: «Георгий — Гомар». — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — С. 627—638.
* {{ФС}}
 
== Література ==
* ''Б. Катусенко''. Гностицизм // {{ФЕС}}
*Гностицизм / Православная энциклопедия. Том XI: «Георгий — Гомар». — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — С. 627—638.{{ФС}}
{{Єресі у християнстві}}