Гностицизм: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Віщун (обговорення | внесок) шаблон |
Віщун (обговорення | внесок) доповнення, зображення |
||
Рядок 1:
{{пишу}}
'''Гностици́зм''' (від {{lang-la|gnostikos}} «обізнаний»; {{lang-el|γνῶσις}} «знання») — релігійне [[дуалізм|дуалістичне]] вчення [[Пізня Античність|пізньої античності]]
== Характеристики гностицизму ==
[[Файл:Бог Саваоф.jpg|міні|У гностицизмі Бог-творець - це самозванець Деміург (картина "Бог Саваоф" Васнєцова)]]
Світ у гностичних вченнях дуалістичний — [[Трансцендентність|трансцедентному]] досконалому Богу протистоїть недосконалий матеріальний світ і його творець — [[Деміург]] з його духами. Різні школи гностицизму ототожнюють Деміурга з [[Адам Кадмон|Адамом Кадмоном]], [[Самаель|Самаелем]], [[Сатана|Сатаною]], [[Ілбадаоф]]ом або [[Ягве]].
Гностицизму притаманна ідея про визволення з матеріального світу і входу в божественну реальність через осягнення [[гнозис|Гнозису]] — знання надприродного походження. Гнозис відкривається окремими людям через особисте откровення та включає таємниці щодо влаштування світу, його історії та місця в ньому людини.
Примітно, що гностицизм не мав
== Гностична космологія ==
[[Файл:Ophitendiagramm2.jpg|міні|Гностичне влаштування світу]]
Згідно гностицизму, Землю оточують вісім небесних сфер повітря. Ці сфери населяють недосконалі духи чи демони архонти й Деміург, які визначають закони природи на Землі. Існують архонти, котрі керують окремими стихіями чи явищами. З допомогою цих законів вони утримують божественну складову людини в полоні матерії, створюючи різні потреби, омани чи невігластво, завдяки чому архонти, Деміург і Земля продовжують існувати. За небесними сферами знаходиться плірома - Царсто Боже, населене еонами - персоніфікаціями Божих якостей або абстрактних понять. Кінцевою метою існування світу є воз'єднання часток пліроми, котрими є людські душі, з рештою Царства Божого.
Поява матеріального світу пов'язується з прагненням еона Софії (Мудрості) пізнати Бога чи уподібнитись Йому. В результаті гармонія Софії з Богом була порушена, продуктом чого стала поява зла і матерії. Софія особисто чи через нащадків породила Деміурга. В свою чергу Деміургом були створені небесні сфери та різноманітні духи, що керують Землею. Видаючи себе за Бога, Деміург очолив світобудову. Деякі течії гностицизму вважали, що добро і зло споконвічні та лише проявились у протистоянні божественної та матеріальної реальностей.
Людині в гностицизмі відводиться статус вищий, аніж у архонтів. Людина володіє як божественною складовою (дух або душа), так і матеріальною (тіло). Тому вона здатна звільнитися з матеріального світу, що неможливо для архонтів. У той же час цього стають на заваді тілесні закони та архонти. Після смерті душа людини звільняється, проте не може покинути матеріальний світ, не володіючи Гнозисом. З допомогою Гнозису душа отримує змогу змусити архонтів пропустити її. Також живі члени общини, що пізнали Гнозис, здатні полегшити звільнення душі з матеріального світу. Доля душ, котрі не покинули світ, описується по-різному: вони гинуть, страждають до останнього суду, або ж повертаються на Землю в нових тілах.
У гностицизмі заперечується майбутнє тілесне воскресіння померлих, закономірним фіналом історії уявляється лише повернення душ до Царства Божого. Після цього матеріальна та духовна реальності остаточно розділяться, або ж матерія буде знищена.
== Месіанство в гностицизмі ==
Окремі, прохристиянські, течії сприймають [[Ісус]]а як втілення вищої істоти, що прийшла на землю, аби принести Гнозис. Інші категорично заперечують прихід вищої істоти у плоті, стверджуючи, що Ісус був просто людиною, яка осягла Божественність через пізнання і навчала своїх учнів того ж шляху. Крім того, месіями в гностицизмі іноді проголошувалися пророки, такі як [[Заратуштра|Зороастр]], або мислителі-гностики, такі як [[Симон Волхв]].
== Історія ==
[[Файл:Death of simon magus.jpg|міні|Симон-волхв в оточенні демонів, малюнок 1493 р.]]
Гностицизм поєднує ідеї античних філософії та містицизму, а також юдаїзму та зороастризму. Гностицизмом також вважаються деякі течії раннього християнства, котрі зазнали еллінського впливу. Він виник на території сучасних Ізраїлю та Сирії, а на початку II ст. поширився в Римі та Олександрії.
Рядок 27 ⟶ 39:
* [[Вчення_кабала|Кабала]]
* ''[[Ignorabimus]]''
*
* Православная энциклопедия. Том XI: «Георгий — Гомар». — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — С. 627—638.▼
== Література ==
* ''Б. Катусенко''. Гностицизм // {{ФЕС}}
▲*Гностицизм / Православная энциклопедия. Том XI: «Георгий — Гомар». — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — С. 627—638.{{ФС}}
{{Єресі у християнстві}}
|