Сухорський Андрій Петрович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
мНемає опису редагування
Рядок 3:
 
== Життєпис ==
Різьблення навчився від свого батька Петра іта М. Орисика.
 
[[1945]] — з родиною виселений на територію [[УРСР]] (с.у село Почмайстрівка (нині хутір села [[Загайці]]) [[Підгаєцький район|Підгаєцького району]] на Тернопільщини).
 
З [[1948]] живероку мешкає у [[Львів|Львові]], працював на Львівському художньо-виробничому комбінаті.
 
Вже ранні роботи (до 1949) «Орел», «Коваль», «Верблюд», «Дід і собака» були високо оцінені. Після 1949 року створив композиції «Бідняк з плугом», «Повернення з війни», «[[Лемко]]», «Лемківські музики», «Прикордонники» і ряд інших. Скульптура малих форм: «Собаки напали» (1949), «Юна гусятниця» (1959), «Кобзар» (1964), «Господар Верховини» (1969).
Рядок 13:
Праці зберігаються в музеях [[Київ|Києва]], [[Львів|Львова]] та [[Москва|Москви]].
 
Багато тематично його [[Шевченкіана]], яку започаткував твором «Мені тринадцятий минало» (1951) і повторив у кількох варіантах. У 1956-641964 роках створив «Наймичку», «Малого Тараса», «Гайдамаків», «Ой три шляхи широкії», «Перебендю». До 170-річного ювілею Т. Шевченка (1984) створив кілька скульптурних портретів Шевченка, два варіанти «Кобзаря» та інші вироби з персонажами його творів. Разом із сином Богданом — теж талановитим різьбярем — створив кілька високохудожніх виробів до 175-річчяліття від дня народження Т. Шевченка (1989).
 
[[Заслужений майстер народної творчості УРСР]] (1984).
Рядок 19:
Заслужене визнання митцеві принесли твори з лемківської тематики, які сміливо можна трактувати творами професіонального мистецтва. Це «Лемко-вівчар», «Лемко-різьбяр» (1979), «Лемко в чугані», «Лемко везе дрова» (1990), «Козак на коні» (1992), та інші. Віртуозна багатофігурна композиція «Переселення» (1985, Музей українського народного декоративного мистецтва, Київ). Понад сто найкращих його творів представлені в експозиціях музеїв Москви, [[Санкт-Петербург]]а, Києва, Львова та інших міст — «Козак-Мамай» (1981, 1991), «На ярмарок» (1988), «Чабан» (1993), «Різдво» (1994), «Козак з дівчиною»(1995).
 
А.  Сухорський — активний громадський діяч, член правління Фундації дослідження Лемківщини у Львові, заступник голови Комітету Лемківської церкви Володимира і Ольги в Шевченківському гаю. Професійними митцями-скульптурами є сини пана Андрія — [[Сухорський Володимир Андрійович|Володимир]] ({{нарн.}} [[8.VIII. серпня]] [[1957]]), [[Львів]]) і Андрій ({{нарн.}} [[2.VIII. серпня]] [[1960]]), [[Львів]]), члени Спілки [[художник]]ів України (з 1989), автори багатьох скульптурних творів з дерева та інших матеріалів.
 
Окремі твори брати Сухорські виконали спільно: це багатофігурний комплекс «[[Захар Беркут]]» (1986), проект пам'ятника князю Данилу Галицькому (1987), проект пам'ятника Тарасові Шевченкові у Львові (1988). У 1994 році у Львові відкрито пам'ятник Т.Тарасові ШевченковіШевченку авторства братів Сухорських (у 1996 році завершено всі додаткові роботи). У 1997 році стали переможцями конкурсу на найкращий проект [[пам'ятник Юрію Змієборцю (Львів)|пам'ятника Юрію Змієборцю у місті Львові]]. Пам'ятник відкрито в 1999 році.
 
Брати Сухорські живутьмешкають і творять у Львові.
 
== Література ==